Велике й маленьке колесо буддизму

Якщо хрест є основним символом християнства та символізує розп’яття сина Божого Ісуса Христа, який приніс Себе у жертву за гріхи всього людства, то головний символ буддизму куди більш простий та прозаїчний – це колесо. Так, саме звичайнісіньке колесо, кожна порядна машина має щонайменше чотири головних буддійських символи (себто колеса). Саме колесо символізує одвічну циклічність нашого буття – безкінечний круговорот життя та смерті, дня і ночі, зими і літа, страждань і задоволень, кохання і ненависті (кажуть, від першого до другого – один крок), трагедії й комедії, дебіту і кредиту, і так далі і тому подібне. І всі ми з вами є маленькою складовою частинкою того величезного колеса, яке в буддизмі зветься “колесом сансари”.

Отак ми всі крутимось, крутимось та й крутимось в тому колесі і нема на то ради. Хоча ні, рада таки є, от як думаєте в якому місці колеса перебувати найспокійніше? Правильно, в центрі. Або чим по ближче до центру, тим менше амплітуда крутіння, а от по краям колеса ой як не затишно (особливо коли то колесо крутиться не по вилизаному німецькому автобану, а по таким рідним вітчизняним дорогам, де яма на ямі). Якщо ж перенести цей простий механічний закон в площину релігії та духовності то для того, щоб потрапити у центр колеса треба зробити лише одну дрібницю – досягнути просвітлення (або нірвани). На цій маленької дрібничці – досягненні просвітлення, (тотального щастя, єднання з Богом) і зосереджується все буддійське вчення (та не тільки буддійське, а взагалі будь-якої релігії).

Коли людина досягає остаточного просвітлення – нірвани, вона звільняється з того величезного “колеса сансари”, і вже більше не крутиться по кочкам та ямам, а спокійно і щасливо перебуває в центрі всього Сущого (яке і втілює наше колесо), тобто в Бозі.

Ніби все просто, досягнув собі просвітлення і ура, сиди та насолоджуйся в одвічному блаженстві та спокої. Та не тут то було, серед прихильників буддизму, як і серед будь-яких людей, з часом стали з’являтись деякі незгоди та суперечки, які потім перейшли в цілі філософські розборки по поняттям, (звісно, культурні розборки) щодо головного в буддизмі – досягнення просвітлення. З часом ці розборки розкололи найдавнішу світову релігію – буддизм на дві великих течії, які стали зватись: хінаяна, та махаяна, що в перекладі з санскриту означає: велика колісниця і мала колісниця, а по простому – велике й маленьке колесо буддизму (так само християнство свого часу розкололось на католиків і православних).

Першою і найдавнішою буддійською течією була “хінаяна” або ж мала колісниця, яка тоді називалась просто “яною” – колісницею. Підхід хінаяни простий як двері: працюй над собою, не порушуй моральних заповідей буддизму (буддійські моральні заповіді фактично ті самі, що і християнські: не вбий, не вкради, не обманюй, тощо) активно займайся медитацією і доклади максимум зусиль, щоб досягнути просвітлення вже в цьому житті (а то хто знає, як там в наступному житті складеться, може народишся якимось баобабом). Багатьом старанним буддійським монахам завдяки наполегливим заняттям медитацією та праведному життю вдавалось досягнути остаточного повного просвітлення – нірвани. Таких щасливчиків називали Архатами (з санскриту перекладається як “достойний”) І дійсно, не має нічого більш достойного, ніж це.

Буддійські статуетки з зображенням Архатів.

Та з часом серед буддистів появились розумники-ідеалісти, які стали критикувати достойних просвітлених Архатів: “От мол це егоїстично – самі досягнули просвітлення, перебуваєте в нірвані, а тут навколо купа людей продовжує страждати та булькати у пітьмі невігластва” (і взагалі, як вам не соромно, запашний чай з печеньками п’єте, а в Африці діти голодують). Ці розумники створили свою буддійську школу, яку гордо назвали “махаяною” – великою колісницею, а всі решта “егоїстичні” буддійські школи (бо дбають лише за своє власне просвітлення) прозвали хінаяною – маленькою колісницею. На противагу ж просвітленим Архатам був протиставлений ідеал Бодхісатви.

Бодхісатва – в перекладі з санскриту “істота з пробудженою свідомістю”. В махаяні – це людина, яка теж завдяки своїй наполегливій праці ось вже стоїть на порозі вищого етапу просвітлення – нірвани, але вона дає урочисту обіцянку не входити в нірвану поки на цій землі є хоч одна жива істота, яка перебуває в пітьмі невігластва. А статистка говорить: на нашій маленькій планеті таких живих істот щонайменше кілька мільярдів, тож в перейде в нірвану Бодхісатва ще ой як не скоро. Замість того Бодхісатва присвячує всього себе служінню людству, займаючись просвітництвом та пере народжується із реінкарнації в реінкарнацію, з одного життя в інше, разом з усім не просунутим людством доти, доки воно не стане просунутим.

Це Бодхісатва Авалокітешвара – нескінченне втілення спів страждання всіх Будд: минулих, теперішніх і майбутніх.

Простим “не просунутим” мешканцям країн далекого сходу, (там, де буддизм став панівною релігією) вчення махаяни прийшлось куди більше по серцю, ніж хінаяна. Адже махаяна всім людям обіцяє: одного прекрасного дня прийде великий і добрий Бодхісатва та всіх одним махом просвітлить. Не то що хінаяна – хочеш просвітлення? Бігом до роботи! І бамбуковою палицею по попі (але то вже винахід дзен-буддизму).

А оскільки лінь – звичка цілком інтернаціональна, то більшість жителів таких традиційно буддійських країн як Таїланд, Непал, Бірма, Лаос, Камбоджа сповідують буддизм гілки махаяни. Замість головної традиційної духовної практики буддизму – медитації, пересічні прихильники махаяни просто моляться до різноманітних Бодхісатв (використовуючи їх як посередників, так само в християнстві моляться до різних святих) просячи в них те, що зазвичай просять під час молитов віруючі любої релігії чи конфесії. Бодхісатв не так вже багато, цікавим є один з них – Майтрея.

Ось і він, Бодхісатва Майтрея – Будда майбутнього, який прийде, коли вік людства досягне 840 тисяч років. З його приходом на землі знов настане золотий вік загального щастя та гармонії, небо буде синім, вода чистою, пиво корисним, а депутати чесними. Правда класно? Це все дуже схоже на західні релігії. Так само як махаянські буддисти чекають прихід Бодхісатви Майтреї, євреї чекають на свого Месію (хоча появу Ісуса Христа вони прогледіли), християни чекають другого пришестя Ісуса, а справжні езотерики (як і буддійські послідовники хінаяни) нічого не чекають, а тихенько медитують стукаючи у двері просвітлення. Тай в Біблії написано : “Стукайте і відчинять вам”. Тож на завершення побажаю всім нікого не чекати (бо ніхто і так за вас нічого не зробить), а самим стукати, там може раптом і Бодхісатвою станете (чи Архатом).