Як ви мабуть помітили цього тижня на нашому сайті триває такий собі маленький цикл статей присвяченій чи не найзагадковішій частині нашої свідомості – інтуїції. І якщо дві попередні статті представляють суто науковий підхід до вивчення цього явища, то сьогодні спробую написати статтю від себе, та висвітлити інтуїцію з точки зору релігії, езотерики, філософії, а також трішки історії.

З давніх давен інтуїція була помічена людьми, схильними до самозаглиблення, самоспоглядання, самопізнання, очевидно про неї чудово знали (і користувались нею) жерці Вавилону та Єгипту, індійські брахмани, кельтські друїди, слов’янські волхви. Грецькі філософи у своїх філософських бесідах теж частенько згадували про інтуїцію, давали їй всілякі визначення, які втім часто не були однаковими. Так, наприклад, епікурейці під інтуїцією розуміли процес безпосереднього пізнання чого б то не було. Але тут виникає питання, безпосереднє пізнання, це як? І якщо є безпосереднє пізнання, то має бути й тоді пізнання посереднє. Посереднє себто від слова «посередник», а раз так, тоді хто є тим посередником? Очевидно посередником є наш розум, інтелект і коли ми пізнаємо щось з його (інтелекту) допомогою, інтуїція тут ніяк причому. Але коли ми раптом взнаємо щось не зрозуміло звідки, ніби й розум задіяний не був, а ми звідкись щось знаємо, та самі не знаємо звідки то знаємо, тоді так, це вона, інтуїція.

Є й ще інші бачення того, чим є інтуїція. Так, скажімо, деякі християнські містики під інтуїцією вбачали голос того самого персонального ангела-охоронця, який береже кожного із нас. Чому б і ні, адже дуже часто саме інтуїція, це безпосереднє пізнання чогось, вберігає нас від всіляких небезпек та ймовірних помилок, невірних кроків. Здавалося б все добре і наші задуми мають втілитись успішно, з точки зору інтелекту, логіки все бездоганно, але щось нас тримає, щось бентежить і тривожить. Може якраз це наш ангел-охоронець з допомогою голосу інтуїції попереджає нас про небезпеку? І коли ми не слухаємось цього загадкового голосу, то одразу потрапляємо на граблі, чи навіть на ціле мінне поле із грабель, немов Титанік натикаємось на підводні камені, яких є чимало у житті. Буває й навпаки, коли інтуїція нас не застерігає, а направляє на якийсь шлях, йдучи по якому ми здобуваємо щастя.

Іноді інтуїцію ще називають «шостим відчуттям». Та от тільки не всі люди мають однаково розвинене те саме шосте відчуття. В звичайному побутовому середовищі більш розвинену інтуїцію мають саме жінки, а чоловіки ж в рази менше володіють нею. Цьому є своє пояснення – діло в тому, що чоловіки за своєю природою більш логічні, інтелектуальні, тож і пізнавати все схильні опосередковано – інтелектуально, за допомогою логічних та раціональних міркувань. Жінки ж навпаки, більш емоційні, а про славетну «жіночу логіку» ще з давніх часів ходять анекдоти. Але й в цьому їхня велика перевага, адже замість сухого логічного, раціонального пізнання їм все більше відкривається пізнання ірраціональне, безпосереднє, себто інтуїтивне, яке йде напряму звідкись зверху (від ангела-охоронця?). Винятком з цього правила є чоловіки, які активно займаються всілякими духовними пошуками, медитаціями, всілякі шамани, жерці, монахи та інші волхви. Вони-то інтуїцію мають розвинену, і ще й яку.

І до речі, інтуїцію можна розвивати штучно та навіть існують спеціальні вправи для її розвитку. Загалом всіх людей можна уявити з таким собі невидими антенами на голові. А під антенами написано «intuition-TV». Такий ось канал зв’язку, от тільки не у всіх людей ці антени добре працюють, буває барахлять, сигнал обривається, або ще гірше – спотворюється. У таких випадках говорять про те, що інтуїція підвела. Нажаль, але буває і таке. Та є певні методи, які дозволяють полагодити антени інтуїції, відновити зв’язок з своїм ангелом. Цими методами займались зокрема представники різних езотеричних традицій, наприклад, мусульманські суфії. Кажуть, що в суфійське навчання обов’язково входить і розвиток інтуїції. Ті хто наче має відношення до такого суфійського знання, як от скажімо, відомий езотерик Георгій Іванович Гурджієв, або не менш відомий вже більш сучасний діяч – пан Мірзаркарім Норбеков у своїх книжках описують таку просту вправу на розвиток інтуїції, яку може спробувати кожен.

Отож, берете звичайнісіньку колоду карт, перемішуєте і тягнете одну карту за іншою та намагаєтесь відгадати спершу, якого кольору карту ви витягнете, червону чи чорну. З часом вправу можна ускладнювати і вже намагатись вгадати не тільки колір, але й масть карти. Що важливо, зміст цієї вправи не в банальному відгадуванні, а в самоспогляданні. Себто ви при цьому спостерігаєте за самим собою, та намагаєтесь зрозуміти хто приймає рішення про колір карти. Як правило на початках всі рішення приймає логіка, інтелект, скажімо, ми думаємо щось на кшталт: «ага, от щойно я витягнув червону карту, значить наступна буде чорна». І одразу потрапляємо у пастку розуму. Зміст же вправи полягає в тому, щоб таки при відгадуванні відключити свій розум та будь-яке логічне мислення і тоді має включиться вона – інтуїція.

Бажаю всім успіхів у розвитку своєї інтуїції.

P. S. Духи вещают: А еще для некоторых людей над нормальное владение интуицией заменяет некоторые другие спиритические вещи, например, гадание на таро или чтение древней китайской книги Идзин.