Концепції виникнення людини

Posted by on

виникнення людини

В основному питання про те, як виникла людина, яке її походження, яка її ціль життя на планеті Земля починає цікавити людину після того, як їй вдалося вирішити проблеми виживання і забезпечити базові потреби у їжі, житлі, безпеці, тощо. У минулому столітті достатньо багато людей навчилися жити і працювати таким чином, щоб забезпечувати свої базові потреби, маючи при цьому вільний час для інших речей. Окрім заняття різними хобі, значна частина людей почала задумуватися над так званими екзистенціальними питаннями. Це питання про походження людини, ціль її життя, питання про її духовний розвиток і т. ін.

Розмірковування на ці теми, пошук відповідей на ці запитання і трансформація свого життя у відповідності із знайденими відповідями є саме тим, що складає суть і смисл духовного пошуку людини. Тут на допомогу шукачеві прийшла маса теорій як релігійного, так і нерелігійного напрямку, включаючи як релігійні теорії, що виникли на цій території, такі як християнство чи слав’яно-арійське ведичне вчення, так і теорії східного спрямування, такі як буддизм, ведичний світогляд, тантра, шаманізм і тому подібні вчення. Ці вчення належать до ідеалістичних, згідно з якими первинною у існуванні та розвитку світу, а отже і людини, є свідомість у якій небуть формі – чи це свідомість людини, чи суперсвідомість тої самої ж людини чи суперсвідомість всесвіту – Бог, Брахман, Абсолют, Дао. Вони протистоять атеїстичному вченню, яке основою усього вважає матерію, а свідомість вважає продуктом розвитку матерії. Але навіть ідеалістичні теорії створення та існування світу мають розбіжності у питаннях про те, як була створена людина, у чому її роль, місце, призначення і т.д. У цій статті подаємо короткий опис концепцій про походження людини, її місію, наявність чи відсутність у людини свободи вибору. Стаття не має на меті дати детальний аналіз усіх без винятку теорій. Вона побудована на інформації, яка надійшла до автора від різних джерел, але є вибірковою і не є всеохоплюючою.

Традиційно існуючою на цій території теорією, яка підтримується християнською ідеологією, є теорія про створення людини суперсвідомістю, яка стоїть у витоку всесвіту – Богом. При цьому людина була створена за образом і подобою Бога – творця і має у собі, відповідно, творче начало. Однак, згідно з тою ж теорією, людина мала свободу вибору, але втратила її в результаті гріхопадіння – непослуху. Якщо розглядати життя будь-якої людини, то згідно з теорією християнства, її доля визначена наперед, вона називається хрестом. Цю долю не можна змінити, її можна тільки прожити. Будь-який відхід від волі Бога карається світом чи самим Богом. Єдиний вибір, який має людина у цьому випадку, це є вибір між добром і злом. Ніякого іншого вибору у людини немає. Добром є слідування заповідям, виконання християнських канонів і правил (ходити в церкву по неділях та в свята, сповідатися, причащатися, перебувати в послуху у батьків. старших і тому подібне. З детальним переліком цих правил вас познайомить будь-який священик). Окрім цього людина має змиритися зі своєю долею і покірно робити призначену Богом справу відповідно до свого хреста. Тоді по результатах дотримання християнських правил і канонів, а також покірного і рабського виконання душею своєї справи після закінчення життя її опустять в пекло, де вона вічно горітиме в пекельному вогні, чи піднімуть в рай, де вона буде насолоджуватися вічним блаженством.

Згідно з поглядом сляв’яно-аріїв, людина походить від божественного начала, але не безпосередньо, а опосередковано. Згідно з їх теорією, люди походять від народжених верховним Богом Родом божеств – Даждьбога, Стрибога і т.д. відповідно до роду, в якому людина народилася. Згідно з теорією тих же сляв’яно-аріїв, свобода вибору людини обмежена. Людина повинна виконувати свої життєві завдання і функції відповідно до варни (касти) в якій вона народилася. Усього є чотири варни – волхви, витязі – воїни, весі господарі і непосвячені. Те, в якій варні людина народжується, залежить від її карни (карми), або ж напрацювань в попередніх життях. Може залежати від роду, у якому людина народжується. Частиною життєвого шляху людини є життя відповідно до своєї варни і виконання своїх життєвих завдань у єдності із своїм родом, своєю нацією, своєю расою. Ціллю життя славяно-арія є життя по законах Прави – вищого божественного світу для того, щоб наблизитися до вищого пізнання, духовно і тілесно поєднатися з Богом. Досягається ця ціль шляхом молитов, медитацій, славлення бога Рода та божеств (Даждьбог, Перун, Велес, Леда, Леля, Мокоша і т.д.), які є його іпостасями і породжуються ним, життя у гармонії із світом і своїм призначенням, виконанням своїх обов’язків.

