Мало не помер від страху! – ось фраза, яку часом навіть мимоволі вимовляємо ми після якого-небудь сильного переляку. Але в ній є вельми істотна обмовка. Міститься вона в слові «мало». А чи можна дійсно померти від страху?

Ось про що розповідається у стародавній східній легенді. Одного разу князь, гуляючи за містом, зустрів холеру. Побачивши страшну гостю, він запитав її, скільки людей вона має намір забрати на цей раз.
– Тисячу чоловік, – відповіла холера і, зробивши свою чорну справу, пішла з міста.
Коли ж князь знову зустрівся з нею, він став дорікати їй в тому, що вона не стримала слова і замість тисячі вбила п’ять тисяч його підданих.
– Ні, – відповіла холера, – це не я. Чотири тисячі померли від страху.

Чи є якась частка істини в цьому сказанні? Адже відомо, що в народній творчості вигадка нерідко тісно переплітається з дійсністю. Можливо, і справді колись у давнину страх перед невблаганною хворобою забрав більше людських життів, ніж її смертельні вібріони?

Важко, звичайно, повірити в реальність наведених цифр; казки, як правило, рясніють перебільшеннями. Але одне безсумнівно: страх може вбити людину, особливо в тих випадках, коли охоплює масу людей, що метаються в загальній паніці. Всі великі і несподівані катастрофи давно минулих і майже сучасних часів – від загибелі Помпеї і Геркуланума до трагедій Хіросіми і Нагасакі – забрали з собою чимало людських життів ще й тому, що багатьох людей, що потрапили в біду, вразив страх.

Як же це відбувалося? Коли, наприклад, кажуть: такого-то вбила блискавка або така-то померла від раку, – то зазвичай не виникає питання, чому настала смерть. Адже всім відома величезна сила електричного розряду в блискавки, знають також і про те, що деякі форми раку (особливо на пізніх стадіях) поки невиліковні. Тому люди звиклися з думкою, що при таких бідах смерть – цілком можливий результат. Але чому ж помирають від страху? Значить, психічні переживання теж мають силу матеріального впливу? Так.

Страх – один з інстинктів. Як відомо, інстинкти – це вроджені доцільні реакції, з якими людина з’являється на світ, Зокрема, корисне значення страху полягає в тому, що він виникає у зв’язку з небезпекою і, попереджаючи про неї, дозволяє прийняти ті чи інші заходи для самозбереження.

Уявімо тепер, що людина йде по полю і раптом чує позаду себе тупіт. Вона обертається і бачить, що на неї мчить розлючений бик. Людину охоплює страх. Що ж відбувається з її організмом в ці секунди? Органи чуття (в даному прикладі – слух і зір) вловили щось незвичайне в навколишній обстановці. Від очей і вух ці сигнали миттєво передалися по нервових шляхах у головний мозок і тут усвідомлюються як відомості про небезпеку. Відразу ж щось болісно стислося в грудях і животі, прискорено забилося серце, перехопило подих, виступив холодний піт, пробігла дрож. У одних при цьому обличчя стає червоним, в інших, навпаки, – білим, як крейда. У одних все тіло напружується і готується до втечі або захисту, а в інших, навпаки, м’язи настільки раптово слабнуть, що людина падає без сили на землю. Ось скільки найрізноманітніших процесів може виникнути в цей момент!

Отже, якщо говорити образно, страх, подібно блискавці, пронизує організм людини. Але у різних людей він поширюється по різних шляхах. У одних найвиразніше порушується діяльність серця, в інших – легень, у третіх – шлунку і т. д. Причому ці порушення часом бувають дуже сильними.

Встановлено, що в тих випадках, коли страх настільки надмірний, що призводить до смерті, він в першу чергу вражає серцево-судинну систему. Може виникнути, наприклад, розрив аорти або великих судин в головному мозку, спазми і тромбози артерій, що живлять серце. А це, в свою чергу, нерідко супроводжується анатомічним руйнуванням серцевого м’яза – «розривом серця». Таким чином, смерть від страху, як правило, – серцево-судинна смерть. Набагато рідше вона настає від спазми голосової щілини, коли виникає задуха. Ось яким чином страх, як куля, ніж або отрута, може обірвати життя людини.

Однак добре відомо, що не кожен переляк закінчується настільки сумним результатом. Значно частіше психічне потрясіння не викликає істотних анатомічних змін в організмі. Хоча, з іншого боку, доведено, що, наприклад, діабет, екзема, псоріаз, виразкова і гіпертонічна хвороби, грудна жаба, багато нервово-психічних порушень і ще ряд інших захворювань нерідко виникають незабаром після перенесеного переляку.

Отже, є якісь обставини, в силу яких страх не завжди приводить до одних і тих же результатів. Чому ж одні гинуть від нього, інші тільки захворюють, а треті залишаються практично здоровими? Результат залежить головним чином від підготовленості людини, яка відчуває страх, від її психофізичного стану в даний момент.

