Триоматика Олександра Галена

Posted by on October 31, 2017
Журнал Пробудження

квантова психологія

(Наука про третій мозок людини або цілісне усвідомлення світу).

Всі знають про те, що мозок людини складається з двох півкуль. З позиції квантової теорії свідомості (КТС) – це дві квантові системи взаємодії. Якщо домінує одна півкуля, то у координатах КТС, це «проста позиція». Якщо дві квантові системи працюють за принципом «або-або», то ми виходимо на «змішану позицію». А ось якщо дві квантові системи працюють когерентно (злагоджено), то це «суперпозиція» взаємодії двох півкуль мозку людини або цілісне (феноменальне) усвідомлення ситуації. Коли дві півкулі працюють в резонансі, то з’являється «третій» або голограмний мозок. Це нова наука («триоматика») про голограмну взаємодію двох півкуль, в результаті чого ми виходимо на якісно-новий формат функціонування нашого мозку.

Я довго думав над тим, як назвати науку про феноменальну взаємодію двох півкуль мозку. Після тривалих роздумів прийшов до висновку про те, що це буде «наука про третій мозок» людини нової формації. З іншого боку, в «триоматиці» я предметно розглядаю три магічні (феноменальні) реальності: геніальний інтелект, споглядальний креатив і голограмний феномен. І по-третє, для людини нової формації я пропоную три матриці (три «М») свідомості: інтелектуальну, креативну і феноменальну. Все це необхідно для того, щоб вийти на людину «СВ» (надможливостей): мудреця, генія, прогресора.

З психологічного боку я розглядаю три базових методу усвідомлення світу: «ментал» (розумове усвідомлення), «ейдос» (душевне усвідомлення) і «тотал» (повне усвідомлення). З філософської точки – це три світи сьогоднішньої реальності: зовнішній світ, внутрішній світ і світ соціуму. На рівні «ментала» – це три різних світи. На рівні «тотала», в просторі голограмних координат, все сходиться в одній точці, яка називається «точкою КТ» (кінцевий тотал). Зрештою, завдяки розвиненому «третього мозку» людини, всі три світу стануть одним цілим. Сьогодні ми спостерігаємо злиття квантової фізики з наукою про свідомість людини (психологією), і виходимо на нове розуміння реальності в координатах «квантової психології». Завтра нам доведеться змиритися з тим, що весь фізичний світ, з точки зору нашої свідомості, є не чим іншим як цілісною (голограмною) реальністю. Післязавтра до нас прийде розуміння того, що світ соціуму в «точці КТ», є голограмного реальністю. Іншими словами, закони соціуму, також як і у фізичних законах, все залежить від того, на якому рівні усвідомлення ми знаходимося: «ментала», «ейдосу» або «тотала». На рівні «тотала», всі фізичні, психічні і соціальні закони втрачають своє значення, так як раніше усвідомлювалися на базі «ментала», і ми виходимо на одну центральну реальність, під назвою «голограмне усвідомлення світу».

Як психолог, що пише на теми розвитку феноменів свідомості в психіці людини, з усією серйозністю повинен сказати про те, що на початку 21-го століття ми підійшли до революційних змін у розумінні того, що таке «свідомість людини». Сьогодні психологічна наука, в розумінні головного напрямку в своєму розвитку, знаходиться в повному хаосі. Пов’язано таке «бродіння умів» з тим, що старі психологічні дисципліни втратили свою актуальність через те, що його величність «Інтелект», сходить з арени нашого буття. А новий напрямок поки що лише позначається, у такої новаторської дисципліни як «Квантова психологія».

Коли ви глибоко вникнете у квантову психологію, то знайдете там багато нового, незвичайного і навіть революційного. Квантова психологія в особі таких новаторів як: Стівена Волинськи, Роберта Антона Вілсона, Михайла Зарічного, особливо Вадима Зеланда, зробила прорив у нову якість розуміння психологічних процесів. Щодо Вадима Зеланда, є думка про те, що в «Трансерфингу» не йдеться про квантову психологію. Насправді, Вадим Зеланд розглядає дві реальності: видиму «яка відбивається в дзеркалі» і невидиму, що перебуває «за дзеркалом». А це реальність «світу неявного порядку» Бома, яка в квантовій психології має центральне значення. Вадим Зеланд в «просторі варіантів», створив свою «квантову реальність», яка більше «тягне» на «життєву філософію», ніж на нову психологічну доктрину.

