Сказка – ложь, да в ней намек, добрым молодцам урок.

Ви любите казки? Я дуже. Адже казка – це далеко не просто цікава фантастична історія, захоплююча вигадка, яку дорослі розповідають своїм діткам на ніч, щоб ті гарно спали. Е ні, казка – це щось набагато більше, казка – це загадкова символічна алегорія, в якій часом захована глибока та повчальна мудрість. Ще з глибокої давнини саме через казку від покоління в покоління передавалась сакральні знання людства. Доказом цього служить дивовижна схожість казок, міфів та легенд у багатьох різних народів, які здавалося б не мають між собою нічого спільного. Але таки мають чимало спільного, і це спільне – це казки.

Казка – це ніщо інше, але послання, яке йде до нас з глибин нашого колективного без свідомого, тієї найдавнішої інформаційної мережі, яка виникла задовго до інтернету. Люди, які придумували (та придумують) казки, так звані казкарі – провідники (чи то приймачі) цього послання, такі собі «антени». Що ж говорить це послання нам та як зрозуміти символізм казки? Звісно можна і нічого не пробувати зрозуміти, а дивитись на казку виключно як вигадану історію для дітей, але ж ми з вами не такі, чи не так? Тож давайте подивимось на наші відомі всім з дитинства казки трошки іншими очима.

От, скажімо, візьмемо казку про золоту рибку, діда-рибалку, та його дружину, бабку, якій завжди все було мало. Це ж просто фантастично повчальна казка ледь не про всіх нас з вами! Адже абсолютна більшість людства нічим не відрізняється від тої бабки, все нам чогось мало, все чогось бракує, все щось хочемо. І якби вам пощастило спіймати золоту рибку, чи не вели ви б себе так само? А в результаті опинились би біля розбитого корита. У алегоричному розумінні, звісно, адже розбите корито символізує пусте беззмістовне життя, яке ведуть люди, перебуваючи в гонитві за своїми чисельними бажаннями, а то й просто захцянками.

Казка про золоту рибку – чудова ілюстрація другої благородної істини буддизму, про те, що наші бажання є головним джерелом всіх наших страждань. Або як казав великий грецький філософ Сократ, який не був знайомий з буддизмом, бо тоді ще не було інтернету, та інтернет не був потрібний Сократу, бо він був підключений до іншої, значно крутішої інформаційної мережі, так от Сократ казав: «Чим менше людині потрібно, тим вона ближча до Бога».

Або ще одна казка, про царівну-жабу. Як думаєте, про що там йдеться? Чи не про любов, яку не можна поневолити, чи не про те, що все має прийти у свій час, про те, як важливо мати у житті терпіння та витримку. Чому царівна просила царевича почекати, не спалювати її жаб’ячу оболонку завчасно? Що воно символізує? Тут лишаю простір для ваших роздумів.

Взагалі можна ще дуже багато говорити та розбирати символізм наших улюблених казок, тож ця стаття – це свого роду лише вступ до цікавого циклу статей на нашому сайті під назвою «Символізм казки», у наступних публікаціях ми з вами будемо потрошки розбирати алегоричний зміст деяких наших цікавих казок, іноді серйозно, а іноді й жартома, тож приходьте ще.

P. S. Сказки – захватывающее фантастическое повествования с глубинным смыслом, но меняются времена, а с ними меняются и сказки. Современные сказки путешествуют по космическим глубинам, разным планетам и созвездиям. Некоторые сказки даже помогают открывать науке (особенно астрономии) новые горизонты. Так, почти все про Луну, что мы знаем, благодаря научным исследованиям могло быть описано в сказках.