Ще великий мислитель стародавності Аристотель зауважив, що нерідко самі слабкі, нікчемні роздратування переживаються в сновидіннях в різко посиленому вигляді. І справді, удар легкої надставки вчений-історик відчув у сновидінні як падіння ножа гільйотини, відсікаючого у нього голову. Вітер злегка постукує рамою відкритого вікна, а сплячому сниться артилерійська стрілянина. У чоловіка випадково оголилася нога, а йому сниться, що він стоїть босоніж на снігу.

В одній старовинній праці про сновидіння розповідається про такий випадок. Хтось вирішив пожартувати над сплячим приятелем і упустив йому на обличчя кілька крапель води. Той, не прокидаючись, повернувся на ліжку обличчям вниз і став робити енергійні плавальні рухи. Прокинувшись, він розповів, що уві сні він побачив себе у воді й поплив до уявного берега. Краплі води у сні обернулись в цілу річку.

Чи випадково це відбувається і чим пояснюється така дивна особливість сновидінь? З’ясувалося, що сновидіння підкоряються своїм закономірностям. При розторможувані (роархівуванні) нервових слідів під час сну кора головного мозку приходить в стан, проміжний між сном і неспанням. І. П. Павлов довів, що в такому перехідному стані, званому неповним гальмуванням, кора головного мозку реагує дуже сильно на дію самих слабких подразників, а на сильні подразники не в змозі реагувати, або реагує на них слабо. Такий стан кори І. П. Павлов назвав парадоксальною фазою.

Саме в силу закону парадоксальної фази слабкі роздратування відображаються в сновидіннях в різко посиленому, як би збільшеному вигляді. Буває, наприклад, що ми не віддаємо собі повністю звіту в неясних, невизначених побоюваннях або надіях, пов’язаних з обставинами нашого життя. В силу закону парадоксальної фази як раз ці невизначені і нечіткі почуття, що нами часом навіть не усвідомлюються, знаходять яскраве відображення в сновидіннях. А якщо такі побоювання потім збуваються, то виходить, що збувся сон. Але як ми бачимо, «віщі» сни завжди мають підставу в реальній дійсності.

Цією ж особливістю парадоксальної фази пояснюється відтворення в снах пережитих і забутих подій або нікчемних швидкоплинних вражень. Нерідко саме ці забуті або швидкоплинні враження переживаються в сновидіннях дуже яскраво і дивним чином виступають на перший план. Ось чому нерідко буває так, що ми не можемо зрозуміти, чому нам снилося те, про що зовсім не думали або чого ми, здавалося б, ніколи не бачили. Тому ж історикові Морі приснилось одного разу місто, в якому він ніколи не був. Але через деякий час він випадково опинився в містечку, де пройшли роки його раннього дитинства, і на свій подив, він впізнав ті самі вулиці і будинки, які бачив у сні.

І. П. Павлов відкрив і інші закони, яким підкоряються сновидіння. Він довів, наприклад, що всяке збудження в корі головного мозку спочатку швидко поширюється в усі сторони, а потім повертається до вихідного пункту, зосереджуючись в ньому. Перша фаза цього хвилеподібного руху називається іррадіацією, друга – концентрацією збудження.

У зв’язку з швидким розвитком іррадіації, ті нервові сліди, які знаходяться у вихідному пункті збудження, не завжди встигають повністю розгальмувати, і в першу чергу розторможуютсья ті віддалені від вихідного пункту нервові сліди, які відрізняються підвищеною збудливістю. У вченого-історика Морі такими виявилися нервові сліди, залишені тим враженням, яке викликало вивчення подій великої французької революції. Надалі в результаті концентрації, тобто повернення процесу збудження назад до вихідного пункту, тут відбулося розгальмовування нервових слідів, викликане ударом від падіння надставки на шию сплячого, і в його сонній свідомості виникло по асоціації переживання страти на гільйотині.

Відкритий І. П. Павловим закон руху нервових процесів у корі головного мозку – зміна іррадіації збудження концентрацією – пояснив, нарешті, те, що довго залишалося незрозумілим в сновидінні Морі та інших подібних сновидіннях: чому, незважаючи на те, що певне роздратування очевидно є «збудником» сновидіння, образ, викликаний цим роздратуванням, «спливає» не на початку, а в кінці сновидіння.

Буває і так, що кора головного мозку відповідає на дії того чи іншого подразника не тією реакцією, яка йому відповідає, а протилежною: наприклад, теплове подразнення сприймається як холод, а холод, навпаки, як тепло. Подібний стан кори головного мозку Павлов назвав ультрапарадоксальной фазою. Ця особливість ультрапарадоксальної фази іноді позначається і в сновидіннях. Буває, наприклад, що сплячий відносить свої відчуття і переживання уві сні до іншої особи. Одному лікареві, що страждав грудною жабою, снилося, наприклад, що він і його друг піднімаються на вежу. Піднявшись нагору, він бачить, що друг його зблід, дихання в нього обмежене. Він запитує свого друга, що з ним, і ставить діагноз: «грудна жаба». Ультрапарадоксальна фаза може проявитися також у тому, що близькі і шановні люди постають у сновидінні в смішному або навіть відразливому вигляді.

