Війна була досить поширеним способом «підтримки» державних суперечок, проте на загальній шкалі цінностей у масовій свідомості індійців куди більш високе місце займала її протилежність – ахімса – ненасильство, або, більш точно – неспричинення шкоди нічому живому.

У спорідненій з індуїзмом релігійній системі – джайнізмі – ця доктрина доведена майже до абсурду: послідовники ахімси носять на обличчі марлеву пов’язку, щоб не проковтнути випадково яку-небудь мошку і не позбавити її священного права життя. Вони не обробляють землю з побоювання порушити спокій перебуваючих у ґрунті хробаків або дбайливо метуть перед собою маленьким віничком, усуваючи з дороги мурах і жуків. Ахімса в індуїзмі набагато ширше того сенсу, який вкладається, скажімо, в християнську заповідь «Не вбивай». Ахімса передбачає, що шкоду можна заподіяти справою, словом, поглядом і навіть думкою, – і застерігає від цього.

Ахімса поширювалася на все живе і, особливо на хворих тварин. Богоугодним вважалося будівництво лікарень для «братів менших», їх утримання. Європейські автори відзначали, що такий прояв ахімси свідчить не стільки про співчуття, скільки про бажання придбати релігійні заслуги.

Хоча принцип ахімси ніколи не дотримувався беззастережно, а нерідко сусідив з кривавими жертвопринесеннями, ритуальними вбивствами і самогубствами, а головне – з моторошними насильствами над паріями індуського суспільства, насамперед недоторканними, тим не менш, велике значення, що надається цим принципам в етичній системі індуїзму, сприяло формуванню миролюбності, негативному ставленні до агресивності. Саме ця риса в свій час викликала роздратування Гітлера, який у відповідь на чиюсь пропозицію організувати з полонених індусів корпус, який воював би з англійцями на боці держав осі, злобно сказав: «Навіщо нам індуси, адже вони навіть мух не вбивають!».

Тим часом миролюбні і невойовничі індуси внесли, як відомо, свій внесок і в перемогу народів світу над фашистським злом, і в крах колоніальної Британської імперії. У боротьбі за національне визволення стародавні ідеї справедливої війни отримали нове прочитання, новим змістом наповнилося вчення про борг, передане колись міфічному Арджуні.

Автор: Ростислав Рибаков.