Якось молодий студент-семінарист єврейської релігійної школи ієшиви (навчальний заклад в якому євреї вчаться на рабинів, аналог духовної семінарії у християн та медресе у мусульман) прийшов здавати екзамен з богослов’я. І рабин-екзаментор його питає:
– А назвіть мені юначе сім томів Талмуду.
Бідака студент трохи розгубився, адже Талмуд має лише шість томів.
– Ребе, так Талмуд має тільки шість томів, – розгублено відповідає студент-семінарист.
– Ех дурню, сьомий том – це зоровий глузд. Якщо в тебе не має сьомого тому, то якби файно і на зубок ти не вивчив перші шість, все буде марно.

Отож, здоровий глузд, сьомий том Талмуду та й не тільки Талмуду, але і Біблії, Корану, Бгавад-гіти чи будь-яких інших священних (чи не дуже священних) писань, якби добре ми їх не знали, без здорового глузду все марно, або як ще в народі кажуть: «Застав дурня Богу молитись, він собі й лоб розіб’є». Але що воно таке, отой здоровий глузд та з чим його їдять, далі й спробуємо трошки розібратись.

Здоровий глузд, одразу напрошується думка – якщо є здоровий, тоді має бути і хворий. Хоча думаю, всякий глузд сам по собі вже є здоровий, а от його відсутність то вже маленька (чи скоріше велика) хвороба.

Як на мене сам здоровий глузд складається з двох частин, які є його основними і послідовними ознаками: критичне мислення та розуміння причин і наслідків своїх дій. Критичне мислення – здатність тверезо оцінювати, аналізувати та перевіряти ту чи іншу інформацію, а також свої сили і можливості. Невід’ємним супутником критичного мислення є сумніви. Взагалі, вважаю, сумніви – дуже добра і корисна штука, та важливий (і більше того – необхідний) етап чи сходинка на духовному шляху кожної людини.

Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте, якою й спасаєтесь, коли пам’ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп. (1-ше послання апостола Павла до Коринтян 15:1,2)

Як бачите, будь-яка віра має бути не наосліп, а з розумінням, з усвідомленням, але щоб це розуміння появилось, так чи інакше, але доведеться пройти через хащі сумнівів, замислень, роздумів, без цього просто ну ніяк не обійтись. Хоча обійтись таки можна, але Мінздрав попереджає: віра без розуміння шкідлива для вашого здоров’я, (причому як розумового, так і фізичного) така віра сліпа та фанатична і нічого окрім зла та руйнації не принесе. І як кажуть мусульманські фанатики, начиняючи себе вибухівкою: «Алах акбар!», сліпа віра – це повний акбар (точніше повний … – під трьома крапочками нецензурне слово, яке ваша уява хай домалює сама). Вже краще безвір’я ніж сліпа віра, бо безвірна людина ще може пізнати віру і наблизитись до Бога, а от релігійному фанатику вже мало що допоможе, адже він по вуха «застряг у власній правоті» і навряд чи щось почує.

Деякі люди (як правило, атеїсти та агностики) частенько критикують релігію, за те, що вона ніби то вимагає сліпу віру – е ні, справжня релігія ніколи не вимагатиме сліпу віру, сліпу віру можуть вимагати лише всілякі секти, які до справжньої релігії та віри не мають жодних стосунків.

Повертаючись до сумнівів, то вони звісно дуже добрі і корисні, але лишень на певному етапі і не варто забувати, що сумніви – лише сходинка на шляху і треба йти далі (а не зациклюватись та стояти на місці), бо як казав Гіпократ: «Різниця між ліками та отрутою лише в кількості». То саме щодо сумнівів, будучи необхідними ліками на певному періоді, можуть перетворитись на отруту, якщо ними пере зловживати.

Пройшовши період сумнівів і критичного мислення наш здоровий глузд, нарешті, зможе набути свою другу важливу ознаку – розуміння. Будь-яка традиція, будь-який ритуал має під собою цілком практичне підґрунтя і застосування, але частенько ми їх не розуміємо, а традиції робимо машинально, сліпо, без жодного розуміння, бо «так треба». А деякі традиції взагалі були зумовлені певним часом і певним історичним середовищем, але ж часи, то міняються і ці деякі традиції вже можуть бути зовсім не актуальні зараз. Візьмемо для прикладу хоча б єврейську традицію обрізання, тоді це було зумовлено санітарно-гігієнічними умовами, Мойсей сорок років водив єврейський народ по пустелі, кругом пісок, води обмаль, самі розумієте, підмиватись та чистити своє «хазяйство» регулярно не завжди виходило, тому верхню плоть чік і нема, і пісок там більше не затримується. Але нащо робити це зараз, коли по пустелі ніхто нікого не водить, всюди є ванни, душ, мило, вода тече з крану цілодобово (чи майже цілодобово) ? От скажімо, я зовсім не розумію, чому деякі сучасні євреї ще до сих пір роблять своїм дітям обрізання, а ви?

Або колись мені трохи доводилось брати участь у всіляких психологічних та езотеричних семінарах та тренінгах і мене страшенно обурювало коли ведучий тренер з самого початку нічого не пояснюючи одразу казав: «Так лягаємо на карімати і будемо робити те і те». Е ні, стоп-стоп, а чому робити те і те, хочу знати НАВІЩО МЕНІ ТО ТРЕБА РОБИТИ, І ДО ЧОГО ЦЕ МЕНЕ ПРИВЕДЕ і чому буде мені корисним, будь-ласка поясніть! Так, може я тупий і не розумію очевидних речей, а всі навколо супер-пупер мега просунуті, але перш ніж щось робити, хочу таки зрозуміти чому маю це робити і до чого воно мене приведе.

Справді, от чому ми робимо так і так, а не так і не так? Відповідь на кшалт «бо так треба», мене (а заодно і мій глузд) не влаштовує. Чому треба? Хто сказав, що треба? Який в цьому зміст? Навіщо? Скільки питань одразу постає, але питання й придумані для того, щоб шукати на них відповіді, хіба ні? І лишень коли ми знайдемо відповіді на всі ці питання, тоді появиться розуміння. Бажаю всім розуміння, критичного мислення і файного здорового глузду. А ще не соромитись задавати питання і мати сміливість шукати (і знаходити) на них відповіді.

P. S. Духи вещают: А еще здравый смысл очень может пригодиться, во время самых разных игр, например игры в мафию, или любой другой игры. Но самое главное – во время игры в жизнь.