Звідки взялися русалки

Posted by on March 25, 2015
Журнал Пробудження

русалки

Якось адже треба зрозуміти, звідки взявся цей образ? Деякі натуралісти намагалися пояснити – і досить переконливо – «рибоподібність» нижньої частини тіла русалок тим, що морякам давнини і середньовіччя не раз доводилося спостерігати справжніх морських сирен, тобто дюгонів і ламантинів – морських ссавців, близьких до моржів і тюленів. Моряки, які проводили багато місяців у плаванні без жіночого товариства, могли, напевно, здалека прийняти цих тварин за прекрасних морських дів. Здавалося б, раціональне пояснення. Однак тут знову є «але»… Та не одне!

Перше «але» – в тому, що міфічна «людино-риба» не завжди була тільки жіночого роду. У шумеро-вавилонській міфології присутні і Оаннес, таємнича істота у вигляді бородатого чоловіка з рибоподібною нижньою частиною тіла, і бог води і мудрості Еа (Енкі) – такого ж виду. А в «Біблійній енциклопедії» наводиться зображення Дагона – «філістимлянського ідола», згадуваного в Книгах Суддів, Царств та інших розділах Біблії. Цей Дагон філістимлянський – чоловік з ассірійською бородою, м’язистими руками і торсом; нижче пояса – риба. Русал? Водяний?

Друге «але». У 1987 році в Новосибірську вийшла книга «Міфологічні розповіді російського населення Східного Сибіру», зібрані В. Зінов’євим. У ній є повідомлення, які до міфологічних можна віднести лише досить умовно. У їх числі – розповідь місцевої жительки, яка в дитинстві двічі бачила русалку.

Дівчинка, яка поїла вночі коня в стариці, побачила, що на протилежному березі сидить на купині жінка і розчісує волосся. Дівчинка вирішила, що це знайома старенька, Михайлівна, «прийшла і миється». Мати дівчинки засумнівалася: «Чого вона вночі-то митися буде?» Через день дівчинка знову поїла коня і знову побачила ту ж картину. Цікава дівчинка вирішила розвіяти сумніви: «Кінь п’є, а я кажу:
- Ти чого, бабуся Михайлівна, вночі миєшся?
Вона як у воду-т – бух! Кінь-то у мене з усіх ніг…»

Як ніби нічого особливого. Але кінцівка оповідання зовсім міфологічного характеру: «Її потім Сафонов вбив, цю русалку. З води витягнув і показував. У неї голова і руки, тіло-то людське, а нижче – хвіст риб’ячий. Чорний такий, в лусці». Не марення, не фантазія, не розіграш. Особливо переконує в правдивості розповіді обставина, що не якийсь невідомий лісник або мисливець, а цілком конкретний, всім в цій місцевості відомий Сафонов взяв та й вбив цю незрозумілу істоту. Він виявився рішучіше, ніж царевич у Лермонтова. Чого вже там!.. Просто прийшов, побачив і – вбив…

Ну а ось до цього як поставитися? У серйозному журналі «Наука і життя» (1991, № 4) був поміщений реферат статті американського зоолога К. Банзе «Основи біології русалок», опублікований в 1990 році в настільки ж серйозному міжнародному журналі «лімнологія і океанографія». Автор статті без жодної іронії відноситься до численних в минулому свідчень про людиноподібних істот, що мешкають у воді. «Деталі описів і зображень таких істот в чомусь сходяться, починаючи з описів, даних ще Аристотелем. Типова русалка володіла бінокулярним зором… У русалок характерний для людини протиставлений іншим великий палець, що дозволяє захоплювати знаряддя праці. На всіх зображеннях видно велику голова, що говорить, мабуть, про добре розвинений мозок… Задня частина тіла не має кінцівок і зображується зазвичай у вигляді хвостового плавця риб, але насправді це швидше щось на зразок хвостових лопатей китоподібних. Риб’яча луска – лише свідчення того, що художники зазвичай самі не зустрічалися з цими тваринами. Насправді задня частина тіла, мабуть, була покрита ороговілими складками шкіри»…

Автор зазначає, що в літературі про русалок факти змішані з забобонами, легендами, грою уяви, але все ж можуть бути відфільтровані. Частота зустрічей з русалками стала знижуватися після настання ери великих географічних відкриттів: ці істоти мешкають в прибережних водах, а розвиток судноплавства виводив моряків все далі від узбереж. Просвітництво і зростання наукового скептицизму призвели до того, що багатьом, хто бачив русалок стало просто незручно про це розповідати. Причина ж їх вимирання (К. Банзе вважає русалок вимерлим видом) – розвиток рибальства та забруднення моря.

Важко, звичайно, поставитися до цієї публікації з повною довірою. І важко не погодитися з думкою М. Бикової, що стаття К. Банзе – приклад якщо не баламучення, то певного дилетантизму. Так, якщо вже відомий криптозоолог, яка відстоює права на існування своїх «підопічних» видів не тільки в популярних виданнях, але й на сторінках наукових монографій, висловлює сумнів у науковості роботи К. Банзе, то це дещо означає. Так, так, звичайно ж… Але все-таки: кого вбив Сафонов?

Автор: Н. Дорожкін.

P. S. Духи вещают: А еще интересно, разбираются ли русалки, если они разумеется существуют, в нашей, человеческой жизни, знают ли как живут люди, какими вещами они пользуются в повседневной жизни. А может даже некоторые русалки имеют представление, например, о том, что являет собой инсталляции Geberit причем имею представление получше иных людей.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers