Перші зображення фалоса як символу родючості відносять до після льодовикового періоду. Малюнкам дітородного органу, знайденим на сучасній території Франції, більше 30 тисяч років.

Читати далі »

Як проходить сватання у казахів

Дізнавшись про намір сина одружитися, батько повідомляв про це всім родичам, друзям і знайомим. Узгоджується розмір калиму, і почесна делегація вирушає в будинок нареченої.

Читати далі »

Досократики, які стоять біля колиски універсалістської думки, сузір’я філософів, які мешкали на берегах Іонії, у Греції й Сицилії, заслуговують радше на те, щоб називатися філософами Всесвіту, або філософами чотирьох сторін світу, або філософами безконечності.

Читати далі »

Безумовно, важливі відомості про «господарів звірів» або матерів-прародительок сибірських народів. І тим не менш для вирішення центральної проблеми — інтерпретації суті цього способу — слід насамперед спрямувати свої пошуки на південь Азії, Індію, країну класичних по яскравості образів великих прародительок, до цього закликають всі ті незвичайні і надзвичайно характерні риси самої скульптури.

Читати далі »

Вичерпне вивчення давньої скульптури людини Малої Сиї — справа трудомістка і тривала і тому не швидка. Зараз же можна з впевненістю сказати лише, що вона аж ніяк не однозначна за змістом і відображає не тільки первісні міфологічні уявлення найдавніших мешканців Сибіру. Образ предка в шкурі бізона — це і відчайдушні зусилля давніх впливати на могутню природу, поставити на службу собі її сили, а в кінцевому рахунку пізнати закони світобудови. Людина, виконуючи священний ритуал вже всіма силами свого розуму нестримно рвалася до пізнання світу.

Читати далі »

В багато тисячолітній історії народів Сибіру особливий інтерес — завжди цікаві витоки — викликає початковий період: той час, коли первісні мисливці на мамонтів і носорогів почали освоєння цього суворого краю. Однак уявити конкретно, як це відбувалося, і хто були ті «колумби кам’яного віку», нелегко, оскільки археологи ще зовсім недавно майже не знали пам’яток старше 25 тисяч років. Зараз становище змінилося. На півдні Східного Сибіру, в Хакасії, у мальовничих східних відрогів Кузнецького Алатау, відкрито поселення Мала Сия, вік якого, за даними радиокарбонного аналізу – 34 тисячі років. Щоб зрозуміти надзвичайну важливість цього факту, досить нагадати, що це час появи на Землі першої «людини розумної», Homo sapiensa. Кроманьйонці виходять на історичну сцену.

Читати далі »

Трохи зійшло сонце. Ще не нагріте повітря чисте і прохолодне. Тишу ранку порушує тільки легкий шелест пальмового листя. І раптом! Я встаю з ліжка, розбуджена ріізкими вигуками, що повторюються багато разів і посиленими потужними гучномовцями. Звуки, брязкаючи і тремтячи, ехом відбиваються від стін будинків. Прокинувшись від сну, намагаюся зміркувати, що ж все-таки сталося. Війна або землетрус? Про що повідомляють гучномовці? На щастя, швидко розумію, в чому справа. По всій країні від мечеті до мечеті летить заклик до ранкової молитви: «Аллах акбар». Натягую на себе ковдру, намагаючись знову заснути, в той час як правовірному мусульманину покладено в цей час приступити до ранкової молитви.

Читати далі »

У тому вигляді, в якому ми їх знаємо, окуляри почали носити в Італії в XIII столітті, так вважають історики. Дуже ймовірно, що першими почали користуватися окулярами монахи-переписувачі. А коли окуляри потрапили до Скандинавії? Логічно було б припустити, що це сталося, у всякому разі, через багато років після їх поширення в Італії. Але, виявляється, це не так.

Читати далі »

Нещодавно з дна Дніпра, біля гирла Десни, було піднято морений дуб, в стовбур якого були вбиті кабанячі щелепи. Дуб зберігся практично повністю. На висоті 6 метрів, перед роздвоєнням стовбура, в нього всадили дев’ять кабанячих щелеп, що утворили квадрат. Отвори для них зроблені у вигляді прямокутника на глибину 18 сантиметрів. У такому вигляді дуб простояв досить довго – ікла заросли деревиною на 4 сантиметри. На стовбурі помітні сліди вогню.

Читати далі »

Небагатьох великих людей можна назвати, про кого ми після століть знаємо стільки, скільки про Дюрера. Художник помер 450 років тому, і тим не менш варто лише зануритися в його творчість, перегорнути створені ним і дбайливо збережені нащадками гравюри, вдивитися в риси облич, зображених його пензлем, серед яких особливе місце посідають автопортрети, нарешті, перечитати збережені до нас листи до друзів, сторінки з щоденника і скупі рядки записаної ним сімейної хроніки — і виникає відчуття, ніби цей чоловік, живий, талановитий, чарівний, добре вам знайомий, що він наш сучасник. Звичайно, чимало тут залежить від того, що Дюрер належить до числа «обранців долі» — його талант був оцінений ще сучасниками, і в усі наступні часи його ім’я незмінно стояло поруч з іменами безсмертних.

Читати далі »