Феномен «вундеркінд» має місце майже у всіх дітей, починаючи з півтора років. Більшість батьків та психологів, просто не вміють його помічати. Лише у особливо обдарованих дітей, він проявляється опукло, і ми говоримо про диво-дитину. З точки зору «феноменальної геніальності» психіка вундеркінда має сім феноменів: а) тотальна допитливість, б) тотальна увага, в) феноменальна пам’ять, г) інтуїтивне відчуття ситуації, д) розуміння багатоходової інструкції дорослих, е) прийняття самостійного рішення, ж) тотальна асертивність (цілеспрямованість). Всі ці феномени знаходяться в дитячій психіці в голограмному форматі. Нам, інтелектуально-освіченим людям, дуже складно визначити їх наявність з причини того, що нас ніхто не вчив працювати з феноменами підсвідомості, «цвітіння» яких проявляється в дитячій психіці, починаючи з одного року. Почнемо з самого простого феномену.

А. Розуміння багатоходової інструкції дорослої людини. Майже всі діти у віці 1,5 роки починають розуміти одноходову інструкцію дорослих («Дай м’ячик»). Так як в цьому віці диво-дитина все схоплює феноменально, то спочатку потренуйтеся з нею на предмет тотальної уваги при виконанні одноходової інструкції («Візьми Ведмедика», «Поклади ложку»). Після чого переходьте до багатоходової інструкції («Візьми м’ячик і поклади на стілець»).

Б. Тотальна увага. У дітей раннього віку тотальна (повна) увага виникає природним чином, при достатньо високому рівні допитливості. Дитині цікава будь-яка нова іграшка. Вона хоче: а) бачити її, б) помацати руками, в) потрясти її для того, щоб почути звук, г) спробувати «на зуб» і при цьому вловити характерний запах. У дитини, в ранньому віці, сильно розвинений дослідницький рефлекс п’яти базових якостей: бачити, чути, тактильний дотик, смак, запах. Якщо предмет їй цікавий, то вона здатна тотально центруватися на даному об’єкті. У дорослої людини тотальна увага замінена на побіжно концентровану. Ми не здатні повністю (тотально) «провалитися» у розглянуту ситуацію.

В. Тотальна допитливість. Всі діти від природи допитливі до тих пір, поки ми не прищепили їм знання про ці предмети. Дитина феноменально прагне до нових вражень. Шматок целофану, що валяється на підлозі їй цікавіший кольорового м’ячика, про який він знає, що це таке. Наше завдання – розвинути в психіці диво-дитини тотальну допитливість до всього нового і незрозумілого. Наприклад, я читав про те, що дитина вундеркінд з бідної сім’ї, в три роки любила розглядати газету. У чотири роки вона уміла читати текст і не по буквах, а схоплювати ціле слово. Через тотальний феномен допитливості, вона самостійно вийшла на інтуїтивне схоплювання ситуації.

Г. Інтуїтивне схоплювання ситуації. Інтуїція – це природна якість психіки дитини, починаючи з одного року і закінчуючи тим моментом, коли ми навчимо дитину розмовній мові. Як тільки дитина почне усвідомлювати людську мову, її інтуїтивна здатність буде замінена на дорослу здатність сприймати світ через знання (інтелект). Наша задача, при формуванні психіки диво-дитини, не поспішати з розвитком мовлення, весь час, навантажуючи психіку дитини новими і новими іменами. Кожна річ, іграшка, явище має своє «ім’я». Диво-дитина (вундеркінд) пізнає світ за допомогою феноменальної роботи двох півкуль мозку, коли ліва півкуля чує «ім’я» предмета, а права бачить сам образ. Якщо ви говорите вундеркінду «ім’я» іграшки, то він на своєму «внутрішньому екрані» бачить уявний образ іграшки.

