У центрі індонезійського острова Ява, посеред долини, оточеної грядами вулканів, височить «Гора чеснот на десяти щаблях бохісаттви». У результаті спрощення цієї розлогої назви на давній яванській мові і з’явилось нинішнє «Боробудур». Це буддійське святилище, побудоване, на думку ряду дослідників, на початку IX століття, було закинуте і забуте в XV столітті, коли панівною релігією в Індонезії став іслам.

У 1814 році Боробудур вперше постав очам європейців: зарослий кущами і деревами пагорб, на кам’янистій поверхні якого подекуди виднілися стирчалі вежі та уламки статуй. За наказом тодішнього англійського губернатора незабаром почалась розчистка цього «найбільшого, найстарішого і найпрекраснішого пам’ятника Південної півкулі». Реставрація Боробудура в цілому тривала майже 170 років, особливо ж інтенсивно – з 1973 року, коли між урядом Індонезії і ЮНЕСКО було підписано спеціальну угоду. Через десять років відбулось урочисте відкриття пам’ятника. З тих пір буддійські паломники можуть знову здійснювати повну «прадакшану» – ритуальний обхід храму за годинниковою стрілкою, починаючи з його східної сторони, вгору по «східцях порятунку» …

У 1885 році за масивною, більш пізньою, кам’яною підпорою було виявлено первозданне підніжжя Боробудуру (123X123м). Його рельєфні скульптури ціла панорама повсякденного життя людей та їх майбутніх втілень. Ось, наприклад, дві сцени: права половина барельєфного блоку – двоє, що варили риб і черепах, самі потрапляють у киплячий котел; ліва половина – матеревбивцю, який підняв меч над головою своєї жертви, хапають за голову і кидають у пекельний вогонь …

Приховане підніжжя Боробудура з повчальними і в той же час жваво і майстерно виконаними сценами – це символ «камадхату», «сфери бажань», самої нижчої сфери буття в буддійської космології.

Продовжуючи своє сходження по «Горі чеснот», паломник потрапляє у вузькі відкриті галереї, загальна довжина яких 2500 м. У галереях 462 окремі статуї будд і 1460 рельєфів, що розповідають про життя Будди Шак’ямуні і бодхісаттв. Це відповідає вже «рупадхату» – більш високій сфери буття, «сфері ідеальних форм». На цих щаблях духовного сходження людина звільняється від своїх бажань, але ще не зрікається своєї тілесності.

І нарешті, вершина Боробудура – три круглі платформи, єдина прикраса яких – 72 дзвоновидні ажурні ступи – дагоби зі статуями сидячих усередині будд. У центрі цих трьох «коліс» така ж за формою головна ступа, що височіє на 35 м. від землі. Вона увінчана високим шпилем, спрямованим у небо.

Вершина Боробудура – це уособлення «арупадхату», вищої, абстрактної сфери, яка не має форм. Паломник, пройшовши галереї і вийшовши на відкритий простір круглих платформ, повинен відчути радість осягнення мудрості, що веде до просвітлення. …Оглядаючи околиці з верхнього ярусу «Гори чеснот», зупиняєш погляд на одному з довколишніх пагорбів. Його обриси нагадують обличчя людини. Місцеві гіди стверджують, що це особа Гунадхарми, легендарного зодчого, який ось вже більше одинадцяти століть охороняє своє геніальне творіння.

Автор: Вадим Розов.