Ісихазм є езотеричною течією у Християнстві, метою, якої є безпосереднє пізнання Бога, та духовна трансформація душі віруючої людини. Саме слово ісихазм грецького походження і означає – сяяння тиші. Містична течія ісихазму нерозривно пов’язана з духовною практикою Ісусової молитви. Ісихастами називають всіх християнських православних монахів, що займались Ісусовою молитвою. Зрештою, не обов’язково і монахів, серед мирян теж були справжні містики-ісихасти.

Як релігійна течія у православному Християнстві ісихазм сформувався у Візантії приблизно в 5-му столітті. Але і до цього було чимало людей, християнських подвижників, яких можна назвати справжніми ісихастами. Найбільшим центром ісихазму з часів раннього середньовіччя і по сьогодні стає свята гора Афон¹.

У православних Афонських монастирях збереглась велика кількість рукописів, залишених відомими ісихастами: святими та містиками різних часів. Серед них можна виділити таких святих як Григорій Палама, Іоанн Лествічнік, Ніл Синайський, Исаак Сірін та інші.

На наші землі вчення про Ісусову молитву та містичний ісихазм прийшли лише у 18-му столітті ² завдяки титанічній праці нашого співвітчизника святого Паїсія Величковського. Паїсій Величковський (1722—1794) був родом з українського міста Полтава. У юнацькі роки він постригся в монахи та все життя провів у пошуках Бога. Ці пошуки привели його у Грецію, на святу гору Афон. Там, у бібліотеках давніх православних монастирів, він знаходить присипані віковим пилом, рукописи великих християнських подвижників минулого. Варто зазначити, що Паїсій був дуже освіченим чоловіком, зокрема досконало знав давню грецьку мову. Ці рукописи, протягом кількох років свого життя, він перекладає на російську мову. Так появилась одна з найвідоміших християнських книг (звісно після Біблії) “Добротолюбіє”.

Добротолюбіє – збірка з 5-ти томів, складена Паісієм Величковським. Представляє собою збірник практичної мудрості, яку лишили після себе великі християнські подвижники, практики Ісусової молитви. Довгий час Добротолюбіє було доступне лише для православних монахів (та й то не для всіх монахів), а простим мирянам і по давно не можна було читати цю книжку. Зараз її може запросто скачати в Інтернеті будь хто.

На старості років Паісій покидає гору Афон та переселяється у Молдавію. Там, в Молдавії на багато чисельні прохання він стає настоятелем Нямецького монастиря, а сам монастир під його керівництвом стає справжнім бастіоном містичного православного Християнства – ісихазму. Людина, якій завдяки заняттям Ісусовою молитвою вдалось досягнути духовної трансформації, смирення, та укорінити Ісусову молитву в серці, називається старцем (або навіть прозорливим старцем). Фактично сам Паїсій Величковський і був першим слов’янським старцем та ісихастом. Він навчає Ісусовій молитві багатьох людей і стає засновником такого руху у російській православній традиції як старчество³.

Рух православного старчества (містичного ісихазму) стає дуже поширеним на території Російської імперії у 19-му столітті. Найвідомішими монастирями, центрами містичного православ’я стають Сарівська Пустинь (багато чому завдяки діяльності преподобного Серафима Саровського) та Оптина Пустинь. В Оптиній Пустині жили відомі християнські святі та подвижники Макарій Оптинський та його учень Амвросій Оптинський. Вони (особливо Амвросій) були відомі на всю Російську імперію завдяки своїй мудрості, прозорливості та чудесним можливостям зцілювати інших людей.

Коли у трагічному 1917 році сталась більшовицька революція, православне старчество та містичний ісихазм були фактично повністю знищені більшовиками. Священики та монахи були розстріляні комісарами НКВД, а з церков та монастирів поробили склади, трудові колонії, божевільні доми.

Однак їхні знання залишились. І зараз, у наш комп’ютерний час, вчення ісихастів та великих християнських подвижників давнини продовжує жити, тепер вже у вигляді байтів інформаційної світової павутини. Адже справжня мудрість вічна і ті цінності та практики які практикувались християнськими подвижниками багато віків тому, є актуальними і в наш час та завжди будуть актуальними.

P. S. На территории России и Украины было много святых подвижников-исихастов, которые целиком посвятили свою жизнь Богу. Впрочем среди этих святых были не только мужчины, но и женщины. Например, матушка Алипия – великая подвижница уже практически современных времен (кстати, в интернете даже есть сайт матушки Алипии). Матушка Алипия умерла в 1988 году и на протяжении жизни несла на себе одни из тяжелейших христианских подвигов – юродство, непрестанный пост и молитва. Но о ней можно прочитать больше уже на сайте, посвященном этой великой женщине.