Озброєні знанням законів, яким підкоряються сновидіння, вчені зробили ще один крок на шляху пізнання таємних таємниць людського мозку – вони перенесли вивчення сновидінь в лабораторію. В інституті фізіології імені І. П. Павлова в лабораторії фізіології та патології вищої нервової діяльності для дослідження сновидінь застосовується гіпноз. Гіпноз – це частковий, неповний сон. У загіпнотизованої людини, як і при звичайному сні, можуть виникати сновидіння. У порівнянні із звичайним сном гіпноз являє собою для дослідника ту перевагу, що у сплячого шляхом словесного навіювання і іншими способами можна викликати сновидіння в будь-який момент. Таким чином, можна вивчати сновидіння систематично, з різних сторін і усвідомити їх механізм найбільш точним шляхом – шляхом експерименту (читайте – наукового тику).

Чоловіку, зануреному з лікувальною метою в гіпноз, наносять те чи інше слабке роздратування: торкаються його обличчя тонким металевим волоском, прикладають до щоки скляну пробірку з теплою або холодною водою, підносять до носа випробуваного відкриту склянку з скипидаром, свистять над вухом з духового камертона, запалюють перед обличчям сплячого електричну лампочку, згинають і розгинають кисть руки або ногу в колінному суглобі, а також пальці рук. Одночасно роблять словесне навіювання: «вам сниться сон».

Після пробудження з гіпнозу люди, які зазнали досвіду, розповідають про свої сновидіння. Оскільки вони перебували в глибокому гіпнозі, то не могли знати, що експериментатор наносив їм ті чи інші подразнення і взагалі не знали, що експериментатор виконує якесь дослідження. У ряді випадків ніякого словесного навіювання не робилося, наносилося тільки роздратування.

І ось одна з пацієнток, до щоки якої під час гіпнотичного сну прикладали на кілька секунд пробірку з теплою водою, після пробудження повідомила, що уві сні бачила себе маленькою дівчинкою: мати купала її у ванні і обливала гарячою водою. Їй же, коли лунав слабкий свист, снилося, що по вулиці мчить пожежна машина, що видає різкий гудок. Іншій жінці під впливом того ж подразника снилося, що міліціонер затримав її на вулиці і зажадав сплатити штраф за порушення правил вуличного руху, а при згинанні і розгинанні пальців правої руки їй снилося, що вона тче.

Ці спостереження показують, що подразнення органів чуття у сплячого дійсно може викликати сновидіння, вплинути так чи інакше на його зміст і за законом парадоксальної фази різко підсилитися в сновидінні.

В одному випадку виявилося прояв ультрапарадоксальної фази. До щоки пацієнтки прикладали пробірку з теплою водою, а вона побачила себе взимку в лісі і навіть змерзла. Тільки в подальшому ході сновидіння (в результаті дії закону концентрації збудження), помітивши вдалині багаття, вона ніби то підійшла до нього.

Дослідження сновидінь в гіпнозі має ще одну перевагу. Деяким під час гіпнозу навіювали розповідати вголос про все, що вони бачать уві сні. Вони виконували це навіювання і тут же, не прокидаючись, повідомляли про все, що ніби то з ними відбувається. Після пробудження, вони, не підозрюючи, що в гіпнозі вже розповіли своє сновидіння, ще раз давали про нього повний «звіт» Таке навіюване сноговоріння дає можливість безпосередньо стежити за всім ходом сновидіння, спостерігати, як відбиваються на його розвитку подразнення, що наносяться сплячому.

У ряді досліджень ставилося завдання з’ясувати, як скоро виникає образ сновидіння. Для цієї мети, після того як було нанесено те чи інше роздратування, сплячого негайно ж будили і питали, чи снилося йому що-небудь. Виявилося, що вже через 3-5 секунд в сновидінні виникає образ, що відображає це роздратування. Сновидіння дійсно може розвинутися дуже швидко, і немає нічого неймовірного в тому, що історик Морі за кілька секунд пережив всі ті події, які тривали в його сновидінні кілька годин.

Тут же в Інституті фізіології проводять і інші, не менш дивовижні дослідження сновидінь. «Невловимі» сни тут «вловлюють» за допомогою дуже чутливих приладів і докладно вивчають їх «властивості» і особливості, подібно до того, як вивчають властивості будь-яких фізичних явищ.

Відомо, наприклад, що душевні переживання, пов’язані з емоційним збудженням, підсилюють потовиділення. А це, в свою чергу, позначається на зменшенні електричного опору поверхні шкіри: чим більше вологість шкіри, тим менше електричний опір, і навпаки. Вимірюючи за допомогою особливого приладу електричний опір поверхні шкіри сплячого, ми можемо судити про ступінь емоційності його сновидіння.

Виявилося також, що сновидіння, які супроводжуються емоційним збудженням, нерідко викликає коливання так званого шкірно-гальванічного потенціалу, які теж можна вловити з допомогою чутливого приладу. Але особливо цікаві дані дає дослідження під час сну електричних струмів головного мозку людини. На екрані осцилографа, записуючого криві біострумів мозку, вчені можуть бачити характер сновидіння.

Виявилося, що спокійне сновидіння не відбивається скільки-небудь помітно на кривій, що показує коливання біострумів мозку. Коли ж ми навіюємо людині приємне або неприємне сновидіння, крива біострумів помітно змінюється: розмах коливань збільшується, коливання частішають, і вся крива, особливо при неприємному сновидінні, набуває неспокійний вигляд.

Автор: І. Вольперт.

P. S. А еще очень часто так бывает, что мы летаем во сне, словно птицы (так, что пожалуй даже авиабилеты приобретать не нужно). Исследователи сновидений говорят, что в это время человек растет, но сам механизм связи «летных сновидений» с человеческим ростом еще до конца не изучен.