Може, я вас сьогодні трошки засмучу, але нагадаю одну (неприємну для когось, а для когось навпаки приємну) істину – ми всі помремо. Не важливо хочемо ми цього чи ні, але рано чи пізно, так чи інакше кожен віддасть Богу душу і нема на то ради. Що буде після смерті точно невідомо, але всі релігії світу говорять нам про те, що з фізичною смертю душа людини не вмирає, а дальше продовжує жити – або перенароджується знову, у новому тілі, як то…
Нещодавно у моєму рідному місті Львові, у приміщенні Львівської картинної галереї відбулась дуже цікава фотовиставка, присвячена дивовижній Японії – загадковій східній країні, її самобутній культурі та мистецтву. Звісно, просто не міг на неї не завітати, адже не щодня випадає така гарна нагода – не покидаючи рідного міста помандрувати в далеку Японію, а ось тепер і вас запрошую приєднатись до цієї мандрівки.
Без жодних сумнівів, наркотики – це зло, яке, так чи інакше, веде до руйнації та самознищення людської особистості. Але якби дивним і парадоксальним це не видавалось – деякі види наркотичних речовин ще від початків існування людства були невід’ємними супутниками одвічних духовних пошуків, самопізнання та чисельних спроб розширення людської свідомості у постійному прагненні людини до вищого щастя, просвітлення, такого собі найкрутішого кайфу з усіх можливих. Вже давні шамани, (та всякі інші друїди) в різних куточках світу частенько полюбляли прийняти щось таке…
Прийшов якось один шукач мудрості в гості до шанованого та просвітленого мудреця та й каже: – Хочу вчитися у вас мудрості о шановний мудрець, щоб пізнати вищу істину, Бога та досягнути просвітлення. – А чи любив ти коли-небудь? – спитав мудрець – Що?! – розгубився гість, – ви мабуть не зрозуміли: я шукач істини та мудрості і все своє життя присвятив служінню Богу, різним духовним практикам, вивченню священних писань і тепер стою тут перед вами о мудрець в надії стати…
Так про що я мав сьогодні написати?. Щось ніц не пам’ятаю, склероз, старість не радість. Ура!!! Згадав, про пам’ять. Отож, пам’ять, чи пам’ятаємо ми що таке пам’ять? Визначення пам’яті, які нам дає сучасна офіційна психологія сухі та нецікаві (а сухому та нецікавому тут не місце). Мені дуже сподобалось, як про пам’ять написав свого часу святий Августин (який, між іншим, багато писав саме про пам’ять), пам’ять – шлунок душі. Дійсно так, від того, чим наповнюється шлунок залежить наше фізичне здоров’я (сподіваюсь…
Якщо хрест є основним символом християнства та символізує розп’яття сина Божого Ісуса Христа, який приніс Себе у жертву за гріхи всього людства, то головний символ буддизму куди більш простий та прозаїчний – це колесо. Так, саме звичайнісіньке колесо, кожна порядна машина має щонайменше чотири головних буддійських символи (себто колеса). Саме колесо символізує одвічну циклічність нашого буття – безкінечний круговорот життя та смерті, дня і ночі, зими і літа, страждань і задоволень, кохання і ненависті (кажуть, від першого до другого –…
Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать. (Якова 4:6) Як не дивно, але саме гордість – найгірша та найзгубніша наша пристрасть, притаманна не те що людям, але й навіть ангелам. Адже саме гордість свого часу привела наших далеких предків – Адам та Єву до гріхопадіння, і як наслідок вигнання з Раю, та взагалі що тут говорити, так вже сталось, що гордість ні багато не мало – головне джерело зла у світі (і все погане, що з нами коли небудь коїлось,…
Просвітлення – як багато звучить в цьому слові. В східних релігіях буддизму, індуїзму “просвітленими” називають щасливчиків, яким таки вдалося досягнути цього чудернацького стану тотального щастя – просвітлення. А ще різноманітні “навколо езотерики” (типу мене) просвітлення називають “найвищим духовним розвитком людини” чи “єднанням з Богом”. Серед відомих просвітлених товаришів можна легко згадати такі імена як Будда чи Крішна. Але окрім них в лавах просвітлених було значно більше людей, до того ж зовсім не відомих історії (адже вони не стояли як Будда…
У сьогоднішній статті ми з вами торкнемось мало відомої частини біографії знаменитого українського письменника і поета Івана Франка. Цей клаптик його життя чомусь зовсім не висвітлюється на шкільних уроках з літератури і багатьом людям невідомо про те, що “великий Каменяр” (саме так поважно називають І. Франка) серйозно цікавився і захоплювався східною філософією буддизму та індуїзму. Чесно для мене це теж було маленьким відкриттям, яким кортить поділитись.
Дхарма в людини одна – любити Бога, прагнути до Нього, все решта – карма. (Дзенські притчі корабля дурнів) Поняття карми та дхарми займають одне з центральних місць у східній філософії та релігії. Без карми та дхарми ніяк не обійтись у буддизмі, індуїзмі та ще у великій кількості різних східних релігійних духовних та езотеричних течіях. Є карма-дхарма і в християнстві, ісламі, іудаїзмі та взагалі у будь-якій релігії світу. Слова “карма” і “дхарма” санскритського походження. Карма походить від санскритського слова “карман”, яке…