Ви, ймовірно, не раз чули, що вчені в своїх лабораторіях ставлять дивовижні досліди: вони виробляють точні хірургічні операції над найдрібнішими живими організмами – мікробами і вірусами, розщеплюють крихітний в порівнянні з велетнями-мікробами атом і проводять безліч інших, не менш чудових дослідів над невидимими і тому, здавалося б, недоступними для досвіду явищами. Але як не вражаючі ці досліди, вони завжди виробляються над тим, що має певну вагу і об’єм – над реально існуючим предметом або живою речовиною. А ось чи можна ставити досліди над сновидінням? Ми знаємо, що в лабораторіях успішно вивчають сон як фізіологічний процес. Вчені навчилися використовувати сон в лікувальних цілях і навіть викликати його штучно. Але як досліджувати сновидіння – не відчутні, що не мають ніякого матеріального втілення і існують лише в свідомості людини? І хіба не дивно, що вчені зуміли і вивчення сновидінь перенести в лабораторію і піддати їх точному експерименту? Про те, як виробляють такі експериментальні дослідження, і як це стало можливим, розповідає кандидат медичних наук І. Вольперт.

У 19-му столітті в Парижі жив вчений історик Морі. Одного разу йому снилося, що він знаходиться в Парижі в буремні роки революції 1779-1784 років і звинувачений … в зраді. Революційний трибунал засуджує його до страти. У сновидінні Морі пережив останні години засудженого до смерті, хід до місця страти, сходження на гільйотину і в самий останній момент реально відчув удар ножа, відсікаючого у нього голову. У жаху він прокинувся. Виявилося, надставка, що прикрашала спинку ліжка, звалилася йому на шию. Падіння надставки відбилося в сновидінні історика як удар ножа гільйотини.

Це сновидіння Морі стало широко відомо в науці, оскільки воно являло собою як би природний експеримент, що показує вплив подразнень, які виходять з навколишнього середовища, на походження і зміст сновидінь.

Але це ж сновидіння Морі стало предметом наукових суперечок. У самій справі, чи можна вважати роздратування, випробуване в даному випадку сплячим, первісною причиною і джерелом всього сновидіння? Якби це було так, то чому легкий удар шиї, який повинен був знайти своє відображення в самому початку сновидіння, закарбувався лише в кінці його як заключний образ всього ряду подій, що розгорнулися в сновидінні.

З іншого боку, якщо вважати, що удар надставки, що звалилася викликав сновидіння, то доводиться допустити, що події, що відбувалися в сновидінні протягом багатьох годин, були насправді пережиті сплячим неймовірно швидко – протягом секунди або декількох секунд, так як від удару надставки Морі негайно ж прокинувся. Задовільної відповіді на ці питання вчені не могли ще тоді дати. Цікавлячись і надалі проблемою сновидінь, Морі робив спостереження і досліди над собою. На його прохання його піддавали, коли він спав, дії різних подразників. Аналізуючи після пробудження пережиті сновидіння, він переконувався в тому, що ці подразнення, так чи інакше відбивалися в його сновидіннях. Свої спостереження він виклав у книзі «Сон і сновидіння».

І інші вчені того часу займалися подібними дослідженнями. Німецький вчений Гільдебрандт тримав у себе під подушкою заведений будильник. Вранці, коли будильник дзвонив, йому снилися то недільний дзвін, те сонна упряжка з бубонцями, а одного разу йому приснилося, що служниця впустила тацю з посудом. Це були перші спроби поставити дослід над невидимим і невідчутним і тому, здавалося б, невловимим явищем.

В результаті багатьох подібних досліджень було твердо встановлено, що різні зовнішні подразники, що діють на сплячого, можуть викликати сновидіння і так чи інакше відбиваються в їх змісті.

