Духовний переворот в ноосфері буде пов’язаний, на наш погляд, із встановленням безпосереднього контакту людини з Богом. Такий контакт не потребує обов’язкових ікон і храмів. Однак було б помилкою шукати при цьому здобуття без-образного Бога. Бог поза формою (ікони) – безформність. Йому притаманний Образ, як і людині. Досконалий Образ не може бути явлений у тривимірному світі, поточному в лінійному часу. Досконала форма – один з багатьох перетинів Образа. Форму можна і потрібно використовувати в якості натяку на осягнення Образу, але не більше того. Замикання на формі народжує кумира. Бог же суть Дух, і поклонятися Йому належить в Дусі та Істині, як вчив Христос: «Пізнайте Істину, і Істина зробить вас вільними» (Ін. 8, 32).

Релігії, орієнтовані на Абсолют, аналогічно християнству, містять Божественні істини, нерідко змішані з людськими помилками і пастками на Шляху. Християнство відкрило людям нові духовні істини, але ціною відмови від інших істин. Зараз на Заході шириться інтерес до східного езотеризму. У східному езотеризмі таяться найпотаємніші глибини, але вони часом виявляються підступними пастками.

За давнім індуїзмом, в основі світобудови лежить Сат-Чіт-Ананда – чисте буття-свідомість-блаженство, або, іншими словами, Абсолют. Всі проявлені світи – ілюзія в порівнянні з Ним. Це так. Але з цієї правильної посилки робиться згубний висновок: треба від усього відректися і розчинитися в Абсолюті.

Людська індивідуальність на початку своєї еволюції починала саме з цього стану. Навіщо вона зійшла в світ ілюзій, що приносить страждання? Тільки для того, щоб повернутися назад? Виходить абсурд, не сумісний з Божественним Провидінням.

Помилки розуміння ідеї Абсолюту в людстві не можуть дати підстави для відмови від самої цієї ідеї. Точно так само, як тіньові сторони історичного християнства не можуть приховати його позитивного ядра.

Завдання нової епохи – з’єднати в одне ціле все добре, розумне і цінне у всіх світових релігіях і духовних течіях, додавши творчо розкриту у співтворчості з Богом вічно молоду і вічно відсутню частину. Це можливо здійснити лише зсередини, «народившись згори». «Істинно кажу вам, що не народжений понад не може увійти в Царство Небесне», – свідчить Євангеліє. Саме такому народженню, на наш погляд, сприяє безпосередній контакт зі світловою Істотою в стані клінічної смерті.

Клінічна смерть пов’язана з шоком. Невже для контакту зі світловою Істотою необхідно пережити подібний шок? Зрозуміло, ні. Розумне розуміння відкриває людині постійний контакт з Богом.

Практично кожна людина в окремі моменти життя встановлювала зв’язок з Богом, однак, не розуміючи цього. Точно так само людина постійно перебуває в контакті з Абсолютом – свідомістю Бога, бо свідомість людини – це частина Його свідомості. Під «свідомістю» слід розуміти не її психічний склад (наповнення), але той «прожектор», який її висвітлює, вихоплюючи з моря несвідомого. Про це ж, тільки в інших словах, йдеться в Євангелії: «Як довго ти був зі Мною, і ти Мене не впізнав»; «І світ був з Ним, і Він був у світі, але світ Його не пізнав».

Бог спонтанно являється людині в хвилини безпричинної, всепоглинаючої радості. Усвідомити джерело цієї радості – значить «народитися згори», тобто духовно прокинутися. Усвідомити себе як безсмертну індивідуальність, навічно вкорінену в Бозі, – ось перше знання на шляху проникнення в потойбічні світи, розквітаюче наче квітка в містичному союзі духовного серця і розуму. Дана велика істина відбивається з царства Духу і в психіці, і в матерії. Так, у психіці знімаються бар’єри, і встановлюється гармонія між надсвідомістю, свідомістю і підсвідомістю. У мозку виникають гармонійні зв’язки між його частинами, особливо між лівою і правою півкулями, одна з яких є посередником для прояву розуму, інтелекту, а інша – емоцій і почуттів.

Тільки придбавши точку опори в Бозі, людина здатна без страху постати перед обличчям невидимих світів. В іншому випадку вона може стати іграшкою в руках невідомих сил, як добрих, так і злих.

Матеріалісти заперечують тонкі світи. Церковники забороняють віруючим вивчати езотеризм і практикувати магію. Обидві позиції мають достатні підстави, хоча і з застереженнями. Бо кожній людині на землі необхідно вивчити певні уроки і виконати завдання, а орієнтація на тонкі світи може її від цього відвернути. Але не завжди. Часто їх пізнання допомагає людині не тільки в іншому, але і в цьому житті. Так що матеріалісти мають рацію лише частково.

Церковники праві в тому відношенні, що без усвідомлення істинного «Я», укоріненого в Бозі, людина може загубитися в світових стихіях, стати здобиччю темних сил. До того ж, магія, заснована на викликанні духів, небезпечна. Магія насильства над волею інших недопустима ні за яких обставин. Однак світла магія Любові, коли Любов проникає із сутності і нейтральної точки однієї живої істоти в сутність і нейтральну точку іншого, заснована на свободі, на самовіддачі, а не відібранні. Таким чином, і церковники мають рацію лише частково.

Що ж до «заборонених» знань, повторимо ще раз слова Христа: «Пізнайте Істину, і Істина зробить вас вільними». Справжнє пізнання – процес творчий. Більшість людей ще не здатні творчо пізнавати тонкі світи. Вони можуть лише споглядати їх. Цього мало. Ось чому від багатьох, перед ким відкрилося споглядання вищих істин в стані клінічної смерті, духовне знання було закрито. Залишився лише смутний спогад про його споглядання. Якби цього не сталося, людина вічно споглядала би Істину пасивно, без того щоб активно співтворити з Нею і відчувати себе в Її обіймах. Для придбання останнього їй потрібно спочатку навчитися творчому мисленню та активному осмисленню на землі.

Шамани, перш ніж відчути дотик тонких світів, проходять через страшні муки. Чому їм доводиться платити таку велику ціну? По-перше, вони проникають в інший світ, не володіючи усвідомленим контактом з Богом, будучи позбавлені точки опори в Ньому. По-друге, вони перестрибують відразу через кілька ступенів еволюції. На останньому зупинимося особливо.

Ефірне тіло людини має сім шарів. А. Де Рома на початку минулого століття виділяв ефірне тіло загіпнотизованої людини, і воно концентрувалося шарами навколо його щільного організму. Якщо їй наносили укол голкою, слідів не виникало, і людина не реагувало. Але якщо голка потрапляла в один з шарів ефірного тіла, людина скрикувала і на фізичному тілі виникав слід уколу.

В ефірному тілі відображений Богодарованний образ людини, на який вона повинна накласти печатку індивідуальності. Таке тіло безсмертне. У більшості людей воно знаходиться в стані сну, прокидаючись і вдосконалюючись у міру духовного зростання. Допомога в оволодінні ефірним тілом надають людині високі духовні істоти. У духовно розвиненої людини частина шарів її ефірного тіла як би відокремлена від фізичного; відповідно, особистість сприйнятлива до тонких світів. Їй порівняно легко вийти з тонкого тіла і проникнути в тонкий світ.

Техніка такого виходу порівняно проста. Людина лягає і закладає руки за голову, так щоб вони оніміли. Потім вона уявляє, як оніміння охоплює все тіло. Коли це досягнуто, потрібно викликати відчуття падіння в прірву. Так людина виходить зі свого щільного тіла і потрапляє в тонкий світ. Зрозуміло, потрібен попередній настрій протягом приблизно тижня. Підготовка включає медитації, пост, споглядання з великої висоти вниз для вироблення почуття падіння.

Ми не рекомендуємо читачеві проводити подібний експеримент. По-перше, він небезпечний. Наприклад, О. П. Блаватська більше чотирьох днів була відсутня в своєму тілі, і її мало не поховали живою. Крім того, може порватися нитка, що зв’язує ефірне і фізичне тіла, що означає смерть останнього. У давнину тіло адепта, що здійснював ефірний вихід, сторожили посвячені, готові в будь-який момент допомогти йому повернутися назад.

Натомість ефірного виходу можна рекомендувати звільнення тонких тіл від гніту щільного. При цьому ефірне тіло залишається разом з фізичним, людина ж набуває здатність не тільки споглядати тонкі світи, а й осмислювати і розуміти приховану в них глибину Божественного життя. Ключ до цього: регулювання життєвих струмів організму; оволодіння станом медитації; розуміння і осмислення езотеричних істин; придбання свідомої точки опори в Богові, що передбачає усвідомлення істинного індивідуального «Я».

Останнє рівнозначно проникненню в таємницю світлої Істоти. Хто воно? Бог? Ангел-хранитель? Вище «Я» людини, його безсмертна індивідуальність (монада), ведуча по землі особистість? Воно – єдність всіх трьох. Ми замовкаємо. Хто усвідомив цю таємницю, той не потребує наших порад.

Автор: Ігор Ларіонов.

P. S. А вообще жизнь вне тела может происходить, если после смерти не были завершены какие-то земные дела у покойника, которые стоит завершить уже его родственникам. Порой даже имеет смысл сделать даже специальную покупку свидетельства о смерти (в этом вам поможет сайт http://original-diplomus.com/%D1%81%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE-%D0%BE-%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B8-%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%81%D0%B8%D1%8F/), которая как бы будет призвана служить дополнительным освобождением для души.