Загально прийнято ділити всіх людей на «розумних» і «дурнів». «Дурні» – це ті, які вчаться на своїх помилках. «Розумні» – вчаться на чужих помилках. Нещодавно я виявив ще одну категорію – «ідіоти», до якої належу і сам. «Ідіоти» – це ті, які вважають себе «розумним», а свого співрозмовника «дурнем», і намагаються його навчити, як стати «розумним» (або хоча б здаватися таким).

Після численних фіаско я почав усвідомлювати, що це неможливо і крім того є невдячним заняттям. «Дурня», якщо він дійсно таким є, навчити неможливо. Він повинен спочатку розбити сам лоб і тільки потім він зможе зрозуміти, що бетонна стінка. До того ж, якщо ви намагаєтеся людину чому-небудь вчити, значить – приймаєте її за «дурника», вона ображається, і ви втрачаєте співрозмовника (а іноді й гірше).

Та й не обов’язково переучувати «дурнів» на «розумних». За великим рахунком відмінність між ними не є критичною, просто у них різний підхід до вирішення проблем. Адже, якщо поглянути з іншого боку, хто такий «дурень» – це яскрава індивідуальність, для якої немає жодних авторитетів, тільки свій досвід. А чому «розумні вчаться на чужих помилках? Та тому що вони, найчастіше, своїх помилок не помічають.

Так що те, чим намагаються займатися «ідіоти», по-перше, неможливо, по-друге – невдячно, і по-третє – не потрібно.

Сказано – зроблено, і я вирішив перестати бути «ідіотом». Але… Не-по-лу-ча-є-ть-ся!!! Я все розумію і усвідомлюю, але при спілкуванні дуже часто захоплююсь і беруся за старе. Хоча деякі результати все ж є. Так що я зараз перебуваю в дорозі від «ідіота» до «царя» (або до «розумного», як вийде).

Це був вступ, і мова сьогодні не про це. За великим рахунком і «дурні», і «розумні», і навіть «ідіоти» – це цілком нормальні люди. Але, виявляється, є й аномалії. Це генії. Не будемо користуватися формулюванням В. Канта, – хто такий геній. Спробуємо поуявляти. Тому слово геній надалі я буду брати в лапки (це трохи не той геній, який у Канта, але все ж…).

«Генії» не навчаються, ні на чужих помилках, ні на своїх. Їм це не потрібно. Вони не помиляються. Вони – знають.

Або, принаймні, вони так вважають, а в дійсності іноді буває все не так (тоді вони не знають). Але, тоді вони не «генії», а «божевільні». Як різко все змінюється!

Як же ми відрізняємо їх? Поки нормальні люди не розуміють «генія», – він «божевільний». Коли починають розуміти, «божевільний» стає «генієм». До цього часу, як часто буває «генія» вже немає в живих. З одного боку (в дійсності) відмінність між «генієм» і «божевільним» величезна. «Генія» ми маємо вище норми, а «божевільного», – нижче. З іншого боку (з точки зору нормальної людини) відмінність ледь вловима, а іноді і зовсім невловима. Як їх відрізнити? А, – ніяк. Тоді спробуємо, хоча б, проаналізувати можливі варіанти і приватні випадки, і хоча б трохи розширити межі нашого розуміння даного питання.

Так які ж можливі варіанти?

Перший варіант. Нормальні люди, зрештою, починають розуміти «божевільного», і він перетворюється з «божевільного» в «генія».

Варіант другий. «Божевільний» ніколи не буде зрозумілий нормальними, і при цьому він дійсно «божевільний». «Божевільні» не володіють знанням, або, що те ж саме, володіють «незнанням».

Але є ще третій варіант. І він представляє найбільший інтерес. Це, коли «божевільний» насправді є «генієм», але ніколи не буде зрозумілий нормальними людьми. Назвемо його «абсолютним генієм». Але тепер у нас з’являється якийсь інший вид знання, – абсолютне знання. Це знання, яким володіє тільки «абсолютний геній».

Розглянемо різні можливі варіанти в залежності від кількості «абсолютних геніїв» у середовищі «божевільних».

Перший варіант – «0». Їх там немає. Які з цього можна зробити висновки? Абсолютного знання не існує. Світ цілком пізнаваний нормальними людьми. «Генії» виступають у ролі першопроходців (піонерів). Це звична, для всіх нас, добре відома модель світу.

Другий варіант. «Абсолютний геній» – «1». Це – Абсолют, або Бог. Те ж звична і добре відома модель світу.

Третій варіант. «Абсолютних геніїв» багато. Ось тут вже є над чим поміркувати. Абсолютне знання у них може бути спільне. А якщо у них абсолютне знання у кожного своє? Тоді з точки зору нашої логіки нормальних людей, це вже не абсолютне знання, а відносне. Вірніше, якщо бути точним, – для нас, нормальних людей, воно все ж є абсолютним. А от у середовищі «абсолютних геніїв» воно буде відносним. І це буде зовсім інша спільність людей зі своїм світом і своїми законами. Можливо, – зі своїм абсолютним знанням, яке для нас (нормальних людей) буде, не просто недоступно (як звичайне абсолютне знання), а абсолютно недоступно. Хоча, що це таке, – я не зовсім розумію (або зовсім не розумію).

Але є ще четвертий варіант. Всі «божевільні» є «абсолютними геніями». Зробимо невеличку паузу для осмислення сказаного… Тепер продовжимо.

Перший висновок, який можна зробити, «незнання» (яким володіли «божевільні»), – не існує. Це інше знання, можливо, абсолютне знання (окремий випадок), а можливо, щось інше.

Висновок другий, – перед нами відкриваються безмежні простори для роздумів і дослідження внутрішнього світу людини (чи як це називається – її психіки).