Початок статті, частину першу можна почитати тут.
Найдавнішим верховним богом у віруваннях давніх слов’ян був Род. Род – бог творець, саме він за слов’янською міфологією породив все живе на землі (включаючи богів). Можна навіть стверджувати, що інші боги слов’янського пантеону були різними іпостасями чи проявленнями цього верховного бога. Також Рода традиційно рахували покровителем неба, землі та плодючості і зображали, немов він їде на хмаринці та проливає на землю дощ, від якого народжуються діти та взагалі все живе. Від імені цього бога в нашу мову пішли такі слова як “народ”, “рід”.

Супутницями Рода були Рожаниці – без’іменні богині плодючості, багатства та достатку. Також їх рахували берегинями життя. Під час осіннього урожаю, в честь бога Рода та Рожаніц наші предки влаштовували веселі ритуальні банкети. (Взагалі слов’яни завше любили погуляти)

Схожими на Рода є боги Стрибог та Сварог. Стрибог – бог вітрів.

Сварог – бог-коваль. За міфами Сварог навчив людей добувати вогонь, обробляти залізо та ще багатьом корисним ремеслам. (Чимось його можна порівняти з грецьким Прометеєм) Також Сварог є батьком іншого відомого слов’янського бога – Дажьбога.

Дажьбог – один з улюблених слов’янських богів. Чому? Просто Дажьбог по іншому ще називався Дайбог, себто бог, який дає. Також Дажьбог – бог сонячного світла, тепла, урожаю. Коли прийшло християнство, багато простих слов’ян не хотіли так просто відмовлятись від поклоніння Дажьбогу і він навіть став поступово зливатись з образом Ісуса Христа. На ритуальних прикрасах давньоруських княгинь в центрі часто зображали Христа або ж Дажьбога. Цікаво, що з часом ім’я цього бога трансформувалось у вітання-побажання, коли слов’яни говорили один одному – Дажьбог це означало – “дай вам Бог”, або просто “дай Боже”.

Хорс був богом сонця. Він власне і втілював собою сонце, яке рухалось по небу. З культом цього бога пов’язаний ритуальний весінній хоровод та традиція пекти млинці під час святкування масляниці.

Прекрасна жіноча половина богів слов’янського пантеону представлена богинями Ладою та Лелею. Лада – богиня кохання, шлюбу, покровителька жінок та материнства. Леля донька Лади, богиня покровителька незаміжніх дівчат, весни та першої зелені. Її ім’я в нашій мові пов’язане з такими дитячими словами як “Ляля”, “лялька”, “леліяти”.

Велес – досить популярний бог. За слов’янським віруваннями Велес був шефом підземного царства та покровителем померлих. Також Велес володів магічною силою, яка керувала людьми, як живими, так і мертвими. Від імені цього бога до нас пішли такі слова, як “веліти”, “володіти”, “влада”. Велес – бог-володар, бог мудрості та сили. За думкою деяких дослідників релігії давніх слов’ян, культ бога Велеса є похідним від прадавнього мисливського культу Ведмедя. А слов’янський Бог-ведмідь просто трансформувався у бога Велеса. Назву ж бога “Велес” можна інтерпретувати ще як – “волосатий”. Зі зміною побуту, устрою та життя слов’ян змінювався і культ цього бога. Коли давні слов’яни відкрили для себе таку штуку як торгівля, бог Велес став її покровителем. (що доволі закономірно, адже вдала торгівля приносить гроші, а гроші приносять владу, символом якої і був Велес)

Ну і врешті найбільш пропіарений слов’янський бог – Перун. Пропіарений завдяки князю Володимиру, який зробив його верховним богом словянського пантеону, хоча як не дивно культ бога Перуна зовсім не був популярним серед простих слов’ян. Перун – бог-воїн, грізний громовержець, покровитель військових походів. А оскільки прості слов’яни були доволі миролюбиві, воювати особливо не любили то і Перуна особливо не жалували. Зате князі разом зі своїми дружинами, які немов сучасний рекет (чи податкова інспекція) ходили по поселеннях простих селян-землеробів, збираючи з тих оброк, ось вони і шанували Перуна. Перун завжди був богом князів та дружинників, йому вони молились та приносили жертви, особливо перед тим як піти у воєнні походи, чи то на своїх сусідів, чи на хазар, чи печенігів, чи візантійців. Саме під час чисельних військових походів цей бог і здобув свою популярність. З прийняттям християнства ідоли всіх язичницьких богів були порубані, окрім Перуна. До нього князь Володимир проявив пошану. Ідол був спущений вниз по Дніпру, і почесна варта з дванадцятьох дружинників супроводжувала Перуна аж до порогів. Саме так виглядала одна з давніх форм слов’янського обряду поховання. Фактично бог Перун був похований як померлий чоловік, великий воїн.

P. S. Духи вещают: А еще женская богиня любви Лада в славянской мифологии была ответственна за разные брачные мероприятия, такие как организация свадьбы, венчание. Во время проведения таких обрядов обязательно надо было почтить Ладу, наши предки древние славяне верили что от этого будет зависеть семейное счастье молодых.