Філіппіни — це велика група островів у західній частині Тихого океану, яка завдячує свою назву войовничому королеві іспанців Филипові II. Є цих островів біля двох тисяч, менших та більших, а найбільший із них, Люзон завбільшки як Східня Галичина. Філіппіни — це найкраща та найродючіша сторона світу. У пралісах живе там первісне населення, народ аетів, а решту землі займають зайшлі маляйці , люди здібні, вдачливі та безжурні, середнього росту, з темно-оливковим обличчям та чорним волоссям. Їх звичаї для нас дуже цікаві, не раз незрозумілі, а до таких належить між іншим стародавній звичай страсної покути, заведений особливо набожними (чи скоріше фанатичними?) іспанськими місіонерами ще в XVI. ст., при чому фанатики завдають собі жорстоких мук, доводячи цим себе просто до крайності в Страсний четвер та у Велику п’ятницю.

Вони вірять, що при цьому переживають частину мук Христових та отримують відпущення гріхів за цілий рік. Покутники з одної місцевості збираються разом і йдуть походом серед лав цікавої публіки. На головах у них вінки з галузок оливкового дерева, обличчя закрите хустиною, а руки й ноги поперев’язувані шнурами, щоб хід завдавав їм чим побільше болю. Деякі несуть ще величезний бамбуковий хрест на плечах. Від часу до часу похід спиняється, покутники кидаються на землю, бичують себе до крові, а потім встають і йдуть далі.

Найтяжча покута припадає у Велику п’ятницю. Тоді вже й публіка з лав б’є покутників бамбуковими палицями по голих плечах до крові. Малі хлопці чекають вже з приладженими костурами і дуже радо „помагають каятися” покутникам, супроводячи їх так аж до дверей храму. Там кожний закривавлений вже покутник кидається на землю й дістає ще останні три палиці через плечі. Опісля йде до малого, струмочку, обмиває з себе ввесь кривавий бруд і виходить із води як зовсім нормальний чоловік.

Скінчилося каяття, а ввечері є ще богослужіння в церкві, після чого народ із запаленими свічками та музикою обходить процесією кругом оселі.

У самій Іспанії, звідки прийшов на Філіппіни цей середньовічний звичай бичувати себе, вже давно не практикується. Зосталися лише процесії покутників. Уряджують їх у страсний тиждень члени різних братств, вбрані у довгі плащі з братськими відзнаками. На головах у них високі, гостро кінчасті капузи з чорного сукна, а в руках півтораметрова запалена свічка. Перед процесією несуть великий хрест. І тут, як і на далеких Філіппінах, є це покута за гріхи цілого року.

P. S. Духи вещают: Так что, отправляясь в путешествие на далекие Филиппины лучше убедитесь чтоб ваше пребывание там не совпало с католической Пасхой, а то попадете вот на таких пасхальных искупителей что есть мочи стегающих себя плетьми. Зрелище не для слабонервных, надо сказать. Но впрочем, некоторые путешественники, отправляясь в любое путешествие, перед этим составляют специальный астрологический прогноз, чтобы уж точно знать насколько будет благоприятным их пребывание в той или иной местности в определенное время.