Футбол вважається спортом №1. По-перше – це командна гра для великої кількості вболівальників. По-друге, гра спортивна (на витривалість). По-третє, гра не тільки спортивна, а й розумова. І по-четверте, найголовніше те, що в цьому виді спорту стали говорити про геніїв футболу. Є любителі, є професіонали, і є генії, як вищий рівень досконалості. Що стосується командної (тренерської) підготовки та фізичної витривалості спортсменів, то в професійному футболі, ці якості на високому рівні. Набагато складніше стоїть питання про розумовий розвиток професійних футболістів. Розмов про розумний футбол багато, але немає чіткої концепції того, навіщо професіоналу думати на полі.

Справа в тому, що як тренера самого високого класу, так і самі професіонали, до кінця не розуміють, що таке розумовий розвиток спортсмена. Часто розумного спортсмена називають «футбольним інтелектуалом», не розуміючи того, що інтелект пов’язаний, насамперед, з логічними діями на полі. Крім інтелекту, є ще феноменальне бачення поля і миттєве (інтуїтивне) прийняття рішення. Те, чим досконало володіють генії футболу. Таким чином, по розумовому розвитку ми виходимо на дві абсолютно різні категорії спортсменів у професійному футболі: а) майстрів своєї справи або професіоналів і б) геніїв футболу, таких як Леонель Мессі і Кріштіану Роналду. Ці два професіонала, своєю феноменальною грою, відірвалися від решти майстрів і стали визнаними геніями футболу. Коментатори футболу не перестають захоплюватися їхньою грою, а спортивні журналісти пишуть книги ( Гільєм Балаге «Мессі. Геній футболу», Лука Кайолі «Кріштіану Роналду. Одержимий досконалістю»).

Професіонали навчені грати на полі раціонально для команди, не допускаючи логічних помилок. У геніїв футболу, інша задача, а саме показати непередбачувані моменти і створити чергове диво, коли м’яч немислимою дугою незрозумілим чином опиняється у сітці воріт. З боку вболівальників, здається, що це не геній б’є по м’ячу, а їм керує «нога Бога». Знань, вміння і досвіду для такої гри мало. Все це мають професіонали футболу. Їх багато, а ось геніїв в сучасному футболі всього два. Для геніального футболіста необхідно щось інше, незвичайне і оригінальне.

Ось ми підійшли до найголовнішого моменту в питанні нового навчання геніальних футболістів. Тема досить складна, нова, потребує докорінного переосмислення базової підготовки не тільки у футболі, а й у всьому спорті. У сучасному спорті, футбол-найпопулярніша гра. Тим більше, саме у футболі, вперше відбувся поділ на професіоналів і геніїв.

Давайте глибоко дослідимо тему «феноменальної геніальності» в сучасному футболі. Спочатку футбол був аматорським, схожим на всі інші командні ігри в спорті. Потім став професійним і комерційним. Тренер професійної команди приділяв основну увагу командній грі та фізичній підготовці футболістів. Про розумовий розвиток своїх гравців він мало дбав, по причині відсутності необхідності таких якостей у командній грі. Високий IQ, тут не потрібен. Необхідні примітивні логічні дії кому і як віддати пас, командна взаємодія і фізична витривалість футболістів. В результаті чого за професіоналами стабільно закріпився вираз – «мислителі нижніх кінцівок». Але геніальний Пеле, потім не менш геніальний Марадонна, змусили не стільки тренерів, скільки вболівальників говорити про інтелектуальний футбол. Хоча до інтелекту генія це не мало ніякого значення. Я думаю IQ у Пеле і Марадони, явно не тягне на геніальний рівень – 180-200. Але це були генії особливого роду, а саме генії феноменального розуму і інтуїтивно відчуваючі швидкоплинність ігрової ситуації.

Професіонал у футболі – це майстер своєї справи, який досконало володіє технікою гри, має великий досвід ігрових ситуацій, високу працездатність і знає свою роль на полі. У геніального футболіста зовсім інша психологія. Він входить у своєрідний транс (ловить кураж). Голограмно (цілісно) бачить все поле. Його дії інтуїтивно непередбачувані і у нього феноменальне відчуття гола. Одержимий геніальний духом, він один іде на двох-трьох захисників, робить непередбачуваний дриблінг і неймовірним чином м’яч опиняється у сітці воріт. З боку вболівальників, це все здається, що це не гра, а футбольне мистецтво вищого класу. Про генія футболу говорять те, що він не людина, а з «Матриці» (не в науці Каббала, а з художнього фільму «Матриця» про диво людей). Що це футбольний талант, який не має собі рівних. І що на полі в національній збірній грають лише два футболісти. Геній, який забиває і вся команда, яка покликана захищати свої ворота.

Як креативний (пишучий) психолог, який займається дослідженням когерентної (злагодженої роботи двох півкуль мозку, можу сказати про те, що мозок, в екстремальній ігровій ситуації професіонала футболу і генія, працюють в абсолютно різних режимах. У професіонала, який звик весь час вирішувати раціональні завдання, кому, коли, навіщо і як віддати пас, мозок працює в слабо ефективному режимі з домінантою лівої півкулі. Такий мозок не здатний до надшвидкого переключення і миттєвої (інтуїтивної) оцінки ігрової ситуації. Відсутній мозковий ресурс для феноменального бачення поля і того, що відбувається навколо. Винен не сам професіонал, а його неправильний процес розумового розвитку. У школі майбутній професіонал тренував свій мозок з перекосом в «ліву сторону» (вся система освіти заснована на домінанті лівої півкулі). У професійному клубі, вивчаючи футбольну науку, професіонал продовжував весь час удосконалити свою адекватну (правильну) поведінку на полі. Йому здавалося, що чим більше він тренується (набирається досвіду), тим вище його професійну майстерність.

Насправді він відточував свою майстерність і тренував свою фізичну витривалість на слабо-ефективному базисі мозкового ресурсу. У простій, передбачуваній ситуації, логічна робота мозку цілком здатна бути. Але у понад швидкому, а тим більше в миттєвому прийнятті рішення, необхідний зовсім інший формат роботи мозку людини. А саме, мозок повинен працювати в режимі резонансу двох півкуль. Не з домінантою лівої півкулі, як у справжнього професіонала, а коли дві півкулі спільно виходять на режим «суперпозиції» і геній відкриває у своїй психіці феноменальний рівень розуму. З’являється голограмне (цілісне) бачення поля і ситуації. Миттєве (інтуїтивне) прийняття рішення в мінливому середовищі. Все це підкріплюється феноменальним духом, і геній починає творити чудеса. Зрозуміло, в силу різних причин, у генія не завжди виходить забити гол. Але якщо геній «впіймав кураж», то зупинити його можна лише двома способами: а) збити у нього кураж і б) збити його з ніг. Марно грати проти генія в два-три захисника, весь час обмежуючи вільну зону. Геній здатний феноменально бачити поле (відчувати ситуацію потилицею), і з’явитися там, де його не чекають.

Зрозумійте істотну різницю між професіоналом, який знає, що йому робити і генієм футболу, який інтуїтивно відчуває ігрову ситуацію на полі. У першого максимально працює розуміння ситуації на полі, тоді як у другого, – феноменальне «бачення». У першого мозок працює з більшим навантаженням на ліву половину. У другого – на максимально ефективний мозковий ресурс при резонансі двох півкуль. Перший, завдяки своїй працездатності, може стати високим професіоналом. Тоді як другому, висока працездатність, в принципі і не потрібна. Він здатен витиснути максимум (100% результат), з кожного гольового моменту. Три моменту за всю гру і три голи.

Дослідження «феноменальною геніальності» говорить про те, що професіоналів у футболі можна розділити на дві категорії залежно від того, як працює мозок спортсмена в ігровій ситуації. Професіоналів з домінантою лівої півкулі і геніїв футболу з когерентною роботою мозку. Цей поділ дає нам можливість зайнятися повномасштабним тренуванням геніїв майбутнього футболу. Буквально з двох років, можна почати тренувати мозок майбутнього генія в злагодженій роботі двох півкуль мозку. Не варто на два роки дитині займатися з м’ячем. Спочатку необхідно в її мозку сформувати феноменальну матрицю розуму. Далі, стабілізувати феноменальний формат сприйняття світу. І лише після цього, десь в районі 5-6-ти років, приступати до надшвидкої практики з м’ячем. Не просто грати з дитиною в футбол, а не змушувати дитину, а її мозок, миттєво оцінювати ігрову ситуацію і приймати рішення не логічно, а через феноменальне «бачення» поля.

При надшвидкому перемиканні ситуації, нехай мозок дитини помиляється, через слабку ігрову практику, але ми не повинні зменшувати його швидкість реакції. Повторюю, реакція має бути миттєвою (інтуїтивною), без логічної обробки даних. Дитина з інтелектуальною матрицею свідомості, не здатна миттєво оцінити швидкоплинну ситуацію. Зрозумійте тонкість цього моменту. Імпульс, що йде від голови до ноги футболіста має, нехай невеликий, але кінцевий час. Якщо обробка даних на полі відбувається за допомогою домінанти лівої півкулі, то реакція на зміну ситуації, не може бути миттєвою. Не вистачає мозкового ресурсу на надшвидке переключення уваги. Шляхом тривалих вправ (не лише футбольних) мозок дитини має бути натренований не просто миттєво реагувати на надшвидку ситуацію, а до феноменального бачення всього того, що відбувається. Для цього необхідно в психіці дитини тренувати тотальну увагу (повна концентрація на моменті). Фантомну уяву. Це коли дитина ногою торкається м’яча, а її уява вже бачить м’яч у правому (лівому) куті воріт. В житті професійного футболіста вона не буде думати, а «бачити» м’яч у сітці воріт ще до удару. Це і є інтуїтивне «бачення» ситуації. Феноменальна спостережливість, – це коли геній бачить поле в його найдрібніших подробицях і одночасно цілком, те, що називається «гештальтом», коли «фігура» (центральна ланка) і «фон» стають єдиним цілим.

У геніального футболіста повинна бути феноменальна пам’ять на гольові моменти. В екстремальній ситуації він не повинен думати, а підключати свою феноменальну пам’ять та миттєво приймати рішення. І найголовніше, майбутній футбольний геній повинен вміти виходити на рівень феноменального духу. У психології це називається «ейфорією свідомості». В езотериці, – «трансом» або «енергетичним потоком». В йозі – енергією «удана». У футболі, – «кураж». Стародавні греки, творче натхнення називали «манією». Давні римляни, – «геніусом». Великий Кант «геніус» трансформував в «генія» і феноменально навчених людей, у яких дві півкулі працюють співзвучно, стали називати «геніями». Футбольний геній – це людина, у якої в першу чергу розвинений феноменальний мозковий ресурс і в другу чергу, – футбольну майстерність. У професіонала футболу все навпаки, спочатку майстерність і досвід, а потім робота мозку. Тим більше робота на слабкому мозковому ресурсі. Саме в цьому докорінна відмінність професіоналів цього і геніїв майбутнього футболу.

До речі, вченими був проведений експеримент в частині фізичної працездатності м’язів людини. Виявилося, що якщо м’яз людини підключити до відповідних нейронних сигналів, відключивши при цьому зв’язок з мозком, то її працездатність зростає в десять разів. Вчені прийшли до висновку, що втомлюються від фізичного навантаження не м’язи, а нейрони відповідних ділянок мозку. Якщо геній футболу спіймав «кураж» і став одержимий духом, то в «ейфорії свідомості» його мозок знаходиться в стані «м’якого трансу». Це як природний допінг для спортсмена, що збільшує його працездатність до граничного значення. У професійному футболі необхідно тренувати не стільки фізичну витривалість спортсмена, скільки його духовну складову або здатність «ловити кураж».

Якщо говорити про футбол майбутнього, то можна сказати про те, що вже сьогодні в психології геніальних футболістів спостерігається явна тенденція до переходу від професійного підходу, до футболу з феноменальним мозковим ресурсом. На перше місце виходить феноменальна робота двох півкуль мозку. «Мислителі нижніх кінцівок» підуть у минуле. На їх місці з’являться феноменально-обдаровані спортсмени, здатні творити на полі футбольне мистецтво вищого класу. Долю матчу буде вирішувати не колективна гра професіоналів, а феноменальна гра окремих геніїв. Зміниться психологія вболівальника. Вболівальник буде ходити на стадіон не за результатом, а для того, щоб подивитися на високе футбольне мистецтво. І голи будуть іншими. Гол феноменального мистецтва – три очки. Робочий гол – два очки. Випадковий гол (авто-гол або пенальті) – одне очко.

Вже сьогодні в штат професійної команди необхідно вводити психолога, який глибоко розбирається в психології підсвідомості футбольного мистецтва. Психолога, який буде навчати мозок майбутнього генія працювати в когерентному режимі двох півкуль. Наприклад, у тренерському штабі професійного боксера Василя Ломаченка є психолог, який покликаний розвивати розумові здібності чемпіона. Правда, я так і не зрозумів, що психолог розвиває. Якщо інтелект, то марно. Інтелект гальмує мозкову реакцію, змушуючи мозок приймати логічні рішення. Інша справа, якщо розвивати: креатив (почуття нового), інтуїтив (миттєву реакцію), феномен (високе мистецтво). До речі, швидкість реакції залежить не від рук боксера, а від феноменальної роботи двох півкуль мозку. При когерентній роботі двох півкуль мозку, професіонал не думає, він «бачить» всю ситуацію цілісно і приймає інтуїтивне рішення. Коли геніальний боксер виходить на «інтуїтивне поле» у своїй психіці і ловить кураж, з’являється стійка тотальна увага, голограмне (цілісне) бачення ситуації, відчуття часу змінюється (переходить в миттєвий режим) і найголовніше – виникає дух перемоги. Професіонал переходить в ідеальний «фантомний образ» у вигляді генія у своїй справі. Противник змушений боротися не з боксером, а з його «фантомною тінню».

Зрозуміти все це для нас, для людей з домінантою лівої півкулі мозку, дуже складно. Але якщо уважно придивитися до дій Василя Ломаченка у чемпіонських боях, то можна виявити феномен телепортації. Противник, б’є в те місце, де його вже немає. Саме цим (феноменальним мистецтвом) і знаменитий професійний бокс. Всі ці; технарі, роботяги і боксери з великим досвідом, відходять у минуле. Їм на зміну приходять боксери феноменального мистецтва. В майбутньому професійного боксу не буде, а буде мистецтво феноменального бою. Прийдуть люди з «Матриці» і будуть робити чудеса, як на футбольному полі, так і на боксерському рингу.

Новий підхід в мозковому тренуванні генія, необхідний не тільки у футболі чи боксі, а й у багатьох інших спортивних дисциплінах. Візьмемо для прикладу, стрибки у висоту. Здається, що може бути простіше. Якщо у тебе зріст під два метри, відповідна вагу, тренуйся, удосконалюй техніку стрибка, набирайся досвіду в змаганнях і навіть без тренера, можна встановлювати планку на 245 см (Хав’єр Сотомайор Куба 27. 07. 1993 – 245 см) і намагатися повторити світовий рекорд. Якщо для стрибків у висоту необхідна спеціальна та тривала техніка виконання, то можна спробувати більш простий варіант, стрибки з місця (світовий рекорд 164 см). На тему геніальних стрибків у психології описаний феноменальний випадок. Звичайний чоловік (не спортсмен) у лісі збирав ягоди. Він наступив на щось, що нагадує змію. Зі страху він так рвонув з місця, що головою дістав гілки дерева.

Коли щось схоже на змію поповзло в кущі, чоловік з розбігу не міг дістати рукою гілки. Це говорить про те, що фізична можливість зосереджена не тільки в м’язах, а і в голові теж. При тотальній увазі на моменті, фантомній уяві і геніальному почутті духу, цілком можливо вийти на феноменальний результат, навіть без уявної змії під ногами.

Або візьміть спортивну стрільбу з лука, де мозковий ресурс має вирішальне значення. Лучник натягує тятиву і феноменально «бачить» як стріла встромляється в центр кола. Ви скажете те, що всі спортсмени так роблять. Вони думають, що стріла обов’язково опиниться в центрі. Насправді, між звичайною уявою і феноменальним «баченням ситуації», велика різниця. У першому випадку мозок лучника працює з домінантою лівої півкулі. Тоді як у другому – у режимі «суперпозиції» (дві півкулі в резонансі). У першому випадку людина бере участь в простій ситуації: лук, стріла, мета, досвід тривалих тренувань, логічна поправка на вітер. Тоді як у другому випадку, мозок людини виходить на рівень голограмного бачення, коли немає деталей, а є цілісна феноменальна ситуація. Він не думає. Він інтуїтивно бачить перспективу феноменального пострілу, ще до того як відпустить тятиву. Перший стрілець влучає в ціль завдяки своєму великому досвіду. Тоді як для другого, великий досвід тренувань, в принципі, і не потрібен. Для нього головне-увійти в свій звичний геніальний стан, який цілком і повністю залежить від того, як працюють дві півкулі мозку.

Невеликий коментар в кінці статті про новий метод вже не тренувань, а феноменального навчання майбутніх спортсменів. Я прекрасно усвідомлюю те, що можу бути не зрозумілим, намагаючись переконати великих професіоналів футболу, зайнятися феноменальним розвитком мозку. Або гірше того, опинитися в країні великих казкарів. Але це сьогодні, коли професійний спорт знаходиться на піку своїх можливостей. Неминуче настане завтра, де досвідчені професіонали зрозуміють те, що для того щоб стати генієм у своїй справі, перш за все, необхідно тренувати свій мозковий ресурс.

Моя мрія, як професійного психолога, створити в Україні дитячу школу футболу на базі розвитку феноменального ресурсу, для того щоб вже в ранньому дитинстві, виховувати геніального футболіста. Потім віддати «маленьких геніїв» в руки професійного тренера, який створить команду професіоналів феноменального рівня. І покаже всьому світу новий напрямок у футбольному мистецтві. Адже в майбутньому спорті, аматори та професіонали відійдуть на другий план. Попереду будуть тільки генії, які роблять спорт мистецтвом вищого класу.

P. S. Для всіх тих, хто цікавиться феноменальним розвитком мозку, особливо дітей раннього віку або хоче збільшити свій мозковий ресурс, можу вислати (безкоштовно в електронному варіанті) авторську книгу «Феномен геніальності людини». Пишіть на e-mail:codgalena@gmail.com.

Автор: Олександр Гален, практичний психолог, розробник феноменально-навчальних програм для дітей, людей і спортсменів майбутнього.