Уважно читаючи книги цих великих новаторів своєї справи, то розумієш, що напрям головного вектора, як в психології, так і у філософії (свідомість людини – це категорія, як психологічна, так і філософська), сьогодні досить розмитий. Є спроби зруйнувати старе класичне уявлення про «світ речей», шляхом сприйняття нової реальності, але немає обґрунтованого перспективного бачення проблеми під назвою «свідомість людини». У квантовій психології стара психологічна доктрина представлена у вигляді «простого спостерігача» (його часто називають «класичним спостерігачем»). Новий або «квантовий спостерігач», сприймає світ по-іншому, ніж класичний варіант спостереження. Але і «квантовий спостерігач», напевно, по своїй молодості, в сучасній психології робить багато стереотипних рухів. Він розвиває «квантову реальність». Він намагається квантові принципи фізики узгодити з «неявним світом» у психології. Створюється враження про те, що квантова психологія це не наука, яка займається дослідженням нашої свідомості, а квантове мистецтво, де кожен автор бачить свою «картину» в розумінні головного.

До речі, така революційна ситуація була в Стародавній Греції за життя трьох великих філософів: Сократа, Платона і Аристотеля. Спочатку були досократики, зі своєю міфічною свідомістю. Потім, Сократ став міркувати про «добро» і «зло», розуміючи свідомість як душевну сутність людини. Платон пішов далі свого вчителя і став говорити про дві сутності свідомості або два «ейдоси». Платон, у своєму ранньому періоді творчості, стверджував те, що людина бачить не сам предмет, а його ейдичну (образно-людську сутність). Один «ейдос» у нього перед очима, а другий знаходиться всередині людини. Тоді не говорили, що другий «ейдос» знаходиться в мозку, так як під мозком мали на увазі «душу людини».

Взаємодія зовнішнього «ейдосу», з внутрішнім (душевним), відображається в душі людини як «н о є м а», тобто усвідомлення ситуації нашою свідомістю. Сьогодні платонівське слово «ноєма» розуміється досить примітивно, виходячи з нашої інтелектуальної свідомості (як акт мислення). Насправді, розум великого філософа (Платона) у «ноємі» бачив тотальну сутність всього акту сприйняття. Це повне, або розумово-душевне сприйняття ситуації. Як розробник нової психології під назвою «триоматика», сьогодні можу сказати про те, що головною метою психології є акт усвідомленого сприйняття. У «триоматиці» є чотири рівня «усвідомленого сприйняття» (ОВ): тілесний (соматоматика), розумовий (менталоматика), душевний (психоматика) і феноменальний (феноменоматика).

На кожен рівень «ОВ», в мозку повинна бути закладена своя базова програма. Революційний переворот ц «триоматиці» полягає в тому, що для повного (тотального) усвідомлення сприйняття, в мозку людини повинні бути розвинені чотири базові матриці: тілесна, ментальна, эйдична (душевна) і феноменальна. Сьогодні в наш мозок «вставлена» тільки одна (ментально-інтелектуальна) матриця свідомості. Спортсмени в своєму активі мають не стільки розвинену, скільки натреновану тілесну матрицю свідомості. Художники, письменники, поети, поряд з розвиненою інтелектуальною матрицею свідомості (базовим навиком), мають початкові ознаки ейдичної або душевної матриці. Всі інші люди дивляться на світ через «розумні окуляри». Тому сьогодні вся наша Західна Цивілізація, заснована на «практичній доцільності», повільно і неухильно сповзає до своєї природної безвиході, як в екології, так і в розвитку соціуму людей.

Повернімося до нашого Платона. Лише сьогодні, коли безперспективність Західної Цивілізації стала очевидною, до нас доходить те, що якби Платон побачив перспективу розвитку «ноєми» (повного усвідомлення ситуації), то може бути на початку 21-го століття, на планеті Земля, всі б жили з повним усвідомленням того, навіщо людина прийшла на цю землю. У Платона не вистачило філософської мудрості зрозуміти те, що для людини головне не «ідея» і не «пошук істини», а глибоко-чуттєве усвідомлення того навіщо вона на цій землі. До речі, пізній Платон повністю відійшов від «ноєми», коли говорив про те, що «ідея» – це ідеальна, осягнена розумом і вічна сутність речі, в протилежність чуттєвому і мінливому в порядку речей. Це була велика філософська омана великого Платона.

