Поет думав (суфійська притча)

Posted by on September 18, 2014

поэт

Зустрів якось вельможа бродячого поета і сказав йому:
- Ось що, любий! Напиши-но в мою честь хвалебну пісню. Прослав моє благородство і благочестя, а я щедро тебе нагороду.

Поет подумав-подумав і погодився. Кажуть, поезія – мати бідності: хто женеться за дзвінким словом, той упускає дзвінку монету; хто прислухається до красивих співзвуч, для того гроші не звучать. Цей поет був дуже бідний, йому, як і всім, хотілося їсти. Він склав хвалебну пісню славлячу бая, який явно не відрізняється благородством. Пісня вийшла погана. Правда, самому замовнику вона сподобалася, але він не дав поетові обіцяної нагороди. Коли поет заїкнувся про це, бай відповів: «Я задоволений твоєю піснею, і сказав тобі про це, задовольняйся і ти моїм словом».

Кажуть, бідність – матір поезії. Хороша пісня народиться від повної душі і від худого живота: тому-то бідність і співає. Поет, тепер вже не думаючи про гроші, написав нову пісню, в якій посміявся над жадібністю і дурістю вельможі. Пісня вийшла гарна. Всім, крім героя, вона сподобалася, і багато співали її в різних місцях. Нарешті вельможа сам прийшов до поета і сказав: «Я не задоволений словами твоєї нової пісні. І тому я плачу тобі 20 монет, щоб ти більше такого не складав». Поет подумав, подумав і …

Подібно до того, як красуні потрібно дзеркало, щоб побачити своє обличчя, світові потрібен поет, щоб побачити свою душу.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers