У сучасному світі багато політиків, що вирішують тактичні питання і немає філософів, що розробляють стратегію розвитку суспільства, як в окремо взятій країні, так і у світі загалом. Відсутність філософської думки, створює ілюзію перспективного розвитку на базі цінностей розвинених країн Заходу. В даний час майже всі країни, в тому числі і комуністичний Китай, взяли курс на цінності Західної Цивілізації (демократія суспільства споживання + капіталізація душі його громадян). Ми мало говоримо про моральні цінності, оскільки всі зайняті розвитком особистісних якостей сучасної людини: успішність, престиж, багатство.

Якщо філософськи подивитися на перспективу такого розвитку, то десь до 2050-го року, західні цінності повністю оволодіють світом і людство зі старих цінностей (добро, моральність, влада народу), повністю перейде до нових правил політичного життя (суспільство сильних і багатих особистостей ). І людина-особистість впевненою ходою попрямувала по планеті Земля. Це буде тріумф Західної Цивілізації. Потім настане її стрімкий занепад і в кінці – глухий кут. Я думаю, десь в кінці 21-го століття, настане період гіркого розчарування і усвідомленого протверезіння в тому, що всі ми, починаючи з середини 20-го століття, не туди йшли і будували не ту цивілізацію, про яку мріяли великі мудреці на протязі 25-ти століть.

Займаючись філософією в політиці і розробляючи модель не стільки ідеального, скільки прогресивного суспільства (людей «СВ»), я не є прихильником, як соціальної справедливості, так і національного патріотизму, оскільки знаю про те, що чим вище у своєму розвитку стоїть суспільство, тим менше в ньому залишається як соціально, так і патріотично орієнтованих людей. Суспільство людей: де один за всіх і всі за одного, де всі рівні в своїх громадянських правах, де закон один для всіх, де один не хоче стати багатшими за рахунок іншого, у сучасному світі, виглядає утопічним, як «Місто Сонця» Кампанелли.

Ми вже перейшли ту межу, де ще можна було філософськи міркувати про справедливе суспільство людей, що живуть в окремо взятій країні. Реальність сьогоднішнього політичного життя така, що незалежно від форми (це «китайський рай», «русский мир» або «західна демократія»), люди прагнуть до одного і того ж змісту, і саме, до успішного і заможного життя. Те, що сьогодні ми називаємо західним «суспільством споживання». А в розумінні прогресивного суспільства людей – очікувана тупикова ситуація.

Мій філософський аналіз (книга «Піраміда влади») говорить про те, що виною всьому, що ми маємо сьогодні, є наш розум. Тим більше розум практичного типу, який більшою мірою характерний для розвитку західного суспільства людей. Прогрес практичного розуму, тим більше людей, що живуть у вільному суспільстві, нам не зупинити. За людиною-соціальним, обов’язково прийде людина-особистість. З гіркотою в душі я змушений визнати те, що чим розумніші стають люди, тим далі вони йдуть від моральних цінностей, на розробку яких, великі мудреці (Сократ, Платон, Арістотель, Конфуцій, Ісус Христос, Будда, Кант, Л.Толстой, Кропоткін) витратили 2,5 тисячі років. Створюється враження того, що за останні 50-60 років, світ збожеволів. Вічні цінності стали недієздатними в сучасних умовах і люди не тільки розділилися на бідних, багатих (щ багато споживають) і надбагатих (сильних світу цього), а і перестали бути людьми, у філософському розумінні цього слова – як моральний вінець еволюції.

«Моральний вінець еволюції» заснований на тому, що в еволюції соціальної свідомості людей, було три історичних етапи: дика людина, напівдика людина (етап розвитку феодалізму) і цивілізована людина. Людям залишилося пройти четвертий, найвищий шлях розвитку соціальної свідомості, а саме етап людини-моральної і вийти на вершину людської еволюції. Людину-моральну не я придумав. Про таку людину, з високим рівнем соціальної свідомості, говорили мудреці протягом всієї людської історії. Слово «моральний», часто вживав Іммануїл Кант, маючи на увазі людину високих моральних цінностей як вінець всієї еволюції. Уважно вдумайтеся у великі слова Канта: «Моральність – це відсутність вигоди для себе». Озирніться навколо і подивіться, кого ви можете назвати моральною людиною? Створюється враження того, що всі ми йдемо не до вершини, а стрімко скочуємося вниз. До нашого природного і дикого інстинкту під назвою «амба его» (амбітний егоїзм).

У доісторичні часи, виживаючи в жорстокому природному світі, первісна людина змушена була використовувати дикі правила в житті племені або невеликого поселення. Але навіть у тому, дикому суспільстві людей, всередині громади дотримувалися елементарних правил поведінки характерних для всього поселення. Перша ознака «морального розуму» з’явилася у стародавніх греків, які висунули ідеалістичну ідею, як з дикої людини зробити цивілізовану (як тоді говорили – людину блага, тобто добра). Платон: «Всі шукають блага в задоволенні і лише тільки деякі (Платон мав на увазі філософів) у розумінні того, що таке добре, і, що таке погано».

Потім були завоювання Олександра Македонського, далі імперія Стародавнього Риму. Саме в Стародавньому Римі з його «римським правом», ми спостерігаємо перші ознаки реальної державності, де є римський вільний народ (в Римі також було багато рабів), є парламент, є правитель і є сильна армія, яка захищає і розширює кордони імперії. До речі, така модель сильної країни, сьогодні використовується багатьма політиками з завищеними «амба его».

Після розпаду Римської імперії настав період «темного середньовіччя», де були свої князівства, свої королівства, свої монархії. Деякі просунуті історики вважають те, що не було тисячоліття «темного середньовіччя» (з 4 по 14 століття н.е.). Теоретично я з ними згоден, оскільки в плані розвитку суспільної свідомості людини, нічого не сталося. Була спроба «отців віри» зробити людей добрими через ідею божественного блага. Але ця ідея погано прижилася по причині того, що епоха середньовіччя не народила філософа генія, який би божественну ідею перевів у соціальну площину. Потім прийшла французька революція, яка змінила королівство на республіку і дала новий поштовх розвитку цивілізованої свідомості людей.

Для довідки. Цивілізована свідомість людей (суспільства) полягає в розумінні того, як людям жити в мирі та злагоді. Зауважте, я не кажу про благополуччя, а тим більше матеріальне багатство, оскільки згоден з Сократом: «Все зло між людьми – у приватній власності». Сьогодні жити в мирі та злагоді людині складно, так як вона носить у собі два протилежних «Я». «Я» природне або егоїстичне («его Я»). Та «Я» чисто людське чи моральне («нраво Я»). Згадайте Канта і його «відсутність вигоди для себе». Спроби мудрих людей позбавити людину від його дикого «Я» не увінчалися успіхом. Дике або егоїстичне «Я» в людині дуже живуче, а останнім часом і сильно затребуване. Тому в розвинених країнах Заходу говорять про цивілізоване суспільство не як про людей з високим «нраво Я», а в плані справедливого, демократичного суспільства людей з розвиненим «его Я», що філософськи не тільки неправильно, а й шкідливо.

Тому, що відбулася підміна понять. Цивілізація людей вищого порядку – це люди з розвиненим «нраво Я». Якщо замість «нраво Я» поставити «его Я», то це вже не цивілізоване суспільство людей високої моральної культури, а щось на зразок хаотичного броунівського руху в каламутному соціальному розчині. Кожна людина-особистість, стикаючись з іншою особистістю, «тягне ковдру на себе». І з часом (коли сфери впливу розділені) між ними встановлюється «демократична справедливість», оскільки всім тепло і багате живеться. Таке суспільство з цивільного (соціально активного), перетворюється на пасивне «суспільство споживання матеріальних благ».

Якщо в людині її «моральне Я» значно перевищує її «егоїстичне (дике) Я», то вона стає цивілізованою людиною, а то й святою. Святі старці довго знущалися над своїм «его Я», вбиваючи в собі «фізичну плоть», гординю, людські слабкості.

З філософської точки зору (природи явища), перемогти в собі «дике Я» можна тільки в ідеалі, живучи серед святих старців. У реальному житті, де є люди душевно високорозвинені і люди з власними амбіціями, тим більше великими, можна і не помітити, як опинитися зі своїм мирним «нраво Я» в резервації соціальних законів «сильних світу цього». Тому створити цивілізоване суспільство, де більшість людей сповідують цінності «дикого Я», навіть теоретично неможливо. Те, що сьогодні нам пропонує, так званий цивілізований Захід, схоже на велику і тривалу авантюру, в плані будівництва цивілізованого суспільства. «Батьки церкви», в період «темного середньовіччя», звали в «божественний рай», для того щоб люди вірили в Бога і перестали бути соціально активними. Сьогодні західні політтехнологи кличуть всіх нас в «матеріальний рай демократичних свобод», з тією ж метою зменшення соціальної активності своїх громадян. «Суспільство споживання» соціально активним бути не може. У нього інші пріоритети.

Свої есе я пишу не стільки для сьогоднішніх політиків, скільки для молодих людей, які цікавляться політикою. Для тих, хто будуватиме майбутню Україну. До речі, філософією в політиці, я став займатися після того коли прочитав про Жака Фреско і його проект «Венера». У мене є своє філософське бачення ситуації, в якій сьогодні опинилася Україна. А також проект розвитку «Української цивілізації», який пропоную вашій увазі. Я б дуже не хотів, щоб хтось з читаючих моє есе, що не дослухав до кінця серію (п`ять есе), для себе зробив два, цілком очікуваних негативних висновки.

Перший очікуваний висновок. Зараз, на хвилі патріотизму західноєвропейської інтеграції у нас в Україні, автор з міста Києва, намагається стати «проти течії» і таємно вести свою «політику», на догоду тим, хто ненавидить західну демократію і все те, що пов’язано з «західним світом» . Відповідь моєму опонентові. Насправді, я вважаю Західну Цивілізацію, найпрогресивнішим суспільством людей, починаючи з французької революції і до середини 20-го століття. Тому слова «Західна Цивілізація» пишу з великої літери. З іншого боку, як всяка імперія, так і кожна цивілізація, має свій світанок і свій захід. Перші ознаки такого «заходу», а з філософської точки зору – «руху в безвихідь», стали проявлятися в «західному світі» наприкінці 20-го сторіччя, коли суспільство розвинутих країн Західної Європи і США «зажиріли» і передові люди свого часу, стали говорити про консервативне «суспільство споживання».

Серія есе – це моя громадянська позиція, в розумінні самої філософії (природи явища) розвитку прогресивного суспільства. Моя громадянська позиція полягає в тому, що вчитися нам в розвиненого Заходу не-має-чому. Там зараз «тихе демократичне болото» і влада «сильних і надбагатих світу цього». Про східного нашого сусіда ми взагалі не говоримо. Там у тих же самих «сильних світу цього», зашкалюють імперські амбіції, і схоже два слов’янські народи будуть жити ворогами ще довго. Тому у нас вихід тільки один – створити свою власну цивілізацію. Як це зробити, давайте обговоримо на рівні «національної ідеї».

Другий негативний висновок, який цілком може виникнути у мого читача, стосується питання моральних цінностей. Сьогодні тема моральних цінностей, особливо серед політиків, вважається застарілою, а то й віджилою свій вік. І всі ті, хто ратують; за моральність, за соціальну справедливість, за мир у всьому світі, здаються якщо не смішними, то, щонайменше, ідеалістами, які будуть своє «Місто Сонця». Я теж кажу про те, що сьогодні в «суспільстві споживання», людина стала занадто розумною, щоб бути моральною (відмовитися від вигоди для себе). Але з філософської точки зору є цінності моральні («моральне Я»), є аморальні («егоїстичне Я»), а є цінності вічні.

Невже ви думаєте, що такі великі мудреці як: Конфуцій, Сократ, Кант, Л. Толстой, Кропоткін, святі старці, дзенівські ченці, східні гуру – були всі ідеалістами і не бачили того, до чого в кінцевому підсумку призведе розвиток в людині її «дикого Я»? Вони яснобачили те, що якщо людині дати свободу, особливо у світі матеріальних цінностей, то вона перестане бути людиною. Цей тупик людської цивілізації вони «бачили» (ясне прозріння свідомості) і тому всіма силами прагнули попередити майбутні покоління, що їх очікує, якщо людська цивілізація піде шляхом нагромадження матеріального багатства.

Уважно читаючи, наприклад, Канта, Л. Толстого, Кропоткіна, між рядків можна зауважити головну тезу (як зараз модно кажуть «меседж»): «У людства є всього лише два шляхи розвитку: шлях багатства і шлях мудрості». Саме тому я на боці великих мудреців. Я за шлях мудрості і проти шляху багатства. Шлях мудрості ніколи застарілим не буде, оскільки це рівень свідомості людини майбутнього. Людина-особистість, яка сьогодні заволоділа майже всім світом, неминуче упреться в природну безвихідь. Так безславно закінчиться ера Західної Цивілізації. Настане нова ера – ера людини-індивідуальної. Людини творця, людини мудреця і людини феномена. Хотілося, щоб ця нова ера почалася, як казав ще Нострадамус, «… з берегів Борисфену».

В ідеалі все людство повинно прагнути до моральної вершині. Занадто багато енергії і сил великих людей було витрачено на те, як з дикої людини зробити громадянина своєї країни і всієї планети. У реальному житті все відбувається навпаки. Людей, що сповідують «нраво Я» стає все менше і менше. А людей із завищеними амбіціями – все більше і більше. Дійсно світ зійшов з розуму, і ми не усвідомлюємо, куди несе нас рок подій.

Якщо простежити історичну лінію тупикової ситуації (скочування більшості людей до свого «дикого Я»), то можна сказати про те, що десь у середині 18-го століття (коли жив і творив І. Кант), люди західного світу, як найбільш розвинуте суспільство в соціальному плані, вели аграрний спосіб життя. Більшість людей були неписьменними, вірили в Бога, а заодно і в наставника Бога на землі: царя, короля, папу. Тому в політичному чи цивільному плані вони вели інертний спосіб існування. Часом виникали селянські повстання, але вони носили в основному не політичний, а економічний характер.

Технічна і наукова думка швидко прогресувала і вже в середині 19-го століття, західне суспільство людей з аграрного, перетворилося на індустріальне. Як соціальне замовлення, виникла потреба у величезній кількості професійно навчених робітників. З’явилися школи, технікуми, інститути. У суспільній свідомості людей стався якісний зсув, а саме, з’явився клас пролетарів, спочатку технічно грамотний, а потім і політично освічений. У результаті активних дій, як робітників, так і тодішнього креативного класу з вищих верств суспільства, «привид комунізму» став бродити по Європі. З’явився розумний філософ (В. І. Ленін) який під гаслом «Вся влада радам», скоїв Велику жовтневу соціалістичну революцію.

Хочу підкреслити і кинути «камінь в город» сьогоднішнім політикам, які на догоду політичній доцільності стверджують те, що в 1917-му році був державний переворот. Для просунутого пролетаріату і передового креативного класу того часу, це була Велика революція, тобто зміна не влади (білих на червоних), а корінних соціальних цінностей. Необхідно відзначити той позитивний факт, що хоча в мізках революціонерів переважала партійна ідея більшовиків, але в моральному плані їх «моральне Я», було на досить високому рівні. Принаймні, протягом перших десяти років становлення радянської влади. Потім прийшов Сталін і сталося те, про що говорив ще в четвертому столітті до н.е. Платон: «Будь-яка демократія закінчується диктатурою».

Залишимо російську історію як невдалу спробу побудувати справедливе суспільство людей і перейдемо до більш цікавої і глибокої темі, а саме до розвитку суспільної свідомості в країнах Західної Європи та США. Адже саме ці країни, зрештою, створили Західну Цивілізацію. У країнах Західної Європи на початку 20-го століття пролетаріат не був таким революційно збудженим, як у Росії. Тим більше там не було такого філософа і лідера революції як Ленін. В період економічної кризи (початок 30-тих років), з’явився інший лідер Адольф Гітлер, який за сім років зробив Німеччину процвітаючою країною. І не тільки в економічному, а й у військовому плані.

У результаті такого стрімкого прогресу амбіції Гітлера зашкалювали і його «понесло» на світове панування арійської нації. Була війна, знову для тих, хто безпосередньо воював за свою країну – Велика Вітчизняна, як у Росії, Україні, так і у Франції. А для тих хто, потім сидячи в кабінеті, аналізував відбулася – друга світова. Після війни, у розвитку соціальної свідомості людей Західної Європи та США, нічого суттєвого не відбулося, напевно, з причини недавньої перемоги над загальним ворогом (Німеччиною і Японією).

А тепер будьте уважними. Далі піде дуже складна інформація на предмет корінної ломки суспільної свідомості в країнах Західної Європи та США. Про цей корінний революційний переворот у свідомості людини розвиненого Заходу, сьогодні ніхто не говорить, тому, що філософи залишили тему громадянського суспільства як непередбачувану і зайнялися «квантовою свідомістю». А політики всіх рівнів, як на розвиненому Заході, так і в нашій країні, не володіючи здатністю перспективного бачення, зайняті вирішенням тактичних проблем. Тому в розумінні того, що сталося з західним суспільством людей, починаючи з 1953-го року, утворився «філософський політичний вакуум». Моє завдання, як філософа, що вивчає природу політичних явищ, показати опукло корінний переворот людської свідомості на планеті Земля. А саме, ера людини соціальної, в середині 20-го століття, прийшла до свого природного завершення. По планеті Земля (у розвинених країнах Заходу) став бродити привид людини-особистості. Рік +1953-ий можна вважати роком корінного переходу від старих цінностей людини-соціальної, до нових цінностей людини-особистості. Або цінностей «морального Я» у просторі ЛЛЛ (людина людині людина). До цінностей «дикого Я» у просторі ЛЛВ (людина людині вовк).

Всю свою історію людина прагнула до свободи. Сама не розуміючи, до якої свободи. У свободі від чого: від короля, від держави, від суспільства. Якщо ви хочете бути абсолютно свобідними, їдьте у віддалене село, створюйте там еко-групу і медитуйте на вічність. Але сучасну людину не влаштовує така свобода. Вона хоче жити серед людей, мати великі гроші (для того щоб бути вільною) і користуватися благами цивілізації. Її ступінь свободи вимірюється в грошовому еквіваленті або у DQ (доларовий коефіцієнт, DQ = 1 – мільйон доларів). Якщо у західної людини в банку 100 тис. $ (DQ = 0,1) і менше, то вона нестійко вільна людина. Якщо її DQ вище одиниці (більше мільйона доларів), то вона вже вільна і успішна людина. А якщо DQ = 1000 (мільярд доларів), то вона шанована і надвільна людина. Саме до такої свободи прагне все західне суспільство, протягом останніх шістдесяти років.

Тепер саме час поговорити про докорінний перелом свідомості людей Західної Цивілізації і про дату початку серії соціальних революцій в західному світі. Фрейд на початку 20-го століття говорив про те, що основний інстинкт у людини – сексуальний. Тема сексу в західному вільному світі була не стільки під забороною, скільки непристойною у громадському обговоренні. Було багато людей віруючих, а також живучих в пуританських традиціях. Бунт під гаслом «Свободу сексу!» в розвиненому суспільстві Заходу назрівав давно. Але не було підходящого моменту для революційного поштовху. Заважала, то економічна криза 30-тих років, то друга світова війна.

Нарешті, в 1953-му році в США знайшовся революціонер-одинак, який у своїй квартирі створив перший журнал «Плейбоя» для масового читача. Ця, здавалося б цілком рядова подія, на масову свідомість людей справила ефект вибуху бомби. Картинки і фотографії сексуального плану великими тиражами стали з’являтися в інших ЗМІ. У західному світі (США і Західна Європа) відбулася сексуальна революція. Секс як задоволення перестав бути підпільним і став цілком легальним природним психоделіком. Чоловік, як сильна особистість, перетворився на мисливця (добувача), а жінка, як приваблива особа в сексуальному плані, стала постачальником природного задоволення. Минуло зовсім мало часу (може бути п’ять або десять років), як сексуальна культура в західному світі невпізнанно змінилася.

Чоловікові, тим більше багатому, мало було просто сексу зі своєю дружиною і навіть з коханкою. Йому необхідний був секс з розпусною стервою, на дні основного інстинкту. Так розвинене західне суспільство людей, саме того не розуміючи, стало швидко йти від соціальних цінностей (дружби, кохання, взаємності) у світ вільних егоїстичних почуттів. І в масовій свідомості опускатися на дно свого «дикого Я». Вільні цінності егоїстичного характеру стали звичайним явищем і не тільки в сексі, а і в багатьох сферах людського задоволення (успіх, престиж, багатство).

Після сексуальної революції було багато інших революцій (музична, психоделічна, культурна, хіпі), які повністю поміняли політичну орієнтацію західного суспільства людей. Людина-соціальна, з її ідеєю цивілізованого суспільства людей і вершиною під назвою «моральне Я», остаточно зникла з орбіти західних цінностей. І вже не привид, а людина-особистість з її ненаситним «амба его», став встановлювати свої правила гри. Західна людина пишалася тим, що, нарешті, її суспільство стало вільним. Хоча насправді, вона (західна людина), не могла тоді усвідомлювати вся глибину трагедії таких революційних змін. Адже вона звільнилася, насамперед, від свого «морального Я». І дала повну свободу своєму другому, а саме «дикому Я». Історія багата прикладами про те, що через це «дике Я», загинуло багато людей у: війнах, кримінальних розборках, особистісних конфліктах.

Цілком природно виникає очікуване питання: «Якщо корінна ломка свідомості людей розвиненого Заходу – це погано, то яким чином, а найголовніше на базі якої альтернативи, можливо було піти від цього небажаного витка Західної Цивілізації?» Повинен сказати про те, що немає відповіді на це філософське питання. Можна запропонувати багато версій, але всі вони будуть неправильними, оскільки розвиток нашої свідомості нам не зупинити при всьому бажанні. За людиною соціальною, з її ідеєю «морального Я», обов’язково прийде людина-особистість, зі своїм вільним «диким Я». І вона (людина-особистість) обов’язково почне будувати своє, вільне суспільство людей. Вільне від всього, в тому числі і від людської моралі.

У кінцевому підсумку, це вільне суспільство багатих і знатний людей, упреться в природну безвихідь. І гілка цивілізації людей, під назвою «Шлях до багатства», припинить своє існування. Пройдуть роки, а може бути століття, історики майбутнього напишуть про те, що ера людини-особистості або період розквіту Західної Цивілізації, були тупиковою гілкою розвитку людської свідомості. Характерні ознаки цієї тупикової ситуації ми спостерігаємо вже сьогодні. Про це більш детально поговоримо в наступному есе.

Автор: Олександр Гален.