Балі – острів богів

Posted by on May 29, 2014

Балі

Цей острів на схід від Яви туристи називають по-різному: перлиною тропіків, земним раєм, островом мистецтв. Таких епітетів він цілком заслуговує. Ні на одному з численних островів Індонезії, мабуть, немає настільки благодатного клімату, як тут. Славиться Балі і своїми талановитими танцівницями, неперевершеними майстрами різьби по дереву та каменю. Однак острів примітний не тільки цим, але і численними індуськими храмами, а також своєрідними місцевими віруваннями, барвистими містеріями, безліччю переказів і легенд.

З Східної Яви на Балі можна потрапити на літаку місцевої авіалінії або на поромі, який ходить через протоку. Другий шлях для нас більш прийнятний, тому що можна їхати на автомашині. Загнавши її на морський паром, ми досить швидко добираємося до прибережного містечка Гіліманук. Варто було відправитися далі, як вже в найближчому селі ми переконалися, що все почуте про Балі – не вигадка, і до кінця подорожі не переставали дивуватися і захоплюватися.

Балі

Перше, що кидається в очі на цьому острові: кожна сільська садиба – справжній архітектурний шедевр. Вона обгороджена невисоким кам’яним парканом з вузькими воротами, прикрашена різьбленим рослинним орнаментом і фантастичними масками. З внутрішньої сторони стіни розташовані кам’яні ніші для жертвоприношень. На думку балійців, злі духи тільки й думають про те, як би заподіяти зло сім’ї, тому їх потрібно весь час задобрювати. Ось чому в нішах завжди можна бачити рис або плоди, але найчастіше – квіти. Приносити їх у жертву менш обтяжливо: квіти тут всюди – і на кущах, і на деревах.

Квіти супроводжують балійця від народження до смерті, під час численних свят і релігійних церемоній. У кожного будинку тут завжди можна бачити нахилену бамбукову жердину, прикрашену гірляндами квітів, що створює враження вічного свята.

Балі

Увійшовши у ворота палісадника, ви впираєтеся в кам’яну стіну з невеликими проходами по кутах – перешкода, споруджена селянином на шляху злих духів. А вузьких бічних дверей вони не помітять, та туди і не пройти їм, величезним.

Відразу ж за стіною – сад, господарські будівлі і житлові приміщення. Заможні родини займають не одну, а кілька хатин. У першій – батько з матір’ю, у другій – їх старі батьки, в третій одружені сини. Всі будівлі прикрашені вигадливою різьбою по сірому пісковику. Ще одна невелика стіна відокремлює цю частину садиби від домашнього святилища місцевих богів – Сонця і Санг Хьянг Віді, який нібито впливає на долю кожної людини. Над цією кумирнею височить багатоярусна башточка світу – символ священної гори Гунунг Агунг, де, за віруваннями балійців, живуть душі предків і всі боги. Іноді в таких домашніх вівтарях зустрічається і потрійна башточка, присвячена індуїстській трійці – Шиві, Брахмі і Вішну.

Гунунг Агунг

Проїжджаючи по балійським дорогах, ми бачили безліч кам’яних статуй індуїстських богів, а також місцевих добрих і злих духів. З простодушною посмішкою, або витріщивши очі і вискаливши страшні ікла, вони витріщаються на перехожих.

Химерні рельєфи і скульптури храмів. Традиційні чудовиська калу і макара стережуть ворота і ніші. Їх призначення – відлякувати злих духів. Кала схожі на лева, у них вирячені очі, широкий ніс, товсті губи і величезні ікла. Грива цього фантастичного звіра нерідко переходить в рослинний орнамент або навіть в зображення розлогого дерева – ймовірно найдавнішого космологічного символу.

Балі

Макара – фантастичні гібриди слона, крокодила і риби – зображуються з роззявленою пащею і стирчачими бивнями. Хобот увінчаний квіткою лотоса! Шия також переходить в рослинний орнамент з гілок і квітів. Якщо обидва чудовиська зображені разом (наприклад, на воротах храму), то калу зазвичай розташовується над макар. У пащі чудовиська – фігурка людини чи звіра. З’єднання архітектурних, тваринних і рослинних форм втілює вічний кругообіг природи. Струмлива з пащі скульптур вода, зображення риб, черепах, змій, пишна рослинність, розлогі крони дерев – все це покликане прославляти всемогутність Шиви, який щогодини і щохвилини руйнує та відтворює світ у всьому його різноманітті.

Балі

Проїжджаємо повз рисові поля, що уступами піднімаються по схилах гір; мимо гаїв кокосових пальм і густих заростей бамбука; мимо потопаючих в зелені невеликих селищ і галасливих потоків. Назустріч невеликими групами і поодинці поспішають чоловіки зі снопами рису на гнучких бамбукових коромислах, жінки і дівчата в яскравих саронгах з поклажею на голові. Балійці – привітний, життєрадісний народ.

Молоді балійки дуже привабливі. У них злегка округлений овал обличчя з м’якими рисами, виразні карі очі, світло-шоколадна ніжна шкіра, гнучка фігура, граціозна хода. Ще не так давно вони ходили оголеними по пояс. Хоча уряд Індонезії вживав всіх заходів, щоб викорінити цей древній звичай (безкоштовно було видано близько півмільйона кольорових блузок – кебайя), проте в селах, розташованих осторонь від туристичних маршрутів, ще й тепер можна побачити напівоголених пишногрудих красунь.

балійки

До полудня в’їжджаємо в адміністративний центр острова – Денпасар. Його оточують індуїстські храми, судячи з всього не так давно побудовані. Відразу ж за готелем, в якому ми зупинилися, тягнуться сувенірні лавки, де продаються всілякі вироби художніх ремесел з чорного і червоного дерева, бронзи і срібла , кістки і черепашок. Метушливі продавці настирливо пропонують свій товар. Але якщо вирішив придбати сувенір у Денпасарі, найкраще зробити це, як сказав адміністратор готелю, у великому державному магазині. Розташований він неподалік – поруч з музеєм, та й сам більше схожий на музей прикладного мистецтва. Тут представлені численні твори народних умільців – ось молода дівчина з дзеркальцем в руках; зморшкуватий худий носильник з кошиком за плечима; рибалка з лукавим обличчям і довгою вудкою; жінка, розчісуючи волосся; чапля у боротьбі зі змією, – десятки традиційних місцевих сюжетів. Є тут і сувеніри на теми давньоіндійського епосу «Махабхарата» і «Рамаяна».

Як ми встигли помітити, мистецтво увійшло в життя більшої частини балійців. Кожен остров’янин – природжений художник. Повернувшись з рисового поля і зробивши обмивання, він разом з синами сідає за різець. Балійки ж споконвіку піклуються про красу яскравих батикових візерунків. Дівчатка з п’яти-шести років осягають складне мистецтво народних танців.

Балі

Що стосується різьблення по дереву, то воно взагалі дуже популярне в Індонезії. У будь-якому місті можна купити вироби місцевих майстрів, але на Балі вони відрізняються особливою досконалістю і фантазією. У селищі Убуд, де живуть багато тутешніх умільців, ми відвідали майстерню з виготовлення дерев’яних фігурок. У невеликому приміщенні трудилися, сидячи за високими верстаками, кілька людей. Попередні операції виконували двоє молодих хлопців, доводили ж сувеніри до кінця троє літніх і досвідчених майстрів, спритно орудуючи ножем і різцем. Такі майстерні ми зустрічали пізніше і в інших балийских селах.

Далі буде.

Автор: В. Тарасов.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers