Сьогоднішня стаття присвячена такій актуальній психологічній проблемі як заїкання. Так, так, саме заїкання якраз є психологічною проблемою. Риба гниє з голови, каже народна приказка і це цілковита правда. Мабуть всі наші проблеми, зокрема хвороби, йдуть від нашої голови, і нема на то ради. Навіть коли комусь цегла на голову падає, це теж від голови, бо цегла кому завгодно на голову не впаде.

Але повернімось до заїкання, це цілковита психологічна проблема, причина якої криється десь в глибинах нашої психіки. Що ми знаємо про цю хворобу? Чому заїкання проявляється в одних людей, а інші ніколи не стикаються з цією проблемою?

Проблема заїкання така сама давня, як і людська цивілізація. Знаємо, що заїкались деякі з єгипетських фараонів, заїкався великий Мойсей (він навіть не намагався з цим боротись) та відомий давньогрецький оратор Демосфен. Останній доклав чималих зусиль, щоб перемогти заїкання. Для цього він застосовував такі цікаві вправи як розмова з повним ротом камінчиків, декламуванням складних текстів під шум морських хвиль та усамітнення в темній печері для того, щоб слухати тишу. Фактично він придумав перший психологічний тренінг для боротьби з заїканням. Те що він придумав тоді, воно є актуальним і в наш час, бо люди, які були за часів Демосфена такі є і зараз, ну хіба в той час не було комп’ютерів з Інтернетом та мобільних телефонів, а замість машин були колісниці. Оскільки причина заїкання криється в глибинах людської психології, то і щоб від неї позбутись, треба часом докласти значних зусиль, силу волі і терпіння.

Лікарі античності та середньовіччя рахували заїкання вельми дивною хворобою, бо довгий час ніяк не вдавалось встановити причину заїкання і дати відповідь на питання, чому в одних людей то є, а в інших не має. Часом практикувались дуже не гуманні методи лікування цієї хвороби, так давньоримський лікар Корнелій Цельс, тим хто заїкався, підрізав язика. То саме робив німецький хірург Йоган Фрідріх Діфенбах, який жив порівняно недавно – у 19 столітті. Він вирізав деякі м’язи язика, і багатьом людям то справді давало свій ефект. Але не всім. Свого часу він був дуже популярний і багато людей з хворобою заїкання з радістю йшли на цю операцію. Проблемою було інше, через певний час в тих людей, яким підрізали язики, заїкання поверталось назад. Кількість невдоволених пацієнтів дедалі зростала і врешті від цього метода лікування довелось відмовитись зовсім і стало врешті зрозуміло, що причина заїкання криється не у м’язах язика.

Першу адекватну відповідь щодо причин заїкання дав російський психіатр Іван Олексійович Сікорський, який пов’язав заїкання з особливістю нервової системи людини та спадковістю і сказав, що заїкання є неврозом. В 20 столітті за заїкання взялись всерйоз, і появився цілий розділ медицини – логопедія.

Причин заїкання може бути досить багато і всі вони трапляються у ранньому дитинстві, до 5 років, коли психіка лише формується. Це може бути і банальний переляк, скандал у сім’ї, погана няня, (яка чимось лякала малюка) інші негативні емоції і переживання, намагання дитини наслідувати якогось члена сім’ї, який теж заїкається. Також частою причиною заїкання стає така штука, коли хтось є лівша, а його намагаються насильно перевчити на правшу. (Вважаю, що цього робити не можна в жодному разі, а педагогам і батькам, які творять таке варварство з дітьми, треба добряче вправити мозки)

Хлопці страждають заїканням в чотири рази частіше, ніж дівчата.

Сучасна логопедія має в своєму арсеналі багато методів боротьби з цією хворобою, це і та сама розмова з шариками у роті (метод Демосфена), промовляння скоромовок (Карл у Клари украл карали, Клара у Карла украла кларнет), співання (дуже дієвий метод, людям з заїканням вельми корисно співати).

В мене також є своя думка щодо боротьби з цією проблемою. Про неї напишу в наступній статті.