У всьому світі, в понад 120 країнах, групи людей залишили зразки наскельних зображень або різьблення. Здається, скельна порода була першим матеріалом, який вони вибрали для створення мистецьких творів; у всякому разі, саме на скельній породі дійшли до нас зразки їхнього мистецтва. Малювання на тілі й татуювання, орнаменти, декорування, малювання на корі або на пальмовому листі, зображення на піску та місця скупчення незвичайної формою чи кольором ріні є іншими видами мистецтва, які, можливо, існували до наскельного мистецтва, але не витримали руйнівного впливу тисячоліть, а музика і танці залишили тільки непрямі докази свого існування у графічних зображеннях або в рештках музичних інструментів, виявлених під час археологічних розкопин.

Наскельне мистецтво, типовий плід дописемних суспільств із часів появи homo sapiens (людина розумна), почало повсюдно зникати, коли суспільства, які практикували його, ознайомилися з «письмовою» формою спілкування. Отже, воно — найважливіша історична пам’ятка життя людства до винаходу писемності. Воно також дає неоціненний матеріал для дослідження розвитку процесу людського пізнання, ось чому такої ваги набуває створення світового банку даних, передбачуване проектом Світового архіву наскельного мистецтва (САНМ).

Майже все доісторичне мистецтво спирається на три основні теми: секс, продукти харчування і територія. Здається, об’єкти основних турбот людей не дуже-то змінились протягом віків, чи не так? (А ще було б цікаво, якби вчені археологи знайшли серед старовинних написів первісних людей такі, що написані з рекламним змістом, на кшталт «виготовлення прапорів у Києві недорого можна замовити у печері такій-то». Хоча звісно в ті далекі часи а ні Києва, а ні прапорів ще й близько не було. Зате тепер ви можете замовити гарні прапори відміної якості у компанії USON, що працює в Києві та по всій Україні).

МИСТЕЦТВО ТА ЙОГО НАВКОЛИШНЄ ОТОЧЕННЯ

Перш ніж розглядати графічний, інтелектуальний та ідеологічний зміст самих творів мистецтва, нам слід з’ясувати коло основних питань, що стосуються зв’язку між ними і тогочасним довкіллям.

Простір. Природні форми та місце, вибрані на скельній поверхні, є самим очевиднішим таким зв’язком, тож нічого дивного, що він часто проходить повз увагу. Фактично зв’язок між зображеним предметом чи символом і розташуванням зображення є конкретним, фізичним і відповідає певному вибору, свідомому чи несвідомому. Порівняльні дослідження, проведені по всьому світу, показали, що художники вибирали місця для своїх зображень згідно з повторюваними в різних регіонах.

Особистість. Особа, яка здійснювала такий вибір, очевидно, була наділена певними індивідуальними прикметами: він або вона, можливо, були молодими, можливо, старими, можливо, шаманами, можливо, світськими особами — мистецтвом ніколи не займаються всі без винятку. Тому ще один тип зв’язку відшукується у сполучній ланці між твором мистецтва, якого ще не існує, і типом особистості, яка створила його.

Подеколи у племінному мистецтві в наш час, а також і в доісторичному мистецтві можна з’ясувати, ким був виконаний мистецький твір — посвяченим чи непосвяченим, чоловіком чи жінкою.

Час. Малювання або вирізьблене зображення було зроблене в певний час дня або ночі, влітку або взимку чи навіть у певний момент особистого життя художника. Акт його виконання відбувався у межах динамічного контексту, перед, після чи під час іншої фізичної або розумової діяльності — перед чи після полювання, перед чи після їди або сну, перед чи після виконання інших справ. Він також відбувався за особливих обставин, у хвилину самотності або в товаристві, під час ритуалу чи в ході медитації, у гамірному місці або в цілковитій тиші — як будь-який інший акт, він вписується в контекст часової послідовності. Отже, має місце ще один тип зв’язку між твором мистецтва та його часовим контекстом. У наших спробах відтворити такий контекст мусимо обмежуватися лише припущеннями, навіть коли ми спроможні встановити, яку роль відігравало малювання — громадську чи приватну.

ТИПИ ЗНАКІВ

Є кілька типів знаків, і зв’язки простежуються як між схожими знаками, так і між відмінними. Я застосовую термін «синтаксис» з огляду на види зв’язку (зіставлення, послідовність, місце) і «граматика» з огляду на специфічні форми кожного знака. Три граматично відмінні типи знаків трапляються повсюдно:

Піктограми (або міфограми). Це впізнавані образи реальних або уявних об’єктів, тварин або людей.

Ідеограми. Це повторювані знаки або комбінації знаків, які іноді набувають форми дисків, стріл, гілок, паличок, знаків у формі дерев, хрестів, грибів, зірок або гадюк, «губ», кривулястих форм, «фалосів» або «вульв». Їхня повторюваність та особливий зв’язок між ними свідчать про те, що вони призначені для передавання узвичаєних концепцій.

Психограми. Схоже на те, що вони ані зображують об’єкти, ані є символами. Їх немовби створено внаслідок інтенсивних розрядів енергії, можливо, щоб виразити почуття, народжені у вирі життя або перед лицем смерті й почуття любові або ненависті, але можна також гадати, що вони виражають відчуття дива або інші дуже тонкі почування. Частіше вони трапляються в печерному мистецтві і на рухомих об’єктах, ніж у надворішньому наскельному мистецтві, у якому сам вибір скелі та її конкретної форми немовби виконує роль психограми.

Притаманний мистецтву ранніх мисливців синтаксис сполучає піктограми з зображенням різних спільних видів тварин, таких як слон та жирафа у випадку Об’єднаної Республіки Танзанії або бізон та кінь у Західній Європі, з (в обох цих випадках) ідеограмами, які часто-густо є тотожними. Нині проводяться різні дослідження з метою розшифрувати значення цих комбінацій піктограм та ідеограм, але загальна думка, здається, схиляється до того, що вони ґрунтуються на тій самій логіці, яка лежить в основі перших піктографічних систем письма, можливо, справді вже утворюють одну таку систему, яка свідчить, що логічний процес, який веде до винаходу писемності, почав розвиватися вже 40000 років тому.

ЗАГАЛЬНА КОНЦЕПТУАЛЬНА ОСНОВА

Самі тільки фізичні аспекти картини можуть дати лише дуже приблизне уявлення про те, що на ній зображено. У живописі епохи Ренесансу, наприклад, хоч голуб зображений як окремий вид птаха, щоб збагнути цілком значення голуба, який з’являється, скажімо, у сцені Благовіщення, зображеній художником Фра Анжеліко, не досить вважати, що це просто птах, у даному разі голуб, у куточку картини.

Тільки якщо глядач знайомий із темою, яку трактує художник, і з міфічними та концептуальним тлом батьківщини художника, розкривається вся символіка і конкретне значення голуба, який у християнській міфології уособлює Святий Дух. Так само голуб миру Пікассо аж ніяк не звичайний собі голуб: художник долучив до піктограми ідеограму, типово середземноморську оливкову гілку, символізм якої ми можемо оцінити лише завдяки тому, що ми у нього посвячені.

Доісторичні піктограми, часто супроводжувані ідеограмами, повинні бути цілком «розбірливими» для всіх, хто усвідомлює їхній концептуальний зміст, але безпосередня передача традиції з покоління в покоління уривалася, і праця археолога, власне, в тому, щоб зібрати якнайбільше матеріалу та спостережень і спробувати визначити такий зміст. У багатьох взірцях наскельного мистецтва, а також у найдавніших формах письма ідеограми є знаками, які виражають ідеї у процесі передачі їх від автора до читача і від художника до реальних або уявних істот, яким адресоване повідомлення.

Дослідження виявляє ряд сталих величин у наскельному мистецтві незалежно від континенту, де воно твориться, таких, скажімо, як застосування схожих технік та кольорів, обмежений і постійно повторюваний набір предметів, однакові способи комбінування різних елементів, однаковий тип логіки, повторення набору символічних ідеограм і особливо поєднання піктограм, ідеограм і психограм. Це викликає нові запитання і свідчить, що все наскельне мистецтво, можливо, ґрунтується на тій самій структурній основі й концептуальній динаміці.

5 ОСНОВНИХ КАТЕГОРІЙ НАСКЕЛЬНОГО МИСТЕЦТВА

З погляду як стилю, так і змісту можна вирізнити п’ять основних типів наскельного мистецтва, кожен зі своїми власними характеристиками, що їх можна виявити в будь-якому кінці світу.

