Підводячи невеличкий підсумок серії публікацій на нашому сайті, хотів би зазначити, що послідовність останніх тутешніх дописів виявилася зовсім не випадковою – спершу було цікаве інтерв’ю з викладачем історії мистецтв Назаром Козаком, потім розповідь про вальдорфську педагогіку. І єдина тема, що це все поєднує – творчість та освіта. Тема, яка надихнула мене на деякі роздуми з цього приводу.

Спершу у інтерв’ю пролунала дуже цікава думка, про те, що сучасна система освіти навмисне вбиває (чи радше присипляє) творчий початок у людині, і робити це починаючи з малку, із школи, а то й дитячого садка, з одною метою – бо подорослішавши, «людина творча» не буде себе почувати комфортно і щасливо, скажімо, працюючи десь в цеху на заводі, чи якимось клерком в банку, та й на будь-які роботі, де треба дотримуватись чітких правил, інструкцій, стандартів, положень, нормативів, директивів, процедур і ще іншої, всілякої та різної маячні (хоча таки не завжди маячні, бувають й потрібні правила та корисні інструкції).

Так, «людина творча» в таких умовах не зможе себе зреалізувати, буде ніким не зрозумілою, опиниться в ролі «гидкого каченя» з відомої казки, і ще далеко не факт, що наше «гидке каченя» врешті перетвориться в «прекрасного лебедя», бо реальні життєві історії далеко не завжди мають хепіенд, і частенько замість трансформації у лебедя, каченя сідає на стакан (в кращому випадку) або наркотичну голку (в гіршому). Тож з одного боку система освіти наче має таку собі хорошу мету – вберегти нас від творчості, а з нею від можливих страждань (та й можливого щастя водночас теж). І мусимо визнати, їй це вдається в більшості випадків. Звісно серед учнів в будь-якому класі знайдеться група трійочників-бешкетників, які нещадно опиратимуться системі, та збережуть свою творчість, цей найцінніший дар від Бога. Потім ці трійочники-бешкетники стануть великими та успішними людьми (а їхні ж однокласники-відмінники будуть їхніми найманими працівниками), або ж стануть нікому не відомими митцями і врешті зіп’ються чи ще щось гірше.

Так, творчість зажди маргінальна, бунтарська, творчість – це боротьба, тут або пан, або пропав, посередність для «людини творчої» смерті подібна. І водночас шлях творчості – це і є той важкий (та місцями небезпечний) шлях вузькою дорогою в Небеса.

Але повернімося знову до освіти, якщо поглянути на нашу сучасну українську освіту, то вона своїм корінням йде ще від радянських часів, себто у час, коли країні зовсім не була потрібна велика кількість митців, натомість була потрібна велика кількість інженерів, робітників. Втім, в наш час велика кількість митців не потрібна теж, потрібні менеджери, клерки в банки, чиновники, торгові агенти, ще там хтось. Тож дивуватись боротьбі творчості та освіти не доводиться. І не тільки у нас, але й інших країнах. Проте іноді все це викликає соціальний протест, як от коли англійська рок-група Pink Floyd зняла свій знаменитий фільм The Wall (Стіна), зокрема там був кліп присвячений шкільній освіті «Brick in the wall» (Цегла в стіні). Головна ідея кліпу – шкільна освіта – це такий собі жахливий механізм по перетворенню маленьких людей, творчих, унікальних, здібних – у стандартизовані цеглини, з однаковим набором знань, навичок та вмінь, які школа запихає/забиває у юні дитячі голови. Перетворення всіх на стандартні цеглини, така ось стандартизація людства.

І звісно цей сумний стан справ призвів до народження альтернативної системи освіти, якою, наприклад стала вальдорфська педагогіка (про неї читайте в минулих наших статтях). Головна відмінність вальдорфської школи від звичайної, полягає саме в тому, що там дитяча творчість не пригнічується, а навпаки стимулюється. І до речі, мало хто знає, про те, що у нас у Львові теж була своя школа, наближена за принципами до вальдорфської педагогіки – це школа Марії Чумарної (сподіваюся інтерв’ю з цією цікавою жінкою ще з’явиться на сторінках нашого сайту). І дуже сумно, що на даний час ця школа фактично припинила своє існування, принаймні в тому вигляді, як вона була. Чому так сталось? Просто система не потребує творчих людей, вона потребує сумлінних робітників, які чітко виконують інструкції, а творчість? Це не для нас.

На завершенная той самий кліп від групи Pink Floyd – Brick in the wall