Зрозумійте суттєву різницю у розвитку дитини на базі нашої звичайної розмовної мови і феноменальної теорії «Діти диво квітів» психолога з Києва Олександра Галена. У першому випадку ми маємо справу з розвитком психіки звичайної (а не вундеркінда) інтелектуально-освіченої дитини, коли вся інформація у вигляді мови обробляється в її смисловій (лівій) півкулі мозку. У другому випадку, теорія Олександра Галена говорить про те, що у віці приблизно півтора року, в дитячій психіці відбувається «цвітіння» інтуїтивного феномену. Психіка дитини ще не завантажена інтелектом (мовою) і тому всю інформацію, що надходить вона обробляє інтуїтивно. Вона бере в руки іграшку (зайчика), мама їй говорить: «зайчику, Зайчику». Якщо завтра мама скаже: «Дай-дай зайчика». В її лівій півкулі надійде сигнал «зайчик», а в цей час в правій півкулі, виникне уявний образ зайчика. Так працює феноменальна пам’ять у дітей вундеркіндів. Це є голограмний (цілісний) формат роботи мозку вундеркінда, коли дві півкулі мозку працюють в квантовому режимі «суперпозиції» (когерентно). У звичайних дітей, завдяки розвитку мови, феноменальна пам’ять досить швидко замінюється більш простим і менш ефективним аналоговим (інтелектуальним) способом запам’ятовування.

Д. Феноменальна пам’ять. Феноменальна пам’ять виникає у всіх дітей в районі двох років, звісно, якщо дитина не олігофрен і не даун. Просто у вундеркінда вона проявляється «опукло» і ми її не помічаємо. А у звичайних дітей вона непомітна з причини того, що батьки, разом з психологами і педагогами, не навчені розгледіти цей дуже тонкий момент. А адже ще на самому початку 20-го століття, німецький психолог Вільям Штерн вказував на те, що дитина незрозумілим чином, у віці двох років, починає «лавиноподібно» запам’ятовувати «імена» предметів. Потім це феноменальне запам’ятовування припиняється, так як воно замінюється інтелектуальною мовою.

Характерним моментом теорії «Діти диво-квітів» є те, що до трьох років (поки не навчимо дитину розмовної мови), ми маємо унікальний шанс, сформувати в дитячій психіці феноменальну пам’ять на базі практичного методу «феноменального прориву». Саме феноменальною пам’яттю, всі діти вундеркінди, відрізняються від звичайних дітей. Наберіть в Інтернеті «Белла Дев’яткіна» і вам відкриється відеоролик, де дитина вундеркінд, віком у чотири роки, знає сім іноземних мов. Тестувати феноменальну пам’ять у дитини вундеркінда можна за трьома ключовими моментами: запам’ятовування великого обсягу інформації і миттєве (інтуїтивне) прийняття рішення в ігровий (без психічного напруження) формі.

Метод «феноменального прориву», запропонований психологом з міста Києва, досить простий та його може осилити мама з середньою освітою в домашніх умовах. Методика має чотири основні моменти. Момент перший. Мама дає «назву» предмету. «М’ячик» – це м’ячик. Плюшевий ведмедик – це «Ведмедик». Дитина чисто інтуїтивно схоплює цю відповідність. Якщо завтра мама запитає: «Де Ведмедик», дитина покаже пальчиком (якщо її цього навчила мама) на «ведмедика». Момент другий – перехід від предметів до картинок. Мама сама на принтері з Інтернету може надрукувати багато карток (в радіусі ста штук) на тему актуальну для раннього дитячого віку («зайчик», «білочка», «лисичка», «тарілка», «ложка», «каша» і т. д.). За цими картками можна навчати дитину феноменальної пам’яті, коли ім’я предмета запам’ятовується лівою півкулею мозку, а його образ на «картці» – правою.

Момент третій і найголовніший, під назвою «феноменальний прорив». Спочатку, робота з картками», в силу різних причин (дитина не розуміє, що від неї хоче мама, мама дає складну багатоходову інструкцію), буде йти повільно і з великою кількістю помилок. Потім психіка дитини пристосується до розуміння того, що від неї вимагається, помилок стане менше. Мама повинна навчити дитину вільно граючись, орієнтуватися у межах 10-ти карток, не звертаючи увагу на помилки. Далі, через день або тиждень, додавати дві-три нові картки. Дитині буде складніше орієнтуватися і зросте кількість помилок.