Інший, вірніше третій, великий мудрець Стародавньої Греції, Аристотель, будучи філософом-енциклопедистом, у своїй філософії під назвою «Метафізика», взагалі відкинув «чуттєве усвідомлення ситуації» і сконцентрував свою увагу тільки на «осягненні розумом речей». В результаті світ отримав цілком конкретний і практичний метод метафізичного усвідомлення ситуації за допомогою: а) спостереження, б) аналізу і в) суб’єктивних висновків. Якщо Платон говорив про «ноєму» як про образно-чуттєво-осягнену розумом ситуацію, то Аристотель повністю відійшов від свого вчителя і став стверджувати «пошук істини» без чуттєвої (змінної) складової. В результаті «пізнання світу» взяло крен в один (інтелектуальний чи метафізичний) бік. Усвідомлення ситуації стало «голим», чисто умосяжним. І пішла по світу «гуляти» «Метафізика Аристотеля».

Великий Іммануїл Кант, у своїй книзі «Критика чистого розуму», намагався підірвати філософські основи «метафізики», але сам заплутався у розумінні головного, а саме, що таке цілісне усвідомлення ситуації. Цікавим у «Критиці чистого розуму» є те, що Кант, висуваючи ідею «речі в собі», яку іменує як «ноумен», тобто непізнаваність об’єкта через умосяжність, чисто інтуїтивно наблизився до платонівської «ноєми». Тим більше слово «ноумен» дуже співзвучно слову «ноєма». Невже «логос», який розвинув Аристотель, Кант намагався заховати у своєму «ноумені». Невже ми сьогодні так і не зрозуміли великого Канта, який своїм філософським висновком намагався звернути увагу людей на те, що «гола» метафізика Аристотеля ні до чого доброго не призведе.

Як би там не було, але розвиток свідомості людей пішов по «лінії найменшого опору». Розум у вигляді «практичної доцільності», а потім і його величність Інтелект, стали домінувати у свідомості людини. Завдяки практичному розуму на базі «Метафізики Аристотеля», товариство людей в середині 19-го століття з аграрного способу життя, стало переходити на індустріальні рейки. З’явилася промисловість, спочатку «легка», потім «важка». Шаленими темпами на базі інтелекту розвивалася наука і техніка. Свідомість людей придбала форму «практичної доцільності». Була перша світова війна, потім – друга. Знову люди, воюючи між собою, так і не зрозуміли, навіщо вони живуть на планеті Земля. Сповідуючи бога Маммона (бога багатства), майже все людство потрапило у «кільце Вівекананди» (великий знавець Сходу): «Страх не встигнути, породжує поспіх». Усвідомленням себе в цьому світі, а тим більше місця людини на Землі, ніхто не займався з цілком природних причин. Всі були ангажовані практичною доцільністю. В мізки людей була вкладена програма інтелектуального (логічного) розвитку. Всі були зайняті пошуком аристотелівської «істини». Хто в науці, хто у філософії, а хто – в багатстві.

Що стосується психології (науки про душу людини), то спочатку була психологія поведінкового характеру. Потім, психологія «малих груп». Після соціальних революцій на Заході (Західна Європа і США) в середині 20-го століття, психологія стала орієнтуватися на особистість людини. Так як в результаті розвитку «практичного розуму» у великих містах Заходу з’явилося багато неврівноважених людей, то психологія набула забарвлення «психотерапії». Психологи, психоаналітики, психотерапевти, на проблемах людей стали казково багатіти. До них приєдналися різного роду: екстрасенси, маги, містики, знахарі, цілителі. Психологія науки перетворилася в маргінальне мистецтво. Сьогодні немає психології як науки, а є центри, школи, семінари, де викладають лише тільки те, на чому можна заробити гроші.

Благо те, що не всі психологи стали молитися богу Маммоні. Деякі просунуті психологи, зрозумівши безвихідність ситуації, стали шукати новий напрямок. Так у другій половині 20-го століття з’явився Карлос Кастанеда зі своєю «магічною реальністю». Хтось називає Кастанеду езотериком, хтось магом, який вживав наркотики, а хтось шарлатаном. Я не зустрічав жодної публікації, де Кастанеду називали психологом, тобто дослідником свідомості людини. Але з психологічної точки зору, саме Карлос Кастанеда зрушив парадигму сприйняття світу, показавши те, що існує, щонайменше, дві реальності. Світ «тоналя» або наших практичних (аристотелівських) цінностей. І світ неявного порядку (який потім назвуть «квантовим»). Такий неявний світ Карлос Кастанеда іменував «нагвалем» або «магічною реальністю».

