Євангельський сюжет про Таємну Вечерю – один з найбільш відомих. Однак чи багато хто замислювався над тим, де знаходилася і як виглядала ця кімната. Лише одна світлиця Єрусалиму була гідна вперше доконаного в ній таїнства Причастя, але навіть вона була забута, як забуті або не зрозумілі багато інших обставин земного життя Ісуса. Пелена забуття покрила не тільки витоки християнства, – захід Іудеї теж у багатьох деталях губиться в мороці. Так можна стверджувати, навіть маючи цінні книги Йосипа Флавія і Талмуд, що втілили прагнення іудейських вчителів після храмового періоду зберегти в пам’яті нащадків всі подробиці храмового служіння. Н. Перферкович, знавець Талмуду і його перекладач на російську мову, з повною підставою стверджував: «Вчені II століття вже не мали чіткого уявлення про церемонії, що дотримувалися в Храмі». Талмуд в значній своїй частині і присвячений констатації суперечностей в збережених клаптиках переказів і, по можливості, згладжування цих протиріч.

Яка, наприклад, була храмова завіса, яка відділяла Святу Святих храму від іншої його частини, та, яка розірвалася надвоє, від верху до низу, в момент смерті Господа? Одні авторитетні іудейські вчені, ґрунтуючись, мабуть, більш на Писанні (Вих. 26,31,33), говорять про неї як про грандіозний твір мистецтва килимарства («завіса мала в товщину долоню, в довжину 40 ліктів, завширшки 20» ), з двостороннім багатобарвним орнаментом, покритим зображеннями херувимів. Інші вчені, настільки ж авторитетні, стверджують, що завіса була подвійна («між завісами була відстань в лікоть») і вона утворювала коридор, орієнтований з півдня на північ, упоперек входу.

Один раз на рік, в День Очищення, по ньому проходив первосвященик, вступаючи в Свята Святих з молитвою про гріхи народу і з викупною жертовною кров’ю. Суперечливі також і думки вчителів про те, чи кропилася кров’ю сама завіса; неясні і деякі інші деталі церемоній, що мали до неї відношення. Не піддається сумніву лише той факт, що завіса щорічно змінювалася.

Повернімося до християнських переказів про будинок Таємної Вечері. Ґрунтуючись на сирійській легенді, а також на помилковій інтерпретації віршів 14, 51-52 Євангелія від Марка, екзегети стверджують, що Таємна Вечеря відбулася в будинку Марка, майбутнього євангеліста. (На місці цього будинку, зазначеного легендою, нині стоїть сиро-якобітський монастир Святого Марка.) Підтвердження цьому в Святому Письмі знайти неможливо.

Навпаки, весь зміст Євангелія від Марка, його логіка і його тайнопис свідчать: Таємна Вечеря відбулася в храмі. «Людина з глечиком води» привела учнів до «хазяїна Дому», в «вертеп розбійників». Але де, в якій з безлічі частин храмового комплексу розташовувалася ця світлиця?

Світлиця Тайної Вечері перебувала безпосередньо над Святою Святих храму. Лише ця, згодом забута християнами світлиця була гідна весільного бенкету Засновника таїнства Євхаристії.

Земне призначення цієї світлиці, що згадується в Талмуді (в трактаті «Шекалім»), – бути місцем зберігання храмового завіси. Завіса Свята Святих і є те, чим була встелена світлиця, про яку сказано: «світлиця велика, встелена, готова».

Ось фрагмент трактату «Шекалім», який свідчить про світлицю Свята Святих: «Щороку приготовлялися дві завіси (друга завіса відділяла храм від «Азаров», храмового двору); ту, яку виносили зсередини, складали вдвоє, а потім вчетверо, і містилася в світлиці (верхньому приміщенні) проти нижньої, бо сказано (Вих. 26, 33): «І ця завіса буде відділяти вам між святинею й Святая Святих». Раббі Ананія, син Антигона, каже: там було дві завіси: одна простягнута, інша служіння; в разі осквернення простягнутої простягали складену. Напередодні Дня Очищення вносили нову і виносили стару».

Чи збереглися інші свідоцтва про світлицю Святая Святих?..

Автор: В. Торгун.