Ведичний індійський світогляд розглядає людину як частинку Бога, свого роду клітинку, яка народжується у певній касті відповідно до свого інтелектуального та духовного розвитку та відповідно до своєї карми і повинна виконувати свою дхарму – обов’язок. Виконуючи свою дхарму та використовуючи різні методи духовного розвитку – медитації, начитку мантр, йогу, вивчення священних писань, любов до Бога, любов і поклоніння божествам – Брахмі, Шиві, Вішну, Калі, Парваті, Сарасваті, які є різними іпостасями єдиного Бога, людина може досягти єдності з верховним Богом –Брахманом, що і є ціллю її життя. При відмові від розвитку людина перероджується у нижчому світі.

Згідно з концепцією Буддизму, істота народжується в тілі людини як результат еволюції свідомості від більш примітивних форм, таких як рослина. тварина і т.д. І хоча люди не є рівними за своїм інтелектуальним, емоційним та культурним розвитком, у всіх людей є чиста природа, або ж природа Будди. Людина творить своє життя своїми думками, словами і вчинками, але не є повністю вільною. Вона трансмігрує, тобто перероджується в 6-ти світах – пекельному світі, світі голодних духів, світі тварин, людей, асурів (напівбогів) та богів. Три світи є нижчими – це світ пекельний, світ голодних духів, світ тварин. Світи асурів та богів є вищими, однак народження в цих світах не гарантує людині вічного щастя, оскільки із цих вищих світів істоти можуть переродитися в нижчих. Ціллю життя людини є усвідомлення нею своєї природи Будди. Таке усвідомлення є результатом приведення свідомості у особливий трансовий стан – стан просвітлення, що може здійснюватися різними методами. Ці методи багато в чому подібні на методи Індуїзму. Це та ж медитація, начитка мантр, вправи буддійської йоги, особливі дихальні техніки – пранаями. Усвідомивши свою природу Будди, людина може вийти з кола трансміграції і отримати свободу вибору – втілюватися чи ні, в якому світі втілюватися і т.д. У Буддизмі не розглядаються питання про наявність чи відсутність Бога, а пропонується зосередити свою увагу на тому, як стати просвітленою істотою і отримати вихід із кола смертей і народжень. Виконання практик із школ Буддизму, таких як Дзогчен може привести до повної трансформації фізичного тіла у чисту енергію іще при житті людини, або ж до перетворення тіла людини в світло п’яти кольорів (реалізація веселкового тіла). В момент смерті така людина, яка усвідомила повністю свою природу Будди, зустрічається із так званою Материнською мудрістю – природою і поєднується з нею.

Світогляд Джунь юань цигун (один із напрямків цигун та даосизму) говорить про те, що людина є істотою, яка виникла з первісної субстанції Дао. Первісна субстанція Дао, яку не можна осягнути обмеженим розумом, розділила себе на дві енергії – інь і янь, вони породили третю енергію – дитину, три породжують тисячі речей. Є дві статі людини, які є виразом двох енергій. Сама ж людина є ланкою, яка пов’язує небо і землю. Завданням людини є духовний розвиток і досягнення просвітлення, тобто вищого плану енергії і свідомості, при якому людина повністю контролює своє життя і смерть. Акцент робиться на енергетичні практики та на єдність людини з природою. Початком процесу є приведення до балансу двох енергій, поєднання у собі неба і землі, підйом рівня своєї енергії та покращення її якості. В результаті енергетичних практик, душа отримує таку кількість і якість енергії при якій, (в залежності від рівня її енергії) вона може виходити із тіла з метою відвідання інших світів та вимірів та навчання в них, трансформовувати своє тіло таким чином, щоб перетворювати його у чисту енергію. Одним із наслідків такої трансформації може бути самоспалення фізичного тіла після смерті, замість розкладання звичайним чином. Після смерті така душа може вибирати перехід в будь-який інший світ – вимір згідно із своїм енергетичним потенціалом та згідно з напрацьованою енергією добрих справ (Де). Усього згідно з вченням Джунь юань цигун є 27 світів.

