Сьогодні в гостях у журналу «Пробудження» дуже цікавий чоловік, львівський художник і письменник Дмитро Кузовкін. У недавній час Дмитро Кузовкін написав одну особливо цікаву книгу – Львівську книгу мертвих. Раніше у світовій культурі вже були відомі дві інші книги мертвих: єгипетська «Перт Ем Хру» і тибетська «Бардо тодол », вони описують посмертну мандрівку людської душі. І ось тепер, у 2013 році від Різдва Христового з’явилася ще й Львівська книга мертвих, яка також як і єгипетська з тибетською, описує те, що відбуватиметься з нами після завершення довгої і великої подорожі під назвою життя. Особисто мені книга Дмитра Кузовкіна вельми сподобалась, і обов’язково рекомендую її почитати, ось посилання на саму книгу. А зараз маленьке інтерв’ю з автором, отож:

– Доброго дня Дмитро! Для початку розкажіть трішки про себе і вашу творчу діяльність.

Стандартна, досить-таки у мене біографія… Народився, вчився … університет ось навіть закінчив у Львові… малювати любив з дитинства, в рок-групі грав … А ось те, що доводилося за своє життя «розкланюватися з цим світом» — це, напевно, найцікавіше в моєму житті … після цього, власне, і почав пописувати текстики. Щоб зафіксувати, так би мовити.

– З вашої книги вичитав про те, що у вас був досвід клінічної смерті, могли б ви трошки розповісти про нього, і як він вплинув на вашу подальшу долю. І в цілому як переживання клінічної смерті впливає на подальше життя людей, його переосмислення ?

Так, три рази довелося «зазирнути за горизонт» … І ось що цікаво: жодного разу мені не довелося надовго і глибоко зануритися в реалії «того світу», кожен раз це було, так би мовити, злегка, трохи… Ось читаю: багато хто перебував у клінічній смерті по кілька хвилин, мало не по півгодини. А у мене такого досвіду не було, кожен раз мені вдавалося тільки заглянути туди, на післясмертну реальність. Але й цього досвіду вистачило для того, щоб стати навіть не віруючим, а знаючим про те, що інша реальність існує.

А ось про вплив подібних переживань на інших людей… Гм-м-м, знаєте, а тут я мало що можу сказати! Справа в тому, що мій-то досвід унікальний! .. в тому сенсі , що я досить швидко після першого ж візиту на той світ… це було в 1966 році, мені тоді було 14 років… так от, я майже відразу почав підозрювати, що за всіма цими сяючими милостивими фігурами, за всім цими відчуттями спокою, тепла і блаженства, які переживають багато з померлих клінічно – що за всім за цим криється диявольський обман! Ні, ну звичайно, багато зустрічаються на тому світі і з «пекельними» видіннями, з усякими там кошмарними жахіттями … але ті-то люди відразу розуміють, що грішити не можна, і тому докорінно змінюють своє життя в кращу сторону. А от для тих, хто бачив у посмерті рай – для них-то і написав я цю свою книгу. Щоб вони не дуже-то вірили цим своїм видінням і не сильно розслаблялися.

– Як ви прийшли до ідеї написання Львівській книги мертвих, і чому вона саме Львівська?

Так, Львівська … Тому, що Єгипетська в Єгипті написана. А Тибетська – в Тибеті… А Львівська – у Львові. Але і тому ще, що відчуваю тут, у Львові, потужний егрегор місця, яке як би надихало мене. Бачте, багатьом це моє творіння здасться гностичним. Але воно все ж далеко від чистого гностицизму в стилі Василіда, Валентина, Керінф … це не глибокодумна балаканина про Плерома, еони, це не «Пістіс Софія». Це скоріше сотеріологія в стилі Маркіона: порятунок для мене важливіше Гнозису – пізнання! Ось, наприклад, відомий гностик Силуан пише: «відкрийте двері в себе, щоб дізнатися, що там є» … точно не пам’ятаю, але щось у сенсі « Гносте ті Афтон» … типу, «Пізнай самого себе». Але я-то якраз пишу про те, що всередині-то себе можна виявити щось таке, що лукавим обманом кине ! .. так би мовити, в пекло!

– Чимось Львівська книга мертвих мені нагадала тибетську «Бардо-Тодол », така собі її дотепна інтерпретація для Львів’янина, наскільки сильний її вплив при написанні Львівській книги мертвих?

Ось-ось, «Бардо-Тодол» … Великий вплив справила! До того, як я прочитав її, я взагалі не знав, що такого роду книги існують в природі. І хрін би дізнався, якби не перебудова, не нові вільні часи.

– І діаметральне питання – в чому принципова відмінність Львівській книги мертвих від тибетської і єгипетської.

Ну так, і відрізняється … Ось читаю я цю саму «Бардо-Тодол », і думаю собі: і що, цьому її автору … кажуть навіть, що її написав сам Патанджалі особисто ! .. хоча підписана вона ім’ям Карма- Лінгпа… так от, невже автору в голову не приходить, чи Йому не закрадається підозра, що всі ці милостиві і злі Будди являються померлому зовсім не для Порятунку, а для Обману?! Що немає ніяких гарантій їх доброзичливості?! Що вони можуть бути породженнями злих духів?!

– Щоб ви могли порадити всім тим людям, у яких нещодавно (або навіть давно) померли близькі: батьки, діти, родичі, друзі і які зараз дуже боляче переживають їх смерть.

Порадити … ну вже з мене порадник! Бачте, можу тільки похвалитися такою ось своєю особливістю – загостреним відчуттям чортівні. Саме тому й підозрюю навіть у посмертних райських видіннях диявольський обман. Саме тому слова молитви «Отче наш», слова «визволи від лукавого» мають для мене величезне значення. І тому порадити можу тільки одне: уникайте чортівні. І моліться про те, щоб ваші померлі близькі очищалися на тому світі від диявольського обману. Щоб бачили істину – і тому рятувалися. І ще врахуйте – чим більше праведне життя ви ведете тут, на землі – тим легше їм там… Чому це так – не знаю, але так є.

– Мій внутрішній скептик цікавиться, наскільки взагалі точна інформація, описана в книгах мертвих, будь-то тибетська, єгипетська або львівська? Адже навіть люди, які пережили досвід клінічної смерті, були по той бік життя-смерті не так довго, щоб детально описати те, що відбувається з душею людини, скажімо на п’ятий день, сьомий чи сороковий після вмирання фізичного тіла.

Точна, точна, не сумнівайтеся. Бачте, там часу немає. Або він якийсь зовсім інший. Тому, якщо навіть заглядаєш туди хоча б на хвилину, то можеш бачити і те, що буде і через дев’ять днів, і через сорок, і через роки … і навіть абсолютне майбутнє. Але, звичайно, при відповідному настрої, якщо не піддаватися милостивим ілюзіям…

– І наостанок традиційно ваші побажання нашим читачам.

Ну що побажати … тільки Писання можу процитувати: «Пізнавайте Істину – і істина врятує вас».

І я дякую пану Дмитру за цікаве інтерв’ю, ну а хочете більше подробиць – читайте книгу, Львівську книгу мертвих.