Спробуємо відштовхнутися не від механізму контакту і принципу передачі інформації, а від контенту, тобто змісту. І тут саме розпливчастість, невизначеність і неперевірюваність повідомлень дозволяє зробити кілька припущень. По-перше, феномен контактерства міг бути спровокований свого роду інформаційним перевантаженням. Хто стане заперечувати, що зараз на будь-яку людину обрушується некерована інформаційна лавина, кількість джерел інформації стрімко зростає, а Інтернет, мобільний зв’язок і маса всіляких електронних гаджетів лише підливають маслечка у вогонь тотального промивання мізків.

Тож не дивно тому, що більш-менш деталізована інформація, отримана контактерами, нагадує переказ простеньких фантастичних романів або малобюджетних кінофільмів. До того ж доступність інформації і практично миттєве поширення будь-яких дутих сенсацій по самих різних теле- і радіоканалах дає кумедний результат. Тому чи варто дивуватися, що різні контактери раптом дружно називали 2012 рік як доленосний, який обіцяє якісь грандіозні зміни – від катастрофи до прибуття інопланетян.

А якщо згадати, що незадовго до цього в засобах масової інформації мусувалася тема календаря стародавніх майя, черговий цикл якого закінчується акурат до 2012 року, та згадати, скільки безвідповідальних коментарів з цього приводу обрушили на глядачів і читачів астрологи і екстрасенси всіх мастей, то збіги просто закономірні.

Тут і можна згадати про хіазми, про ліво-праві півкулі мозку, про бідну нашу свідомість, яка не витримує інформаційної атаки і намагається якось переформатувати її обробку.

По-друге, інформаційне середовище, насичуючись може перейти в іншу якість. Найбільш цікавою видається концепція ноосфери Вернадського, коли на певній стадії розвитку біосфера і людський розум трансформуються в якесь планетарне утворення – ноосферу, наділену особливими якостями. Згодом Тейяр де Шарден розвинув ідеї Вернадського, припустивши, що основною функцією ноосфери є духовне об’єднання людства. Але якщо історія розуму не обмежується відомою нам хронологією і тягнеться в часи куди більш давні, мало не до епохи динозаврів (є вельми старовинні знахідки, які ставлять в тупик класичну археологію), то хто заважає нам припустити, що якась протоноосфера давно вже утворилася?

І ніяка інформація не втрачається, а накопичується в «базах даних» століттями, тисячоліттями. Такий «надрозум» може містити в собі практично всю пам’ять планети. Але де саме вона знаходиться, де той «жорсткий диск», з якого час від часу комусь (можливо, тим, у кого зв’язок між півкулями мозку має особливий характер) вдається отримати уривки інформації і спроби раціонально її конвертувати в звичні символи і смисли в підсумку дають щось середнє між «Секретними матеріалами» і Одкровенням Іоанна Богослова.

Можливо, що все людство, і є носієм інформаційних пакетів, або, іншими словами, душ. У міру зникнення одних і народження інших відбувається перерозподіл інформаційних потоків, «архівування», стиск старих і переведення їх на більш глибокий рівень свідомості або підсвідомості. А більшість паранормальних явищ якраз пов’язана саме з «несанкціонованим» переходом інформації з рівня на рівень через збої, помилки або в результаті діяльності особливо просунутих індивідуумів у сфері психопрактик.

Чи можна говорити про якийсь Надрозум, приписуючи йому властивості Творця? Навряд чи. Пам’ять комп’ютера може бути нескінченно велика, але особистістю від цього він все одно не стане. Інша справа – люди, які випадково опинилися на якусь мить підключеними до цього супермегакомпьютера.

В принципі, і ця гіпотеза – одна з багатьох. Можна придумати ще чимало кумедних або страшних версій. Але видається набагато важливішим простежити за тим, де і коли виникали «контакти» незалежно від змісту одкровень, чи є закономірність в їх активізації і спаді, як це співвідноситься з соціальними та іншими катаклізмами.

Суха статистика іноді може з більшою вірогідністю підказати, що день прийдешній нам готує, ніж армія контактерів.

Автор: Едуард Геворкян.