Для людського розуму до кінця незбагненна таємниця з’єднання людського і Божественного. І в дохристиянських віруваннях жили передчуття і передбачення цієї таємниці, але лише в християнстві як абсолютній релігії (вираз Гегеля) вони стають справжньою реальністю. «Прийдіть, будемо втішатися Господом, пояснюючи справжню таємницю, – повчає Церква в свято Різдва Христового. – Зруйнована перепона, яка відділяла нас від Бога; відсторонюється від Дерева Життя в раю охороняючий його з вогненним мечем херувим, і я беру участь в блаженствах раю, з якого був вигнаний за непослух. Бо Син Божий, відображення вічності Отчої, втілюється нині, народившись від Матері-Діви … »

Християнство починає свою історію, а людство – своє нове літочислення саме з Різдва Христового – найбільшої події в світовій історії, святкування якої припадає на 25 грудня (7 січня). Відтепер і назавжди здійснилося рятівне пророцтво: «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди» (Ін. 1,14). Сам Творець, таким чином, подолав прірву між Собою і творінням, сам Бог втілився на землі в образі Людини, щоб спокутувати людський рід від первородного гріха і кожного з нас підняти на божественну висоту. «Царю небесний за людинолюбство на землі явився; Предсущий народжується, яко немовля », – оспівують в це свято в православних храмах. У незбагненній таємниці Боговоплощення укладена і таємниця нашого спасіння. «Різдво Христове є нове творіння людини не всемогутністю, але жертовною любов’ю» (отець Сергій Булгаков).

І на Русі, і в Європі – це здавна традиційне і глибоко сімейне свято, яке збирало дорослих і дітей у яскраво освітленого вогнища, навколо святково прикрашеної ялинки.

Сьогодні це велике свято кличе нас до примирення, до повернення в життя споконвічних символів в їх первозданному значенні.