Сьогоднішня стаття присвячена видатному і талановитому художнику епохи пізнього ренесансу Джорджоне Вечелліо Тиціану. Тиціан не такий відомий, як його флорентійські колеги, тим не менше, творчий спадок художника просто неймовірно великий і геніальний. Сам Тиціан жив і творив у прекрасному місті Венеція, яке постійно конкурувало з Флоренцією у політичному, економічному та культурному плані. Якщо Флоренція дала світу таких титанів світового живопису як Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Ботічеллі то прекрасна Венеція породила Тиціана, якого цілком заслужено рахували кращим художником Венеціанської республіки.

Народився Джорджоне Вечелліо Тиціан (1477-1576) не у Венеції, а в маленькому містечку Пьеве ді Кодоре на півночі Італії, в гірській місцевості поблизу Альп. Як бачимо художник прожив на диво довге (і плідне) життя – майже ціле століття. Вже в юнацькі роки юний Тиціан перебирається у Венецію, де проходить навчання у художній майстерні Джовані Белліні. У своїй творчості художник намагається охопити багато різносторонніх мотивів і жанрів живопису. На його картинах сцени тріумфуючої радості чергуються зі сценами трагічними, релігійні мотиви – з міфологічними сюжетами. Особливо сильно надихали художника образи прекрасної жіночої вроди. І доволі часто на його картинах можна помилуватися дивовижною красою оголеного жіночого тіла.

Наприклад, на цій одній з його ранніх картин. Вона називається “Любов небесна і земна”.
Любов земна представлена у виді оголеної жінки зліва, в червоній накидці. Червоній неспроста, адже червоний колір символізує пристрасть. Пристрасть, сексуальність, еротизм і є головними проявами любові земної. Зате в правій частині картини сидить любов небесна в образі поважної цнотливої жінки у білих одежах, а між ними посередині можна побачити маленького Амурчика, що засунув свою руцю у колодязь, на якому сидять ці дві вродливі панянки. Амурчик також неспроста стоїть ближче до цнотливої любові небесної – справжньої, істинної любові.

А це ще одна відома картина художника – “Венера Урбінська”. Написана ним на замовлення багатого герцога Урбінського (тому і Урбінська). На картині прекрасна богиня кохання Венера мрійливо лежить на перині. В ногах мирно спить песик, а на задньому фоні дві служниці дістають одяг з величезної скрині.

Багато картин Тиціаном написано і на Біблійні сюжети.

Картина називається – “Втеча до Єгипту”, в основі її лежить історія про народження маленького Ісуса, коли жорстокий цар Ірод наказує вбивати всіх новонароджених немовлят, Марія з Йосипом втікають до Єгипту. В центрі картини Діва Марія їде на ослику, тримаючи в руках маленького Ісусика. Молодий юнак, що спереду веде ослика – це ангел, який символізує Боже провидіння і покровительство Божій Матері та її Божественному дітлаху. Йосип, чоловік Марії йде за ними позаду.

А ця картина під назвою “Венера і Адоніс” написана вже на популярний грецький міф про богиню кохання Венеру і молодого вродливого юнака Адоніса. Якось сталось так, що маленький Амурчик прилетів до своєї любої матінки Венери, став ластитись, і ненароком поранив її своїми стрілами кохання. Тож Венера сама стала жертвою кохання, і з усією пристрастю покохала молодого прекрасного мисливця на ймення Адоніс. Покохала сильно-сильно, аж до нестями. Адоніс теж покохав прекрасну Венеру, та не тільки її одну він кохав. Окрім Венери Адоніс любив понад усе на світі одну річ – це полювання. Довго вмовляла прекрасна Венера свого коханого мисливця Адоніса, щоб в цей день він не йшов на полювання, а лишився з нею, та не послухався її Адоніс. І дарма не послухався, бож полювання справа ризикована, за іронією долі в цей трагічний день сам Адоніс став здобиччю дикого вепра, який порвав його на частини. А горю Венери не було меж. Отака сумна історія. На картині якраз зображено момент, коли Венера вмовляє Адоніса не йти на полювання, але Адоніс як справжній чоловік, не слухається жінки. (І я його навіть розумію, бо полювання, рибалка, футбол, пиво – для чоловіків то майже святе).

А ось цікава картина знов на Біблійний сюжет. Називається “Це чоловік”. Цей чоловік це Ісус Христос. На картині показані страждання Ісуса Христа, після того як Понтій Пілат наказує посікти Його батогом, а потім виводить на публіку перед ієрусалимським натовпом, що вимагає розп’ясти Його.

Ця картина “Введення у храм” зображає маленьку Діву Марію, яка урочисто піднімається в Ієрусалимській храм по широким сходам.

І на останок одна з найвідоміших картин художника – “Даная”

В давньогрецькій міфології Даная була донькою жорстокого царя Акрісія. Акрісію було пророцтво – він загине від руки свого онука, тож він замкнув Данаю у підземеллі і нікого окрім служниці до неї не впускав. Однак Даная була дуже вродливою жінкою, настільки вродливою, що навіть сам Зевс (який був великим любителем вродливих жінок) захотів її звабити. Під видом золотого дощу він проникає у каземати Данаї і вступає з нею в інтимні стосунки. Через 9 місяців в Данаї народжується син Персей. Акрісій в шоці, адже він нікого не пускав до доньки. Наказує заточити Данаю разом з сином в ящик та кинути в море. Та Зевс не дає скривдити свого сина і прекрасну Данаю, ящик успішно випливає на береш, а Персей виростає могутнім героєм.

Але повернімось до картини, “Даная”, що вийшла з під кісточки Тиціана виявилась настільки популярною, що художнику прийшлось намалювати її аж чотири рази. У першому варіанті картини поряд з Данаєю зображено крилатого Амурчика, як символ кохання, що проникає навіть у каземати. В подальших версіях картини художник дещо змінив декорації.

Скажімо у цій версії картини (знаходиться в Ермітажі, Петербург) замість Амурчика над Данаєю стоїть служниця з покривалом. Коли я вперше побачив “Данаю” (ту що в Ермітажі) то чомусь здалось, що фоном картини є виверження вулкану. Подумав – Везувій, а Даная тут виступає в образі шляхетної мешканки міста Помпеї, яке було вщент знищено в наслідок виверження вулкану Везувію. Та якщо придивитись уважніше, то і тут можна побачити Зевса у вигляді золотого дощику, а ніякого вулкану не має.

Хоча в Тиціана є ще багато цікавих картин, які вартують уваги, на цьому закінчую оповідь про цього славетного художника.

P. S. Духи вещают: Без всяких сомнений живы Тициан в наше время он мог бы запросто создавать отличные Арт-клуб, курсы живописи великолепные проводить, где б всех желающих обучал тонкостях своего великого искусства.