Іоанн Кронштадтський

Posted by on January 21, 2014

Іоанн Кронштадтський

І донині в маленьких кімнатках петербурзьких комуналок, де непримітно й небагато доживають свій вік бабусі-блокадниці, в червоному кутку, поруч з іконами Спаса і Богородиці можна побачити портрет благовидного дідуся з ласкавими очима в одязі священнослужителя. Помітивши ваш інтерес, господиня скаже: «А це – отець Іоанн Кронштадтський, святий чоловік». І далі піде розповідь про доброту отця Іоанна і про чудеса зцілення, що відбувалися біля його могили. Хто ж такий Іоанн Кронштадтський?

У «Короткому науково-атеїстичному словнику» 1964 року читаємо про нього: «…протоієрей Андріївського собору в Кронштадті, мракобіс-монархіст, озлоблений ворог революційного руху, ненависник освіти і передової науки». І розкривається особистість малосимпатична – святоша, демагог, чорносотенець і навіть, як кажуть, «особа, наближена до імператора». Мало чим відрізняється від даної характеристики і та, що дана Іоанну в книзі «Православ’я: словник атеїста». Хіба що додалося ще одне «нехороше слово» – обскурант.

Здається, проте, що все це не пояснює популярності отця Іоанна серед віруючих, дуже далеких і від чорносотенства, і від Миколи II, і від давно вже не існуючого Андріївського собору в Кронштадті, чиїм автором, до речі, був великий зодчий А. Захаров, і дзвіниця якого багато в чому нагадувала вежу Адміралтейства.

Цікава деталь. У «Санкт-Петербурзьких єпархіальних відомостях» за 1902-1909 роки, тобто за той період, коли, здавалося б, повинна була широко розгорнутися «чорносотенна» діяльність отця Іоанна, його ім’я зустрічається вкрай рідко. Про нього говорять як про доброго пастиря і не більше того. Надійним джерелом виявляються, однак, насамперед статті та проповіді самого Іоанна Кронштадтського, його основна праця «Моє життя у Христі». Дають матеріал для історика і численні брошури, йому присвячені.

Хто ж він, Іоанн Кронштадтський? Монархіст? Безумовно. Але в ті роки, прямо скажемо, не часто можна було зустріти серед духовенства навіть хоча б «конституційного монархіста». Реакціонер. Звичайно, якщо судити за нинішніми політичними мірками або співвідносити його погляди з революційними настроями того часу, однак зауважимо, що ніхто зараз не шанує і взагалі мало хто пам’ятає імена таких людей, як сучасники Іоанна – протоієрей І. І. Захватів або ієромонах Іліодор, в мракобіссі яких сумніватися не доводиться. А Іоанна шанують…

Щоб зрозуміти причину цього, звернемося до біографії «дорогого батюшки», як називали Іоанна його шанувальники. Іван Ілліч Сергієв народився 1 листопада 1829 року у селі Сура Пінежского повіту Архангельської губернії в сім’ї псаломщика. Дитинство його проходило в глушині північних лісів, далеко від центрів тодішньої цивілізації. Ось як описує Пінегу мандрівник початку минулого століття: «… Маленьке повітове містечко має близько тисячі чоловік жителів … Пожвавлюється місто тільки ярмарками Микільського і Благовєщенську, на які з’їжджаються купці з Галича, Каргополя, Архангельська і Холмогора … У Пінезі всього дві церкви, та й ті своїм запущеним виглядом свідчать про повну байдужість і недбальство місцевих товстосумів» На останній штрих звернемо особливу увагу.

Стан священика, перш за все, залежав від стану його пастви. А паства в Сурі нечисленна і навряд чи багата. Адже там немає навіть тих Пінежських «недбайливих товстосумів», які хоч щось жертвували на церкву. Немає і поміщиків, що давали гроші на храм, хоча б заради власного престижу. Сім’я Сергієва була дуже бідною і дуже релігійною. По суті, це той самий шар суспільства, який Н. Г. Пом’яловський назвав «православним пролетаріатом», – голодний, незаможний сільський причт.

Син у псаломщика народився таким слабким, що батьки, думаючи, що він може і до ранку не дожити, тут же охрестили немовля, давши йому, як траплялося по святцях, ім’я на честь святого Іоанна Рильського, покровителя Болгарії.