В кінці 20-го століття психологія, як наука, почала наповнюватися квантовою свідомістю. Спочатку були публікації про квантове розуміння фізичного світу. Потім з’явилася квантова психологія. В Інтернеті можна було побачити авторів, які розуміють «квантовий принцип свідомості» в різних варіантах. Але з психологічної точки зору це був прорив у нову якість свідомості. Багато психологів не прийняли квантову психологію з причини того, що вона підривала аристотелівське розуміння єдиного світу. Квантова психологія стверджує те, що є два світи: світ явного і світ неявного порядку.

Особливий інтерес в сучасній психології представляє «світ неявного порядку». Саме з «світом неявного порядку» стоїть цілковита плутанина. Кожен автор намагається пояснити те, що він зрозумів «квантовою психологією». Насправді, з філософської (явища природи) точки зору, можна сказати про те, що: «Якщо ти зрозумів, що таке «квантова психологія», то ти нічого не зрозумів». Ключове слово тут «зрозумів». Адже слово «зрозумів» з «світу явного порядку» або позиція «класичного спостерігача», як кажуть «квантовики». У світі іншого (неявного) порядку немає слова «зрозумів» ( інтелектуально усвідомив), а є словосполучення «відчув ситуацію», або як кажуть «квантовики» – «прокачав ситуацію», тобто усвідомив внутрішньо не через інтелект (знання), а на базі «зони особливих можливостей» нашої свідомості. Те, що Карлос Кастанеда іменував «магічної реальністю». Саме «зона особливих можливостей» або «внутрішнє усвідомлення ситуації» робить революційний переворот у всій науці під назвою «психологія». І наука про душу стає не психологією («психо» – душа, «логія» – зовнішнє об’єктивно-смислове усвідомлення), а психоматикою, тобто суто внутрішнім душевним усвідомленням цілісного або феноменального сприйняття.

Іншими словами, квантова психологія розділила психічний світ на два табори. Ту психологію, яка була раніше, ми називаємо «класичною» або «світом явного порядку». Нова або квантова психологія, має назву «світ неявного порядку». З «світу неявного порядку» виник революційний напрямок в методах пізнання світу під назвою «триоматика». «Триоматика» – це вже не «логос» і навіть не мистецтво, а новий науковий метод сприйняття світу через глибинні феномени підсвідомості («Зона особливих можливостей»). Тут слово «науковий» виступає не в старій традиції «логічного обґрунтування ситуації» (наприклад, психологія), а в новій інтерпретації квантової від слова «навчити» (наприклад, навчити соматоматичному усвідомленню ситуації). У «зоні особливих можливостей» нашої психіки знаходяться такі феномени першого рівня як: інтуїція, феноменальна пам’ять, тотальна увага, эйдична уява, тотальна мотивація, споглядальний і медитативний феномен. На формування цих феноменів в психіці людини і спрямована «триоматика».

Революційний переворот у психології свідомості полягає в тому, що на базі «триоматики», ми виходимо на центральний вектор у розвитку психіки людини під назвою «феноменальне усвідомлення світу». Для душі людини майбутнього, немає нічого важливішого як навчитися феноменально усвідомлювати ситуацію. Раніше ми усвідомлювали ситуацію інтелектуально (метафізично) на рівні «ментала». «Триоматика» пропонує усвідомлювати ситуацію на глибинному рівні підсвідомості, використовуючи величезний психоэнергетичний ресурс нашої психіки в пізнанні «світу неявного порядку».

