Одним з фундаментальних питань, над яким морочать свої світлі (і не дуже) голови чисельні мудреці, філософи та мислителі всіх поколінь є питання про долю. Чи доля людини вже визначена наперед, а може ми самі формуємо її щодня, щохвилини, щосекунди (між іншим навіть зараз, читаючи цей текст, можливо, формується ваша доля.) І завжди стикались лобами (та не тільки лобами) дві протилежні точки зору: одна твердить про те, що все визначено наперед, інша навпаки – нічого не визначено. Вирішив не відставати від чисельного натовпу мислителів і теж трішки порозмірковувати на цю тему.

Як на мене істина лежить як завше – посередині, доля задана наперед і одночасно не задана, і так, і ні.

В часи далекого (і темного) середньовіччя в колах богословських мудрагеликів було вельми популярним таке питання: “Чи може Бог сам створити камінь, який він не буде в змозі підняти?” По суті то був справжнісінький християнський коан, в кращих традиціях дзен-буддизму. Якою не була б відповідь, її було достатньо, щоб звинуватити опонента в єресі та успішно відправити “підігріватись” на вогонь. (Бож відповідь, як позитивна, так і негативна була доказом того, що Бог не всемогутній, а то вже богохульство, яке пахне жареним). Але таки знайшовся один розумник, який придумав вдалу відповідь на це не просте, підступне питання: “Бог вже створив такий камінь – це людина”.

Дійсно, людина – найдивовижніше Боже творіння, велика загадка буття, камінь, який сам Бог не може підняти, оскільки дав нам великий дар (який обернувся ще й великим прокляттям) – свободу волі. Ми самі обираємо свій шлях, а яким буде його напрямок – залежить лише від нас. Цей шлях і формує нашу долю, яка в свою чергу залежить від багатьох речей. Мудра приказка говорить: “Посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю”. Якщо ми, як мудрі косарі будемо сіяти хороші зерна, потім будемо мати файний урожай, бо що посієш те й пожнеш.

А з другого боку, за час свого існування ми вже встигли насіяти стільки всього різного, що мама дорога. І не дивно, що пожинаємо те, що ніби то і сіяли не ми. Але все таки ми, якщо вірити теорії реінкарнації, за все, що ми натворили в наших минулих життях (включно з теперішнім) обов’язково рано чи пізно будемо нести свою відповідальність. Тож доля, яку на сході називають більш ємким словом – “карма” таки є і таки вона задана наперед, немов програма, але зробили (і робимо) її ми самі. І від того як ми будемо вести себе в цьому житті залежатиме як складеться наша доля в житті наступному. Хоча можна не йти так далеко – від того як будемо вести себе сьогодні залежить наше завтра.

А що про долю думаєте ви?

P. S. Духи вещают: Все-таки многие люди верят в предопределение своей судьбы и всячески стремятся узнать наперед – что будет с ними дальше, каким концом закончится их история, именуемая жизнью. Для этого даже используют самые разные инструменты гадания и предсказания, такие как шар предсказаний, китайскую книгу перемен И-Цзин, карты Таро и даже обыкновенную монетку.