Нарешті, однією з нових теорій є походження людей від інопланетян. Згідно з цією теорією, інопланетяни з різних сузір’їв та зоряних систем прибули на землю і заснували свої колонії. Саме цим визначається наявність на території землі людей різних рас і різних кольорів шкіри. Тому раніше практично у всіх расах існували заборони на міжрасові шлюби. Так як кожна колонія засновувалася прибульцями із різних місць, кожна із них привезла свою систему вірувань, свій пантеон божеств, і т.д. Ці божества є насправді предки людей – інопланетяни. Інопланетянами згідно з цією теорією були також великі вчителі людства, такі, як Ісус Христос. Саме прибуттям з інших планет пояснюється наявність у багатьох народів легенд, згідно з якими їх правителі є богами, або мають божественне походження (прийшли із неба). Так фараони вважалися посланцями богів, імператор Китаю вважався сином неба, а японці вважають, що вони походять від дочки неба.

Є теорія про перебування на землі як про школу для розвитку та удосконалення душі. Згідно з цією теорією, душа людини приходить із тонкого світу для проходження на землі уроків, які сприяють її розвитку. При цьому долю людини визначають небесні ієрархії. Вони пишуть за душу її долю в період до її втілення на землі і підписують із нею контракт про втілення і про життєві досвіди, які ця душа буде проживати. Вважається, що відхід від контракту породжує тяжкі наслідки для такої душі. Слідування ж контрактним зобов’язанням приведе людину до вищого щаблю у її розвитку і у відповідній ієрархії.

Нарешті найцікавіша теорія про походження людини та її місію є наступна. Людина з самого початку була вільним і самостійним творчим духом, який вільно творив і вільно спілкувався з іншими духами. Але знайшлися духи, які захотіли бути кращими за інших. Ці духи об’єдналися і утворили певну спільність, метою якої було поневолення інших. Вони придумали, що нібито той дух, яким є людина, є недосконалим і переконали в цьому інших. Вони придумали поняття влади і поняття релігії. Вони переконали інші духи, що вони не можуть бути пов’язаними із вищою силою – Богом і Брахманом напряму, а повинні користуватись посередниками – священиками, гуру, іншими релігійними лідерами. Релігійні системи були створені таким чином, щоб вони протирічили одна одній по своїй ідеології і намагалися вижити одна одну (як, наприклад, християнство тимчасово майже повністю витіснило з нашої території слав’яно-арійський ведизм). Ці духи, будучи керівниками різних релігій, переконували послідовників кожної з них, що вони найкращі і найправильніші, а інші грішні і неправильні. І що тільки їх релігія може привести людину до щастя і до єднання із Богом. Для тих, хто не повівся на жодну з релігій, придумали так звані езотеричні вчення, які теж тримають людей під наглядом і контролем лідерів цих вчень. Ціллю усієї цієї діяльності є відділити людину від самої себе, від її єдності із Богом, або ж із своїм вищим «я», відділити людей одне від одного, зіштовхувати їх між собою у конкурентній боротьбі, стимулювати і породжувати страх, злобу і ненависть. Для чого це потрібно? Дуже банально – задля влади над людьми та особистого збагачення. Згідно з цією теорією ціллю людського життя є знайти шлях до Бога спочатку у собі, а тоді у інших, повернути собі втрачену колись свободу вибору. Це шлях внутрішнього пошуку для повернення у стан вільного духу який перебуває у процесі творчого самопізнання і самореалізації. Згідно з цією ж теорією, кожен з духовних вчителів людства намагався повернути духові-людині її божественну основу і повернути її до себе. Але їх послідовники неминуче спотворювали первісні вчення і створювали ієрархічні структури, спрямовані більше на захоплення влади і заробляння грошей, ніж на справді духовне самопізнання їх послідовників.

На мій погляд, кожна людина може вибрати ту концепцію життя, яка їй до вподоби, або створити свою власну, і прожити її. Кожна з них буде працювати для людини, яка її вибирає чи створює. Але необхідно також з повагою відноситися до людей, які вибирають реалізовувати у своєму житті альтернативні концепції, якщо таке життя не завдає іншим шкоди і не обмежує інших в їх власному розвитку. Нав’язування ж своїх теорій і концепцій є нерозумною та шкідливою тратою часу і енергії. При наявності взаємної терпимості до духовних та світоглядних поглядів на Землі буде мир і повноцінний розвиток кожного.

P. S. Духи вещают: А еще порой разные концепции возникновения человека находят свою реализацию даже компьютерных играх. (Но конечно не всех). Лучше всего для этого подходят игры квесты и прочие интеллектуальные компьютерные игры, развивающие интеллект и логическое мышление.

