Сьогодні на сайті журналу “Пробудження” відбудеться перше (та й ще до того ж ексклюзивне) інтерв’ю з паном Воробусом, засновником і автором дружнього сайту під назвою vorobus.com .

Цей сайт представляє собою дуже цікавий блог про Львів, з великою різносторонньою тематикою від спорту до кохання (тема кохання мабуть найцікавіша як на мене).

-Отож, доброго дня пане Воробусе, розкажіть, будь-ласка, щось про себе.

Доброго дня Павле, читачі журналу “Пробудження”. Звати мене Ігор, проживаю у місті Львові, люблю дівчат (хоча хто їх не любить), являюся автором однойменного блогу про Львів.

– Як вам прийшла в голову ідея створити такий цікавий сайт?

Чесно кажучи я навіть не знаю. Одного прекрасного дня я створив сайт, спробував написати статтю, спочатку мені це вдавалося не дуже добре, але згодом прийшов досвід, без якого вважаю не обійтися, ні в одній сфері сьогоднішнього життя і як-то кажуть «пішло-поїхало».

Іноді я перечитую свою старі статті і я відчуваю якусь ностальгію, невже це я написав?

– Якщо візьмемо машину часу (в мене як раз під столом стоїть одна) і помандруємо у ваше дитинство, чи думали ви, що станете займатись журналістикою?

Павле ви прямо як Дід Віщун також маєте свою машину часу. 🙂 Ким ким, а журналістикою займатися я не думав. Як так вийшло важко сказати. А зараз я вже цього не можу покинути, інколи я собі думаю: «А може чимось іншим зайнятися?», але згодом, згадуючи, що існують люди, які кожного дня чекають нову статтю такі думки відкидаю у сторону.

-І взагалі, ким мріяли стати коли виростите?

Чесно кажучи, шкодувати за минулим не люблю, але все ж буду. Хотів стати професійним футболістом і музикантом. Якби мені зараз останню професію, то було би щось.

– На вашому сайті серед відвідувачів дуже популярна тема кохання, по правді це і моя улюблена тема на сайті vorobus.com, скажіть, ви мабуть справжній експерт у справах кохання?

Та ні, справжнім експертом я вважаю ту людину, яка має сім’ю, прожила життя, була у різних ситуаціях, а я як ви знаєте нежонатий, тому все ще попереду. Хоча якщо так чесно, трішки у коханні розуміюся.

– Кохання, то велика загадка, що на вашу думку найголовніше у коханні?

Знаєте Павле, я завжди казав і казатиму, що на цю тему можна дискутувати вічність. Найголовніше у коханні – це саме кохання. Кохати потрібно не за гроші чи за ще щось, а кохати потрібно дійсно, якою би ця людина не була.

От подивіться на сьогоднішню молодь, вони там зустрічаються з ким попало, таких багато і починають казати – я тебе кохаю. Тільки чуть щось одразу ж – не зійшлися характером. Коли мене подібне питають, я навіть не говорю нічого, а просто йду. Я ж давно знаю. Що це лише симпатія на кілька днів.

– Які риси ви найбільше цінуєте у дівчатах, ваша ідеальна дівчина, яка вона?

Цікаве питання, навіть дуже. Перш за все ідеальна дівчина для мене це та, яка мене буде любити і я її теж, незалежно чи вона багата буде чи бідна. Взагалі я ніколи не ганявся за грошима.

Вважаю, що дівчина повинна як чоловік за собою добре доглядати, бути доброю, має вміти йти на компроміси, і звичайно бути хорошою господинею.

Можливо, я би ще щось додав, але зараз так і не придумаю.

– А які риси взагалі цінуєте в людях?

У людях ціную щирість, правдивість, повагу.

Я давно хотів це сказати і добре, що ви мене запитали. Я вважаю, що всі люди рівні. Не можна так робити, як роблять деякі, коли відносяться до когось скептично і потім його обливають брудом. Не подобається тобі ця людина – не говори з нею, такий він вже є.

А ще не люблю, як ображають хворих людей, вважаю це найгіршим поступком який тільки може бути. Я завжди кажу: «Чи задумувалися колись ті люди, що ображаючи хворого, вони можуть його вбити словом».

– Чи хотіли б щось змінити у самому собі?

Чесно люблю себе критикувати, але змінювати у собі я навіть не знаю що. Нехай інші люди мене обговорюють. Можливо, більше впевненості у собі би хотів.

– А які хобі ще маєте окрім ведення блогу?

Хобі? Їх є багато, але найбільше я люблю грати у футзал (тому і казав що покликання програвив), подорожувати, але з великою компанією, бо якщо мало людей, то не цікаво, ще люблю поговорити з хорошими людьми, інколи щось приготувати поїсти. 🙂

– Якщо б вам довелось потрапили на безлюдний острів і з собою можна було взяти лише 3 речі, щоб то було?

А я не хочу туди, що я там буду робити? Хіба акули з’їдять, мені і тут добре. На безлюдному острові я би просто-напросто помер від скуки.

– Яким ви себе бачите через 10 років?

Не можу вам сказати, я як і всі хочу мати хорошу сім’ю, жінку, дітей і саме головне. Щоб було все добре, а решту ми вже якось придумаємо. 🙂

– Як ви відноситеся до алкоголю і куріння?
А як я можу відноситися, так як і всі мабуть. Стараюся вживати його поменше, а якщо і вживаю, то на великі свята чи забави. Так як роблять деякі підлітки, коли п’ють пиво на морозі аби пити, вважаю маразмом, але то їхня справа.

За куріння не можу нічого сказати, бо не курю.

– Якщо уявити, що сьогодні останній день вашого життя, (завтра скажімо кінець світу чи ще щось), щоб ви робили в цей день?

Те що й завжди. Взагалі над цим питанням я вже задумувався, тому стараюся кожен день проводити так .якби він був останнім. Не завжди правда вдається, але стараюся.

– Який ваш улюблений фільм?

Люблю дивитися фільми жахів, але не тому що їх люблю, а так по приколу. А ще би з радістю глянув якийсь документальний фільм, але цікавий скажімо детектив.

– Від чого ви отримуєте задоволення у житті?

Ви не повірите, але люблю зробити комусь щось приємне. Зараз більшість людей такі заклопотані, сірі я би так сказав, а я вважаю попри всі труднощі банальне привіт таки варто сказати.

– Як ви відноситеся до популярності?

Чесно, не люблю її. Людина доходить до піку популярності, і потім вона падає. Згодом за цю людину починають потроху забувати. Краще все-таки бути не таким популярним, але триматися на рівні.

– Ваш девіз у житті?

Вчитися ніколи не пізно, особливо на власних помилках. Сприймайте життя, яким воно є, а також кохайте і будете коханими.

– І на останок, що побажаєте нашим читачам?

Перш за все бажаю вашому сайту – процвітання, автору – терпіння і творчих натхнень, а користувачам – простого людського щастя.

Велике дякую пану Воробусу за інтерв’ю.