У ранньому дитинстві Іван перехворів важкою формою віспи, не раз бував на краю смерті. Гостра вразливість, обстановка побожності в будинку не могли не розвинути глибоку релігійність, що доходила часом до екзальтації і візіонерства. Ось що пише біограф Іоанна Кронштадтського священик І. Орнатський : «… Вже шестирічним хлопчиком Іванко, який ріс серед суворої природи, але під пестливим, люблячим поглядом благочестивих батьків, стикнувся якби з небом… Одного разу в кімнаті він побачив незвичайне світло і Ангела серед нього… Хлопчик зніяковів, але Ангел, назвавши себе Ангелом-хранителем, обіцяв хлопчикові вище покровительство».

Вкрай важко діставалася дитині книжкова мудрість. «Батько купив для мене буквар, – згадував він пізніше. – Але туго давалася мені грамота і багато тужив я з приводу своєї нерозвиненості і нетямущості. Я не міг ніяк засвоїти тотожність між нашою мовою і письмом або книгою, між звуком і буквою». З великими труднощами вчиться він і в архангельській парафіяльній школі. Цілими днями сидить за книгою, чергуючи заняття з молитвою: «… І молився найчастіше я про те, щоб Бог дав мені світло розуму на втіху батькам». Іван стає одним з перших учнів в школі.

У 1851 році він закінчив духовну семінарію в Архангельську і був відправлений на казенний рахунок в Петербурзьку духовну академію. Навчався, а щоб посилати гроші своїй овдовілій матері, брав канцелярську роботу. Після Академії йде священиком у кронштадтський Андріївський собор. Він зайняв вакантну посаду вийшов за штат протоієрея Костянтина Несвіцького, одружившись з дочкою Несвіцького Єлизаветою. Випадок? Ні. Звернімося ще раз до свідчень М. Г. Пом’яловського. « Бурсак … заслужив диплом, що дає, мабуть, йому право отримати місце в парафії, – не інакше може досягти цього, як зобов’язавшись взяти таку-то, за призначенням від начальства, казенну, закріплену дівицю … Щоб не дати померти з голоду осиротілим сімействам духовних осіб, зважився пожертвувати одним з найвищих установ людських – шлюбом… По смерті глави сімейства місце його залишається за тим, хто погодиться взяти заміж його дочку або родичку».

Шлюб І. Сергієва цілком типовий для того часу і для того середовища, в якому він жив. Про кохання тут, мабуть, говорити не доводиться. Адже одружившись, отець Іоанн вирішує як і раніше перебувати в цнотливості. Тоді чому ж не пішов він в монахи? До того ж, вінчанням, він закривав собі шлях у єпископат. Читаючи спогади о. Іоанна Сергієва, можна відповісти на це питання. Так, він готував себе до місіонерської діяльності серед язичників, але, познайомившись з релігійністю самих різних верств населення Петербурга, вирішив присвятити себе новонаверненню в християнство петербурзьких «язичників». Для цього, мабуть, столичний прихід підходив найбільше.

Своїм девізом священик Сергієв обирав слова Іоанна Златоуста, який говорив: «надлишки багатіїв є надбання будинків, для того Господь залишив будинки, щоб багатії милістю до бідних заслужили собі милість від Господа». Проведені їм богослужіння різко відрізнялися від служб у більшості церков; проповіді з пристрасними закликами до милосердя і добродійності, готовність у будь-який день і годину приймати людей, сповідувати, причащати, допомогти матеріально залучали тисячі стражденних – не тільки кронштадтців, але і петербуржців, а потім і жителів інших міст і сіл.

Зрозуміло, така популярність викликала у духовенства і заздрість, і роздратування. Доноси і скарги на отця Іоанна доходять до К. П. Побєдоносцева. Дехто побачив у молодому священику новоявленого сектанта. Всесильний обер-прокурор Синоду викликає його до себе: «Ну от, ви там молитесь, хворих приймаєте, кажуть, чудеса творите: багато хто так починали, як ви, а от чим ви закінчите?» – «Не будьте ласкаві турбуватися, – спокійно відповідав отець Іоанн, – потрудіться дочекатися кінця!». Не раз викликав до себе І. Сергієва і митрополит Ісідор, а єпископ Феофан попереджав у листі отця Іоанна, що той взявся за таке подвижницьке життя, яке серед життєвих спокус і негараздів може призвести тільки до повного краху, а те, що він, не будучи ченцем і перебуваючи у шлюбі, обрав шлях дівоцтва, може «породити в духовенства і народі найбільшу спокусу».

Далі буде.

Автор: Е. Лукашевський.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers