Ось і закінчилась для дітей всього світу (чи майже всього) безтурботна пора веселих літніх канікул, а разом з теплими літніми промінчиками сонця зникла ще одна крапелька дитинства. Знов треба збирати портфелі, підручники, зошити, ручки, олівці. Коли я був маленький, то страшенно не любив цей день – 1 вересня, або ж день знань. (І думаю, я такий був не один). Зате коли вже був студентом (ех золоті студентські роки, де ви?) навпаки, не міг дочекатися 1 вересня. Звісно не через невгамовну спрагу до знань, зовсім ні. Тож була така файна нагода зустрітись з своїми студентськими друзяками, піти на пари, а потім на пиво. (як же без цього). А як зустрічали день знань наші предки, що якщо взяти машину часу і помандрувати нею крізь століття. Якими були школи, школярі, студенти, вчителі, підручники в давнину?

Перші школи з’явились дуже давно, на самій зорі виникнення людської цивілізації. Можна навіть говорити про те, що школи були неодмінним атрибутом цивілізації, як такої. Якщо десь є хоч-якась школа, значить і є хоч-якась цивілізація, а як ні, то звиняйте, без школи цивілізацією і не пахне. А оскільки найдавніша цивілізація (з тих, що відомі історії) це єгипетська, то і перші школи, уроки, вчителі та учні були саме тут, в тіні славетних пірамід та сфінкса.

Шкільна традиція давнього Єгипту значно глибша і багатша навіть від сучасної шкільної традиції, оскільки формувалась і розвивалась на протязі кількох тисяч років. Звісно простим єгиптянам, як правило, навчання в школі не світило, адже землю обробляти, крокодилів у Нилі ловити можна і без особливої освіти. Навчатись там могли лише шляхетні єгипетські юнаки, всяка золота єгипетська молодь: діти фараона та його родини, діти жерців та високопоставлених чиновників, або ті, хто дуже хотів навчатись. (Велику жагу до знань, як і в наш час, треба було довести на вступному екзамені) Ще ледь не забув, у більшості шкіл давнини (на відміну від сучасності) в школах навчались лише чоловіки, головна ж функція жінок на протязі віків полягала в тому, щоб смачно варити їсти, народжувати дітей і любити своїх чоловіків.

Давні єгипетські школи знаходились при храмах, викладачами були єгипетські жерці, які викладали юним єгипетським школярам багато різних наук від анатомії (куди входили зокрема тонкощі муміфікації) до астрології та астрономії. Чомусь сильно впевнений в тому, що знання давніх єгипетських жерців значно перевершували знання навіть сучасних вчених мужів. Свої навчальні записи школяри-студенти давнього Єгипту вели на папірусах, а при вступі та закінченні школи (як і в наш час) складали іспити. Іспити ці були дуже цікавими, якось при нагоді опишу їх в окремій статті (коли почнеться цикл статей про давній Єгипет, а він почнеться). Ще одним з невід’ємних атрибутів навчання у єгипетській школі було посвячення школярів у театралізовані релігійні містерії.

З Єгипту цивілізація, а з нею і школа перекочували у Грецію. Перша школа давньої Греції була створена відомим філософом і вченим Піфагором і названа на його ж честь – Піфагорейська школа. Пан Піфагор в свої юнацькі роки багато мандрував в пошуках мудрості та знань, зокрема був у Єгипті, і не просто був, як мандрівник сучасності який приїхав пофоткати піраміди, а проходив навчання у Єгипетському храмі (школі). Учень він був старанний і те чому вивчився у Єгипті успішно експортував у Грецію, створивши свою Піфагорейську школу на єгипетський манер. Ну а далі такий потрібний соціальний інститут як школа поширився по всій Греції, а пізніше і Риму (який у всьому копіював грецьку культуру) і взагалі Римської імперії.

Трошки в стороні стоїть інститут школи, який був у давніх кельтів. Цивілізація давніх кельтів є однією з найбільших загадок історії. Річ в тім, що в давніх кельтів не було писемності (зовсім не було), а школи були. І цивілізація була. А як же навчались бідаки кельтські студенти-учні без писемності? Та просто мали класну пам’ять, так і навчались. Це зараз ми всі склерозні, ніц не пам’ятаємо, а кельтські школярі тримали в своїй голові величезні томи (гігабайти) інформації, адже всі знання передавались виключно в усній формі. Процес же навчання міг тривати 20-30 років (як то кажуть”Век живи, век учись”). Отак то.

З занепадом античної культури, стався і занепад освіти, а інститут школи був майже повністю знівельований. Не дарма ці часи прозвали “темними віками”. І дійсно віки були темні, (бож “Ученье свет”) шкіл не було, освіти не було, а всі – від простого селянина і до короля були поголовно безграмотні. Навіть один з найвидатніших королів раннього середньовіччя, перший імператор Західної Європи, король Франції Карл Великий на документах замість підпису ставив хрестик. Інститут школи та освіти продовжував зберігатися лише у християнських монастирях, а монахи були єдиними освіченими і грамотними людьми середньовіччя.

Середньовічна школа при монастирі.

Католицька церква довгий час намагалась зберегти цей монополізм, тримаючи народ у пітьмі невігластва, а той хто надто сильно прагнув знань (а отже, хотів бути розумним, а розумними важко керувати) ризикував бути оголошеним єретиком і закінчити своє життя на вогнищі (як Джордано Бруно). Та великим проривом для розвитку освіти став винахід книгодрукування, та ще славетний мандрівник Марко Поло привіз із Китаю таку невідому тодішній Європі штуку як папір. Почали з’являтись книжки, які ставали все дешевшими і доступнішими. А з часом почали створюватись школи, все більше і більше шкіл, спершу при церквах, а потім і світські.

Вже десь тут в школу вперше почали пускати представниць прекрасної статті, які спершу навчались окремо від хлопців (там різні інститути шляхетних кубіт). Ну а потім і разом.
І так школи дійшли до нашого часу, стали такими, які ми їх всі знаємо. Цікаво, якою стане школа в далекому майбутньому?

Школа 21-го століття за уявленням французького художника Марка Коте. Знання автоматично закачуються учням в мозки, або як кажуть в народі: “Флешка есть, ума не надо”