Вийшли на 30-35-ть карток. Будьте дуже уважними. За характерними ознаками дитини вундеркінда («тотальна увага», «підвищена ступінь допитливості», інтуїтивний (без обдумування) вихід на результат), можете судити про те, що ось-ось настане момент «феноменального прориву». Цей момент ви відразу зрозумієте, як тільки дитина почне лавиноподібно і без помилок запам’ятовувати велику кількість нових «карток». Не захоплюйтеся. Все має свою межу. Якщо не ментальну (розумову), то психічну. Головне вийти на феноменальне (безпомилкове) і миттєве (інтуїтивне) прийняття рішення при запам’ятовування нових «карток». Після чого переходите до четвертого моменту в розвитку феноменальної пам’яті вже у дитини вундеркінда.

Дитина вундеркінд живе серед інтелектуально-навчених людей. Є небезпека того, що після трьох років, мама навчить дитину розмовної мови і без тренування феноменальної пам’яті, вундеркінд, досить швидко перетвориться на звичайне дитя, зі слабо-ефективною інтелектуальною пам’яттю. Існують статистичні дані про те, що всього лише 2-3 вундеркінда дитинства зі ста (2-3 %) , стають геніальними людьми. 97% потенційних геніїв, наше інтелектуальне середовище, робить креативними інвалідами. Для стабілізації феноменальної пам’яті у дітей вундеркіндів, психологом з міста Києва, розроблений творчий проект під назвою «Діти диво-поліглоти» (книги, практичні методики, таблиці, «гештальт-картки»), по феноменальному вивченню семи іноземних мов на базі сучасної IT-технології.

Найоригінальнішим у проекті «Діти диво-поліглоти» є те, що для вивчення семи іноземних мов диво-дитині не потрібно сім професійних педагогів. Мама вдома, не знаючи жодного іноземного слова, цілком здатна навчати дитину з феноменальною пам’яттю семи мов, в межах п’яти сотень слів кожної мови. Знати інші мови, у вік комп’ютерних технологій, від мами не потрібно. За неї це зробить комп’ютерна програма проекту «Діти диво-поліглоти».

Е. Прийняття самостійного рішення. Діти вундеркінди, відрізняються від звичайних дітей високим ступенем самонавчання. Якщо у диво-дитини феноменальна пам’ять, то їй не потрібні: психологи, педагоги, в тому числі інтелектуально-освічені батьки. Здібності у дітей вундеркіндів на два порядки (креативний і феноменальний розум) вище, усіх тих вчителів, які виховувалися на старому інтелектуальному базисі. Таким дітям немає місця в нашій програмі шкільного навчання. Вони там нічого розумного не навчаться, адже у них розвинена тотальна цілеспрямованість (тотал-асертивність) в самоосвіті. У наше століття IT – і IP-технологій вони можуть навчитися всьому самі. Тому для таких феноменально-навчених вундеркіндів, необхідно створювати спеціальні інтернати з навчання диво-дітей нової раси людей.

Для того, щоб з цих диво-дітей, виростити людину нової формації (люди «СВ»). Справа в тому, що при розвиненій феноменальній пам’яті у дітей вундеркіндів, завдяки злагодженій роботі двох півкуль мозку, різко підвищується сенситивна чутливість їх психіки. Їх душа стає, або занадто вразливою, або протестантсько-бунтарською. У них з’являється хвороблива плаксивість (замикаються в собі) або навпаки, бунтарська активність (синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю). Таким дітям необхідна дуже тонка увага з боку психологів, підготовлених за спеціальною програмою роботи з особливо обдарованими дітьми.

Автор: А. В. Гален, креативний психолог з м. Києва, розробник проекту «Діти диво-квітів».

E-mail:stalker400@narod.ru