Глибока омана авторів, які розробляють квантову психологію полягає в тому, що вони намагаються «світ підсвідомого» усвідомлювати з допомогою «світу свідомого». Те про що я говорив вище, коли стверджував, що як тільки зрозумієте квантову психологію, вона перестане для вас існувати. Світ глибинної (феноменальної) підсвідомості не сприймається розумом (на рівні «ментала») через умосяжність (метафізику Аристотеля). Він усвідомлюється тільки через почуття вищого порядку (феноменальну пам’ять, тотальна увага, повний ейдос, тотальна уява, інтуїція). Існують почуття нижчого або інстинктивного порядку. Є почуття середнього порядку, пов’язані з усвідомленням ситуації через розумовий (ментальний) аналіз. Квантова психологія говорить нам про почуття вищого порядку або «зону особливих можливостей». Головне завдання сучасної психології, звернути свій вектор уваги саме на «квантове усвідомлення» почуттів вищого порядку. У цій «зоні особливих можливостей» захований величезний психічний резерв нашої свідомості. Сьогодні для всіх психологів світу це справжній «Клондайк» психічного розвитку людини.

У «триоматиці» Олександра Галена, глибинні почуття вищого порядку, не відносяться: ні до містики, ні до езотерики, ні до парапсихології. Це цілком конкретні практичні почуття, усвідомлювані в результаті індивідуального (чисто суб’єктивного) досвіду в просторі емичної реальності. Емічна реальність полягає в програмуванні мозку нової (феноменальної) матриці нашої свідомості. Сьогодні в наш мозок, завдяки метафізиці Аристотеля, вставлена програма інтелектуальної діяльності. Спочатку розмовна мова, потім школа, далі все наше свідоме життя, яке відформатовало свідомість людей інтелектуальною матрицею свідомості. За великим рахунком, в наш мозок вставлений інтелектуальний зомб і навколишню реальність ми бачимо через метафізичні окуляри.

«Триоматика» говорить про те, що сьогоднішні розмови про креативне, а тим більше феноменальне мислення, це всього лише «благі наміри», що не мають перспективного вектора розвитку. Креативне, а також феноменальне мислення можливе тільки тоді, коли в мозок «вставлені» дві нові базові програми. Необхідно мозок (вірніше дві квантові системи), навчити працювати як в режимі креативному («змішана позиція»), так і феноменальної свідомості (режим «суперпозиції»). Люди майбутнього, в своєму мозковому арсеналі будуть мати три матриці (базові програми): інтелектуальну, креативну і феноменальну. І залежно від вектора ситуації», можна буде включити ту або іншу програму усвідомлення світу. Користуватися однією (інтелектуальною) програмою забезпечення нашого мозку, будуть люди примітивного розуму.

Сьогодні «триоматика» креативного психолога з міста Києва, набуває особливий інтерес у сфері раннього розвитку дитячої психіки. Адже у мозок дитини до трьох років ще не «вставлений» інтелектуальний зомб і психіка дитини дуже пластична в плані розвитку: феноменальної пам’яті, тотальної уваги, казкової уяви, інтуїтивної кмітливості і миттєвого (без інтелектуальної обробки) прийняття рішення. Всі ці незвичайні феномени ви можете спостерігати у дитини вундеркінда до трьох років. Після тих, а тим більше 4-5-ти років, у результаті навчання розмовної мови і нашого інтелектуального виховання, період «цвітіння дитячих феноменів» закінчується, і геніальне дитя набуває навички звичайної дитини. До речі, всього лише 3% вундеркіндів в майбутньому стають геніями. Це ті діти, які досить рано вийшли на феноменальний результат, і дорослим не вдалося вставити в їх мозок програму інтелектуального забезпечення. В результаті, майбутній геній має дві матриці усвідомленого сприйняття світу. Інтелектуальну, для спілкування з людьми і феноменальну, для індивідуальної творчості.

У плані практичної реалізації «триоматики» для дітей майбутнього, мною розроблено творчий проект «Діти диво-квітів». Більш детальну інформацію про чудо-дітей ви можете дізнатися з інтернет-журналу «Пробудження» (Павло Чайка, м. Львів). Я запрошую всіх бажаючих, хто цікавиться розвитком нового формату свідомості, особливо в дитячій психіці, прийняти активну участь в обговоренні головного питання всієї психології: «Як навчити дві півкулі мозку людини працювати у феноменальному режимі усвідомлення». Моя «триоматика» – це лише один з методів в «просторі варіантів». Таких методів в квантових координатах можуть бути тисячі. Головне тримати напрям або квантовий вектор, для того щоб з усього розмаїття методів, людство вийшло на новий формат свідомості.

Автор: Олександр Гален, розробник наукового методу феноменального усвідомлення ситуації. E-mail: codgalena@gmail.com

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers