Журнал Пробудження

Дихання є загальним посередником між тілом і культурою. Заледве не у всіх традиціях воно править за “первень” (“materia prima”) в алхімічному значенні цього терміну для молитви, медитації та співу. В людях він є нагадуванням про первісну енергію, що її часто уявляють як дихання, вкладене в них одним чи кількома божествами-творцями при створенні світу. Оскільки дихання є жестом найприроднішим і найнеобхіднішим, воно містить у собі вельми широкий вибір асоціацій, особливо численних у деяких культурах.

Перш ніж віддатися тілу, душа прислухається до божественної гармонії, і через це вже навіть після втілення, чуючи звуки, що найкраще зберегли божественний слід гармонії, вона щоразу їм радіє, бо ж вони нагадують їй про божественну гармонію, до якої вона прагне, з якою зливається і яку поділяє так, як тільки це можливо”. Ця цитата із твору сирійського філософа Ямвліха “Єгипетські таємниці” дає змогу включити питання релігії в коло ширшої проблематики зв’язків між ритмом та культурою. Ще раніше Платон у дискусії про…

Read More Read More

Самі релігійні тексти часом говорять про основні істини метафоричною мовою. Монотеїстичні писання християнства та шиїзму дають посередництву теоретичні засади. Звичайно, постать вчителя-посередника присутня також в іудаїзмі та суннізмі, однак особливість християнства та шиїзму в тому, що в кожній з цих двох релігійних доктрин посередник передбачається від самого початку в особі Христа та в особі Імама.

З тієї миті, як постало питання про існування невидимого Бога, перед людством відкрилися два шляхи. Бог спілкується з людьми через закон, який він передає за посередництвом свого посланця, однак сам при тому не відкривається. Щоб пізнати Бога, ще не досить коритися його закону, для цього треба зробити значно більше. Ось чому паралельно до узаконеної релігії, утверджується ще й містична релігія, той пошук, змістом і рушієм якого є прагнення пізнати Бога.