У великій мірі сила переляку визначається і тим, наскільки несподівано впливає явище, що породжує страх. Чи добре знайоме це явище? Уявімо собі, що людина йде, задумавшись, по нічній, безлюдній вулиці, а її знайомий, бажаючи пожартувати, несподівано хапає її ззаду, Від подібних «жартів» можна і в лікарню потрапити, хоча жартівник, що дозволив собі настільки дурну витівку, добре відомий тому, хто злякався. Це приклад, як діє фактор раптовості, несподіванки.

А тепер уявімо, що людина побачила в лісі якусь невідому змію і не знає, отруйна вона чи ні. Тому вона напевно злякається і кинеться бігти або ж приготується до оборони. А якби їй було відомо, чим одна змія відрізняється від іншої, вона не злякалася б, впізнавши нешкідливого вужа.

Таким чином – і це важливо підкреслити – знання і досвід завжди допомагають подолати страх. Саме тому бувалий наїзник сміливо наближається до буйного коня, пожежник йде у вогонь, мисливець виходить один на один з ведмедем, а поліцейський, що опанував прийоми самбо, знешкоджує озброєного бандита. Отже, вміння розібратися в небезпеці і готовність протистояти їй значно знижують силу страху навіть у тих випадках, коли загроза дійсно велика.

Про іншого кажуть: він безстрашний. Чи означає це, що така людина ніколи не відчуває страху? Ні, не означає. Бо інстинктивне почуття страху притаманне всьому живому і нормальному. Тільки при деяких душевних захворюваннях страх стає невідомий хворому. А кому не було страшно на війні, серед вибухів бомб, артилерійських канонад, тужливого свисту куль, де смерть чатувала на кожному кроці? Навіть самі загартовані бійці не могли остаточно розлучитися з цим почуттям.

Так що страху піддається кожний. А безстрашними називають тих, хто, спираючись на знання, досвід, волю, може пригнічувати, зменшувати силу страху і завдяки цьому не дозволяє йому заволодіти їх розумом. Цим самим вони значною мірою охороняють інші органи тіла від хворобливих змін.

Чим більше людина знає, тим вона хоробріша і надійніше захищена перед обличчям будь-яких небезпек. Ось чому в ім’я щастя людей, заради того, щоб позбавити їх від страху, багато дослідників нового і невідомого ризикували і ризикують своїм життям. Від холери вмирали мільйони людей, а в 1893 році два студенти Київського університету – Заболотний та Савченко – для того, щоб довести ефективність протихолерної сироватки, випили спочатку її, а потім прийняли свідомо смертельну дозу холерних вібріонів. І залишилися живі. Своїм подвигом вони довели, що людство отримало засіб боротьби з цією жахливою хворобою.

Скромний французький лікар Бомбар з портового госпіталю в Булоні був вражений тим, що люди, які зазнали аварії у відкритому морі, вмирали в човнах і на плотах від страху перед чекаючими їх голодом і спрагою. І Бомбар не побоявся самотужки перетнути Атлантичний океан на утлому гумовому човні, який він, в піку сумнівів, назвав «Єретик». Бомбар харчувався лише сирою, їм же виловленою рибою, їв планктон, спрагу тамував морською і дощовою водою, а також соком, наявним в тілі риб. Він жив так 65 днів, поки не доплив до Америки і не довів всім, що людина не має права здаватися навіть такій безжальній стихії, як океан.

Таким чином, дуже важливо не піддаватися страху, а, навпаки, мобілізувати себе на його подолання. Бо, перемагаючи його, людина відчуває одну з найвищих радостей, доступних їй. Хіба не боїться, наприклад, парашутист, стоячи перед відкритим люком літака? Звичайно, боїться! Але він вірить в технічну досконалість парашута, в свою витримку і сміливо кидається в безодню. А все його єство співає від захвату, що страх переможений. Адже це він, звичайний чоловік, подолав це страшне почуття. Перемігши страх один раз, ви зможете робити це й надалі. А разом з перемогою народжується свідомість впевненості у своїх силах, що дозволяє сміливо йти назустріч будь-яких випробувань.

Адже люди, вражені страхом, відчувають себе пригніченими, приниженими і глибоко нещасними. Так виникає складна гамма психічних і фізичних процесів, поєднання яких нехай не відразу і непомітно, але завжди порушує гармонію в діяльності організму. Страх катує мозок і тіло. Тому його необхідно всіляко виганяти з життя людей.

Ось чому, якщо ви побачите, що дитина безпричинно боїться собаки, або помітили хворого старого, який, переходячи вулицю, злякався машини, що наближається, – не проходьте мимо! Заспокойте дитину, поясніть їй, що собака зовсім не страшна, ну, а якщо собака зла, то відженіть її; підтримайте старого, візьміть його під руку! Завжди будьте готові допомогти людям скоріше позбутися обтяжливого і принизливого почуття – страху!

Автор: А. В. Алексєєв.