При слові «Вуду» мабуть багато хто з вас одразу уявить якусь страшну (і чорну) магію, злих чаклунів, які під покровом ночі проводять свої дуже темні ритуали, типу виготовлення ляльки Вуду, чи створення зомбі, чи може просто мішають горілку з пивом (оце між іншим, найтемніший ритуал магії Вуду, який гарантована перетворить вас на справжнісінького зомбі, і будете собі зомбувати поки алкоголь не вивітриться, а найпросунутіші зомбі можуть навіть зомбувати у витверезнику чи міліцейській дільниці). До речі, зомбі, цей такий популярний продукт масової культури, чисельних фільмів жахів та комп’ютерних ігор, прийшов до нас саме з релігії Вуду. (Про зомбі ще обов’язково напишу окрему статтю). Але повернімось до Вуду, вже якось так вийшло, що у масовому уявленні релігія Вуду пов’язана зі всілякими примітивними страшилками, в той час як насправді Вуду надзвичайно цікава система релігійних вірувань із своєю самобутньою філософією, традиціями, міфологією, психологією та просто мудрістю.

Релігія Вуду надзвичайно популярна на островах карибського басейну, найбільше у Гаїті (це мабуть самий великий осередок культури Вуду в світі) потім у сусідній Домініканській республіці, на Ямайці, Кубі, у Новому Орлеані, Луїзіані. На Гаїті культ Вуду сповідують до 90% населення, але при тому всьому вони всі ще одночасно є порядними християнами-католиками, у неділю зранку йдуть до церкви на месу, а у вечері – на свої вудуіські ритуали, які по суті є справжнісіньким шаманством, найдавнішою первісною релігією із глибин віків.

Зародилась релігія Вуду зовсім не в Америці, не на Гаїті, а за багато кілометрів від Карибського моря – у сонячній екваторіальній Африці, на теренах Дагомеї (вже нині не існуючої середньовічної Африканської країни, у наш час на теренах Дагомеї знаходяться сучасні Африканські країни: Нігерія, Того, Буркіна Фасо). Своїми африканськими коріннями релігія Вуду сягає глибокої давнини, на одному з африканських діалектів слово «Вуду» перекладається як Дух, або Божество.

Фактично релігія Вуду сповідує віру в єдиного Бога, якого вудуіські послідовники називають Нсамбі (добрий Бог), він же Бог-Творець який створив все суще (і несуще) після чого віддалився на покій, але, тим не менше, продовжує уважно стежити за всім, що відбувається на землі. Окрім віри в Єдиного Бога вудуісти також вірять в існування незримих духів «Лоа» – Його вірних слуг та посередників. Лоа незчисленні, вони пронизують весь світ, вони усюди (може навіть біля вас сидить пара трійка Лоа і тихенько сміється))) Але не бійтесь, з Лоа-духами можна навіть спілкуватись, просити поради або допомоги, що і частенько роблять спеціальні шамани-вуду, яких називають унганами або мамбо. Для цього проводяться спеціальні ритуали, під час яких вудуіські шамани танцюють ритуальні танці, входять у транс, за допомогою якого налагоджують файний конект із тими духами.

Як знаємо з історії, десь з кінця 16-го століття до узбережжя західної Африки зачастили кораблі з європейським мандрівниками-туристами із Англії, Франції, Голландії, Португалії. Звісно, тоді їхньою метою було зовсім не покататись на джипі по сафарі та пофоткатись з крокодилами-бегемотами, підприємливі (і водночас жорстокі) європейці швидко зметикували, що з африканських негрів можуть вийти чудові раби, які за миску каші будуть цілими днями працювати на цукрових плантаціях Нового світу (як тоді називали свіжо відкритий американський континент). З 16-го по 19-те століття близько 1,3 мільйонів рабів було вивезено із Африки до Америки. Опинившись у жахливих умовах на рабовласницьких кораблях і потім на цукрових плантаціях багатьом африканцям вистачило мужності та відваги не втратити культурний зв’язок із своєю батьківщиною, зберегти давні традиції, культуру та релігію свої предків – релігію Вуду.

Далі буде.