На південь від величних індіанських цивілізацій ацтеків та майя лежала не менш велична цивілізація інків – дітей сонця (як вони самі себе скромно називали). Обожнювання Сонця – доволі поширене явище у багатьох язичницьких культах по цілому світу, але мабуть лише інки придавали йому таке шанобливе винятково-сакральне значення як ніхто інший. Зображення світила з людським обличчям було головним інкським священним символом і шанувалось десь так само як у християн – хрест. Зрештою, з ім’ям Сонця були пов’язані різноманітні легенди про заснування імперії інків. Ось одна з них.

Читати далі »

Японський театр кабукі виник приблизно п’ять століть назад в Кіото, давній японській столиці, де споконвіку жінки любили білити обличчя, надягати дивні одежі, голосити речитативом і танцювати. Однак як тільки танцювати і співати стали на сцені, відразу жінок замінили чоловіки. Чому ж актори театру кабукі виключно чоловіки? Офіційна японська версія відсутності в національному театрі актрис: чоловіки-виконавці жіночих ролей спостерігають за жінками об’єктивно, з боку – і мають можливість більш повно передати на сцені жіночу красу і психологію.

Читати далі »

Одні люди вважають шахи високоінтелектуальним спортом, так як є змагання і навіть чемпіонат світу. Інші – називають гру в шахи, розумовим мистецтвом. Для третіх, «шахи» – тренування математичних (логічних) здібностей. Популярність шахів, особливо в даний час, пов’язана з безмежною кількістю шахових комбінацій. Сьогодні гра в шахи представляє інтерес не стільки як інтелектуальний спорт, скільки широке поле діяльності для розробників комп’ютерних програм. Кожен розробник намагається створити свій витвір інтелектуального мистецтва з максимальною складністю. Програми вже досягли рівня гросмейстера. Дійшло до того, що гросмейстери світового рівня, не хочуть брати участь у змаганні «людина» – «машина». Тому «машини» зустрічаються між собою. У 2011-му році програма “рибка-4″ програла матч з сорока партій програмі “Гудіні” з рахунком 23,5 на 16,5. Сьогодні першість тримає програма «Стокфіш». Так як “машина” представляє якусь стандартну програму, то по її грі можна судити про шаховий рейтинг світового рівня. Що дає право будь-якому шахісту, не виходячи з дому, брати участь в чемпіонаті світу, борючись з “штучним інтелектом”.

Читати далі »

Коротко про життя. Мета не ясна. Час обмежений.
Отримуй задоволення від процесу.

Хто це сказав? Не знаю (не я). Але сказано мудро, хоча і трохи з іронією. Цілком заслуговують на увагу і претендують на істину твердження і програма дій. Але давайте, хоча б, спробуємо поміркувати про те, що в даному випадку не ясно, – про мету життя людини.

Читати далі »

Цікавими були вірування ацтеків про потойбічне життя. Так вони вірили, що Сонце живе на Сході, у своєму палаці, з якого виходить щоранку у супроводі принесених у жертву людей та полеглих воїнів. В цій компанії воно крокує до зеніту, а далі за ним слідують жінки, які померли під час пологів (в ацтеків такі жінки прирівнювались до воїнів, що загинули під час битви). У нічний час Сонце заходило в гості на чашечку чаю у царство мертвих Міктлан, де знаходились лише ті померлі, яких не покликав за собою ні один з богів.

Читати далі »

Ще одним цікавим богом ацтеків був такий собі пан на ймення Тескатліпока. Тескатліопка – бог-творець, за ацтекськими релігійними віруваннями саме він на пару з богинею Коатлікує був творцем всього сущого. І він же (Тескатліпока), коли прийде відповідний час – здійснить загальне форматування світоустрою, бог-творець перетворить на бога-руйнівника, можна сказати, ацтекський Тескатліпока – це індійські Шива та Брахма в одному флаконі. Ще цікаво, у індіанських міфах бог Тескатліпока виступає ворогом доброго бога Кецтлалкоатля, та відправляє його вигнання. Цілком ймовірно, що ці міфи є відображенням реальних подій, коли загадкового білого проповідника відомого нам як Кецтлалкоатля прогнали місцеві жерці. З ім’ям Тескатліпоки був пов’язаний один цікавий релігійний обряд, відомий як «двійник бога».

Читати далі »

Раніше ми розглядали досить прості практики розвитку: тіла, душі і розуму. Щоб дійти до вершини, де живе геній, нам необхідно подолати найважчий шлях. У координатах «триоматики» – це феноменальний розум. Слово “феноменальний” вживається досить часто в психологічній літературі в позначенні чогось таємничого і досконалого. Наприклад, диво-дитина (вундеркінд) або людина-рентген. А ось словосполучення «феноменальний розум» досить рідкісне, через те, що це область нашої глибинної підсвідомості. Наш інтелектуальний інструментарій не підходить для дослідження цієї області людської психіки. Вже доведено той факт, що якщо ми даємо навантаження на ліву півкулю мозку, то цим самим гальмуємо праву, відповідальну за інтуїтивне бачення і креативне мислення.

Читати далі »

Практики розвитку свідомості в системі координат «триоматика», мають свій базис, під назвою «філософський хрест». По «горизонталі» ми розглядаємо «природу явища». А по «вертикалі» індивідуальні рівні саморозвитку. Тим більше, як «горизонтальна вісь», так і «вертикальна» мають свої рівні розвитку. Все разом складає цілісну картину або голограму практик саморозвитку.

Читати далі »

Серед чисельних ацтекських богів є один, який безсумнівно заслуговує нашої уваги. Це Кетцалькоатль, або ж пернатий змій, саме так зображали цього бога у священних ацтекських хроніках. Взагалі то Кетцалькоатль і не зовсім ацтекський бог, скоріше за все вони запозичили його культ у більш давньої цивілізації тольтеків. Під різними іменами він був відомий у інших індіанських племен – індіанці чоротега (вони мешкали на території сучасного Нікарагуа) звали його Тамахестад, а майя – Ітсамна. Кетцалькоатль – чи не єдиний ацтекський бог якому ніколи не приносилось людських жертвопринесень, лише фрукти та квіти. А ще Кетцалькоатль – це не просто бог, придуманий якимись жерцями, це людська постать, причому, цілком можливо реальна історична постать, яка волею долі стала одним з язичницьких богів ацтекського та майянського пантеону.

Читати далі »

Практик вдосконалення людського потенціалу існує досить багато. Це практики: самореалізації (К. Юнг, Ж. П. Сартр), само актуалізації ( А. Маслоу, К. Роджерс), психотерапевтичні, парапсихологічні техніки, аутогенне тренування, а також: йогівські, дзенівські і тантричні практики. Природно виникає запитання: «Що нового можна запропонувати серед всього цього різноманіття таких просунутих практик»? Дійсно, якщо ми починаємо розробляти нову практику психологічної властивості, то обов’язково стикаємося з елементами вже існуючих технік. Виходить не нова практика, а конструкторський набір з старих елементів. Для прикладу, візьмемо найпростішу психотерапевтичну практику – аутогенне тренування. Доктор Шульц з йогівської системи взяв розслабляючу позу. І додав свою інтерпретацію розслабляючого ефекту («рука важка, важка … і тепла, тепла»).

Читати далі »