В кінці 19-го століття норвезький учений Мурлі Вольд виробляв над студентами і своїми співробітниками такі досліди: на ніч він перев’язував їм суглоби нижче щиколоток тасьмою або шнурком. Стопа при цьому наводилася в таке положення, як ніби людина стоїть навшпиньки. В іншому випадку на руки випробуваним він одягав рукавички. При згинанні стопи сплячому снилося, що він біжить, піднімається сходами, стає навшпиньки, їде на велосипеді або бачить, як хтось інший робить такі рухи. Той же, кому на ніч надягали рукавички, бачив уві сні, що його рука або чужа вдаряє по іншій руці, стискає її і т. д.

Дослідження Мурлі Вольда показали, що сновидіння може бути викликано не тільки зовнішніми подразниками, але і такими, які йдуть з організму сплячого, наприклад тим або іншим становищем членів тіла, напругою м’язів. Давно відомо, що, скажімо, рясна їжа перед сном нерідко викликає жахливі сновидіння. Важкі сновидіння з переживанням страху можуть бути викликані стисненням серцевої діяльності або дихання під час сну.

«Збудником» сновидіння може бути і ледь помітна тяга холодного повітря від прочинених вікон і найменше коливання в кровопостачанні головного мозку. Так була розкрита ще одна завіса над таємницею, що оточувала проблему сновидінь, з’ясувалися причини, що викликають сновидіння. Але що являють собою сновидіння і який механізм їх виникнення? На ці питання вдалося відповісти лише після того, як російським вченим І. П. Павловим (тим самим, який експериментував на песиках) було створено вчення про фізіологію вищої нервової діяльності людини.

І. П. Павлов відкрив, що будь-яке подразнення, що виходять із зовнішнього середовища або зсередини організму, передається у вигляді нервового збудження корі головного мозку і залишає в стані речовини кори найтоншу зміну, так званий нервовий слід. Кора головного мозку являє собою як би сховище незліченних нервових слідів, залишених різними враженнями, накопиченими протягом усього життя людини.
Кожен такий нервовий слід може залишатися тривалий час в загальмованому, недіяльному стані. Але ось під впливом якогось нового подразнення нервовий слід, як кажуть, розторможується, збуджується і тоді в нашій пам’яті спливає те враження минулого, яке залишило колись цей слід. Так здійснюється спогад, пригадування. У стані неспання це розгальмовування нервових слідів в корі головного мозку пов’язане з нашим свідомим життям, з мисленням і має більш-менш організований і послідовний характер. Під час сну, коли кора вся охоплена гальмуванням, нервові сліди розторможуються безладно і неповністю. І тоді в сонній свідомості сплячого виникають різні неясні образи, іноді абсолютно не пов’язані один з одним. Це і є сновидіння.

Так як нервові сліди розторможуються під час сну без достатнього зв’язку і порядку, сновидіння нерідко відрізняються фантастичним і навіть безглуздим характером. Уві сні ми цій безглуздості не дивуємося, так як кора головного мозку – орган мислення – загальмована, і сплячий тому не здатний до критичної оцінки свого сновидіння. У сновидінні різні емоції – гнів, страх, образа – переживаються часом вельми гостро, так як загальмована кора не робить регулюючої, гальмуючої дії на підкоркові області мозку, порушення якої пов’язано з виникненням і проявом почуттів.

Оскільки сновидіння є не що інше, як розгальмовування нервових слідів в корі головного мозку (принаймі, на фізичному рівні), воно не може представляти собою нічого нового в порівнянні з тим, що коли-небудь нами переживалося. Сновидіння відтворює різні переживання і враження минулого, часом давно забуті нами, але які залишили свої сліди в корі головного мозку. Частіше, однак, пожвавлюються свіжі сліди, залишені недавніми враженнями. Так і сновидіння французького історика виникли на основі безладного розгальмовування нервових слідів в корі головного мозку, залишених тим враженням, яке справило на нього вивчення подій великої французької революції кінця XVIII століття.

Автор: І. Вольперт.

P. S. Духи вещают: Сегодня мне приснился сон, что уже наконец, то наступила весна, снова ласково светить солнышко и поют птицы. Надеюсь, сон этот вещей, а то так уже хочется теплой и свежей весны, думаю, надо скачать хорошие обои весна хотя бы наступит на рабочем столе моего компьютера.