«У навколишній природі краса швидкоплинна, вона нетривка. Краплі ранкової роси на листі, мінливі обриси хмар, граційний політ птаха, вологі очі теляти, усмішка дитини, — все це зникає дуже швидко. Вони не вкарбовуються в час. То чому ж мистецтво має бути застиглим і нерухомим? Воно повинне віддзеркалювати мить, бути прекрасним зараз. Це знають митці, про це напевне знають боги. Саме так — земля ніколи не може бути чудовішою, як у цю ось мить. Чого ще треба? Вона змінюється разом з нами, з кожним прожитим днем, аж поки ми знову створимо щось чудове». Ці слова, мовлені багато років тому уславленою індійською танцівницею Рукміні Деві, кидають світло на засади індійської творчості — на ефемерність. У Індії вважається, що все суще перебуває у постійній зміні, в циклічному стані творення і руйнації, народження, смерті й відродження. Тут нема постійності — все перебуває в рівновазі з протилежним. У країні, де сучасне просякнуте духом незліченних поколінь минулого, багато хто вважає історію марним поняттям.

Читати далі »

Кілька років відновлювалася шатрова годунівська церква в селі Червоному. Деталі напівзруйнованих порталів, знищені стародавні вікна та профілі фігурні відтискувались інколи по ледь помітним слідам кладки, по уламкам стародавньої цегли. Сліди ретельно замальовувались, фотографувалися, вивчалися. Так було відновлено все. Бракувало тільки голови, традиційний тип якої, втім, визначався формою цегляного куполу і слідами кріплень. Але висота голови залишалася загадкою. Небо, як відомо, не зберігає слідів. А обов’язок архітектора-реставратора — відновити найцінніший пам’ятник архітектури таким, яким він був побудований.

Читати далі »

За легендою, після воскресіння Пречиста Діва Марія та святий Іоанн Євангеліст вирушили під вітрилами до Кіпру навідати Лазаря. Під час цієї мандрівки на морі зчинився великий шторм і їхній човен викинуло на східне узбережжя гори Афон. Зачарована красою цього місця, Марія благала у молитвах до свого Сина дарувати їй владу над горою. У відповідь із неба пролунав голос: «Хай це місце буде твоїм, хай воно буде твоїм садом, і твоїм раєм, і притулком для всіх тих, хто шукає спасіння». Саме тому і називають ченці гору Афон «Садом Пречистої», а греки — «Хагіос Орос», тобто «Святою горою». Визначені ще в середньовіччя візантійським імператором приписи монастирського життя мало відтоді змінилися. Пречиста Діва була єдиною жінкою у цих місцях. На Святу гору пускали тільки чоловіків.

Читати далі »

Гора Афон — це скелястий ріг, вершина якого здіймається на 2000 метрів над рівнем Егейського моря, ріг, розташований на схід від інших трьох рогів грецького півострова Халкідікі. Сувора місцевість та непривітна берегова смуга надзвичайно ускладнюють умови для сполучення та заселення. Є свідчення, що за античних часів тут існувало п’ять міст, але згодом після руйнації і спустошень у ранньому середньовіччі це місце стає привабливим тільки для анахоретів та ченців.

Читати далі »

Плетені візерунки підрозділяються на лінійні, бордюрні орнаменти — тасьми, сплетені в два, три, чотири і більше кінців, до десяти. Проте в орнаментальних смужках позначилося не тільки плетіння з м’якими вигинами шнурів або джгутів, відоме під назвою тасьми. Можна було плести і зовсім іншим способом, за рахунок укладання шнура у формі петель або зигзагів. Цей вид плетеного орнаменту увійшов у групу петельних плетінок. Тут виділилося три типи візерунків, що відображають три різних прийоми: плетіння круглими петлями, зачепленими одна за іншу, плетіння зигзагами або ходом, з зачепленням на поворотах.

Читати далі »

У середньовічній архітектурі і прикладному мистецтві зустрічається дуже характерний геометричний орнамент, відомий під назвою плетеного. Багато дослідників вважали, що, перш ніж з’явитися в камені і на сторінках давніх книг, орнаменти плелися художниками зі шкіри або мотузок, недарма він і носить назву — плетені, але висловлювалися про це досить несміливо.

Читати далі »

Першим новатором у сфері дитячої освіти був Фрідріх Фребел. Це він придумав назву «Дитячий садок», позначаючи установи для дітей раннього віку. Він говорив про те, що діти – квіти життя, і вирощувати їх повинні садівники. Сто років тому, педагогіка дитячих садків складалася з трьох базових напрямків: а) навчання елементарним навичкам поведінки, б) навчання мови і дрібної моторики і в) соціалізації дитини. Педагогами у навчанні дітей були вихователі, які виконували різні функції: няньок, дитячих психологів, педагогів початкового навчання і просто дбайливих «матусь». Тому в ті далекі часи, слова «дитяча освіта» майже не вживалися. Все зводилося не стільки до освіти, скільки до виховання підростаючого покоління. У старших групах, вихователі займалися підготовкою дітей до школи. Корисність дитячих садків була в тому, що дитина виховувалася жити в соціальній групі і навчалася разом зі всіма людським правилам поведінки.

Читати далі »

Кожна релігійна споруда стає «центром Всесвіту», коли нога віруючого ступає на її підлогу. Цю думку яскраво ілюструють мечеті, що будувалися впродовж останніх тринадцяти сторіч на просторі від Іспанії до Індії. Мечеті призначено для моління, але вони, до певної міри, служать і культурно-освітніми осередками. В них навчають багатьом наукам — від арабської мови й основ ісламської теології до юриспруденції, географії, медицини та астрономії. Зв’язки з владою, впливовими і благочестивими громадянами підносять мечеті на один щабель з такими наріжними соціальними установами, як лікарні, богадільні, вищі та середні учбові заклади.

Читати далі »

Сьогодні, у сфері дитячого освіти, у всьому світі спостерігається ажіотажний попит на японський метод «ментальної арифметики». Психологія дітей раннього розвитку отримала потужний поштовх у бік геніальної дитини. Ще вчора, досить популярною була тема обдарованих дітей, в плані розвитку конкретного таланту. Про дитячу геніальність говорили мало, вважаючи це вершиною розвитку таланту дитини. Проскакували книги про «дрібненьких геніїв», але сама тема геніальності людини, вважалася прерогативою дорослих людей.

Читати далі »

Двійники романтичної уяви

Новий час приніс докорінну зміну пропорціям фантазування і логіці в культурі. Раціоналізм, що прийшов на зміну середньовічному світосприйняттю, робить спробу взагалі відмовитися від послуг образу в науковій картині світу, устрою суспільства і вихованні людини: Всесвіт може бути представлений як геометричне креслення, людське життя керується логічними законами, а особистість повинна точно знати свої інтереси, працювати і не фантазувати. Політичні діячі, філософи, літературні критики і педагоги не люблять образ і засуджують надмірність фантазії. «Розбещеність» виганяється з побуту і думок, мова очищається від метафор і багатозначності, мистецтво прагне ясними словами і фігурами висловлювати ясні ідеї, а не «розбурхувати чуттєвість».

Читати далі »