Стародавні мисливці: мистецькі твори залишали по собі мисливці, які не знали про існування лука та стріли, сполучаючи знаки та фігури, але не компонуючи сцен як таких. Їхній синтаксис складається в основному з логічних послідовностей і метафоричних асоціацій.

Стародавні збирачі: мистецтво, творене людьми, чиє господарство ґрунтувалося в основному на збиранні диких фруктів, у формі примітивних сцен метафоричного характеру, які зображують сюрреалістичний світ. Чимало з цих творів справляють таке враження, ніби їх створено у стані маячні.

Пізніші мисливці: мистецтво, творене мисливцями, які знають, як користуватися луком та стрілою; воно тяжіє до неймовірних та образних сцен і здебільшого зображує полювання та події в общині.

Скотарі та пастухи: мистецтво, творене людьми, чиєю основною господарською діяльністю, як видно з його творів, було скотарство; в центрі уваги цього мистецтва — зображення свійських тварин та сцен родинного життя.

Комплексне господарство: мистецтво, творене людьми, зайнятими у багатогалузевому господарстві, включно з рільництвом; це мистецтво тяжіє в основному до міфологічних сцен і композицій, складених зі знаків та візерунків.

Ця класифікація, інакше й бути не може, досить приблизна; є ще й перехідні фази та групи, позначені сумішшю наведених характеристик; можуть бути й помітні розбіжності у межах даної категорії. Проте, за сучасного стану досліджень і за наявності у нас значної кількості доказів, підхід, спертий на стиль та предметний зміст, є, безсумнівно, тим, якого слід дотримуватися, щоб переступити обмеження регіональних кордонів.

Застосовуючи сукупність критеріїв, що ґрунтуються на предметах та на типології зображень, можна точно визначити певні повторювані та значущі елементи, а також висунути гіпотезу про те, що є певні універсальні рефлекси, пов’язані з конкретними способами життя, які, можливо, вплинули не лише на поведінку людей, а й на їхнє мислення та їхні асоціативні процеси (а отже, на їхню ідеологію) і, як наслідок, на форми їхнього мистецтва. З самих початків мистецтва, як нам відомо, приблизно 40-50 тисяч років тому, люди діяли у згоді з особливими розумовими процесами, які привели їх до винаходу зв’язків, символів, абстракцій або сублімацій, і нині невід’ємних від них як одна з їхніх специфічних універсальних характеристик.

УНІВЕРСАЛЬНА МОВА

До появи гомо сапієнс і мистецтва рід людський еволюціонував протягом трьох мільйонів років, тож, рахуючи від часу, коли істоти, здатні сміятися і плакати, а також цікавитися життям та майбутнім вперше з’явились на землі, можна сказати, що мистецтво існувало лише протягом останнього одного відсотка періоду всієї людської історії. З огляду на це, те, чого досягли стародавні представники родини гомінідів, означає не так еволюцію, як революцію. Були різні спроби довести, що мавпи та гомо еректус теж були здатні творити мистецтво, але такі припущення, на мою думку, цілком необгрунтовані. Поява нашої ідентичності як гомо сапієнс заздалегідь припускає набуття цілого ряду спеціалізованих функцій та особливих характерних рис, здатності бачити, чути і відчувати ясно і зовсім по-особливому, як може тільки вид сапієнс.

Деякі особливості наскельного мистецтва з далекого минулого лишаються доречними і в наші дні. Візуальна мова стародавніх мисливців є універсальною мовою, оскільки, будучи цілком відособленою від зображувальних систем та стилів, часто дуже схожих у різних частинах світу, вона також засвідчує комбінації постатей та символів, що походять від тієї самої логіки, наводячи на думку про подібний спосіб мислення і самовиразу. Доцільно припустити, що розмовна мова також ґрунтувалася на універсальних засадах.

З погляду інтелектуального, здібність гомо сапієнс до мистецтва, мабуть, чи не природжена. Можливо, було б краще замінити трохи претензійний термін гомо сапієнс (іноді навіть вживаний як гомо сапієнс сапієнс) на гомо інтелектуаліс.

Автор: Еммануель Анаті.