4 Responses to Концепції виникнення людини

  1. Pavlo

    Дуже дякую пані Світлані за цікаву статтю для журналу Пробудження. Правда щодо опису християнства стосовно свободи вибору людини, то дозволю трішки не погодитись. В статті написано, що згідно з теорією християнства, доля людини визначена наперед. То так і не так. Адже християнство дуже велика релігія і має багато течій, розгалужень. Було дуже багато християнських богословів та схоластів, які по різному трактували святе письмо, зокрема багато суперечок серед християнських богословів, якраз стосувались теми свободи вибору людини.
    Головним апологетом ідеї про те, що доля людини визначена наперед був відомий протестантський богослов Жан Кальвін. (від нього власне пішла протестантська течія кальвінізму) Зокрема Кальвін стверджував, що все визначено наперед, змінити нічого не можна, хто має потрапити в пекло, чи в рай, по любе туди потрапить, щоб там не було. За такий підхід багато хто з його колег богословів (наприклад Якоб Харменсен, засновник протестантського руху армініанства) критикували Кальвіна і навпаки обґрунтовували те, що людина сама є творцем своєї долі. Навіть була така середньовічна загадка, яка звучала наступним чином: “Якщо Бог всемогутній, то чи може він створити камінь, який сам не зможе підняти?” І відповідь на неї була така: “Він вже створив такий камінь, це людина”

    Також цікава теорія про те, що людина була вільним творчим духом, мені згадалась притча Ентоні де Мело, яка називається всесвітній ярмарок релігій.

    Ми з другом відвідали світовий ярмарок релігій. Це був не торговий ярмарок. Але конкуренція була жорсткою, а пропаганда – лютою.
    У листівках, які роздавали у єврейського стенду, говорилося, що Бог щедрий до всіх, але євреї – його обраний народ. Тільки євреї. Інший народ не міг бути обраним.
    У мусульманського стенда ми дізналися, що Аллах милосердний до всіх, а Мохаммед був його єдиним пророком. Спасіння прийде до того, хто буде слухати пророка Господнього.
    Християни пояснили нам, що Бог є Любов і що не може бути порятунку без церкви. Ставай прихожанином, інакше потрапиш у пекло.
    По дорозі додому я запитав друга, що він думає про Бога. Він відповів:
    - Бог жорстокий і фанатичний. Повернувшись додому, я звернувся до Бога:
    - Як Ти можеш миритися з усім цим? Хіба Ти не бачиш, що люди Тебе століттями ображали?
    Бог відповів:
    - Не Я організовував ярмарок. По правді кажучи, Мені було б соромно з’явитися там

  2. Світлана

    Дякую, Павло, за коментар до моєї статті. Власне кажучи, я думаю, що духовні вчителі говорили про одне і те ж, тільки різними словами. І я не думаю, що хтось із них казав, що до Бога можна прийти тільки через цю релігію. Власне кажучи, усі вони говорили, що кожна людина уже є частинкою Бога і від нього невіддільна. Що стосується релігійних інститутів, то, частково вони відігравали позитивну роль. Правда, в будь-якому випадку, у них забагато ідей про виключність тої чи іншої релігії, боротьби за владу над паствою, вплив і тому подібне. Так само, багато із них стверджували, що людина не може прийти до Бога інакше, ніж через них. Але якщо людина є уже частинкою Бога, то як вона до нього може прийти? Аж ніяк. Вона просто може змінити своє сприйняття Бога як чогось віддільного від себе на щось таке, частиною чого вона є. Досвід відокремленості може змінитися на досвід єдності. І єдине завдання будь-якого духовного провідника і учителя – допомогти людині пережити цей досвід. Усе ж інше – ритуали, спільні молитви – це цікавий спектакль і цікаве проведення часу (треба ж якось заповнювати свій час). До того ж більшість людей люблять робити щось разом і щось робити для інших. Інше питання в тому, що часто такі інститути намагалися позбавити людину свободи вибору і нав’язати обов’язковість певних речей, щоб забезпечити собі безбідне існування і заробляння грошей.

  3. Pavlo

    Саме так, дуже часто різні духовні вчення спотворювались їхніми послідовниками, тут як у грі про поламаний телефон.

  4. Валентин

    “Власне кажучи, я думаю, що духовні вчителі говорили про одне і те ж, тільки різними словами.”
    Світлано, я знайшов у Вас однодумця.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers