Як часом жартують лікарі: «Немає людей здорових, є недообстежені». Що-що, а цей жарт не такий вже й жарт, якщо говорити не стільки про здоров’я фізичне, як про здоров’я душевне, або ж кажучи науково – психологічне. Ось тут вже точно немає здорових, є недообстежені. Причому це стосується не тільки звичайних людей, але й …. героїв наших казок. Так, нещодавно письменник, перекладач і філософ Вадим Руднєв озброївся найсучаснішим науковим інструментом: структуралізмом і постструктуралізмом, класичним психоаналізом і постфрейдиською аналітичною психологією, аналітичною філософією, філософською поетикою Бахтіна – і з всією цією важкою артилерією звернувся до улюбленої дітьми та їх батьками казки Алана Мілна про Вінні Пуха (яку сам же і заново переклав). Виявилося, кожній науці є чим поживитися в знаменитому лісі, в компанії іграшкових героїв. У тому числі і психології.

«Характери в «Вінні Пусі» дивно опуклі і чітко окреслені: Пух життєрадісний, добродушний і винахідливий, Порося тривожне і боягузливе, І-Е (у перекладі Заходера – ІА-ІА) похмурий і агресивний, Кролик авторитарний, Сич відірваний від дійсності і занурений в себе, Тіггер добродушно агресивний і хвалькуватий, Ру весь час звертає на себе увагу», – пише В. Руднєв і далі описує кожного героя казки мовою характерології Е. Кречмера, П. Ганнушкіна.

Сам Вінні Пух одразу ж стає «виразним прикладом циклоїда-сангвініка, реалістичного синтоного характеру … і пікнічної статури»: він присадкуватий, повний, з короткою товстою шиєю (як і всі на світі плюшеві ведмежата). Чоловік такого складу любить життя і живе в гармонії з навколишнім. Любить прості речі: їжу, вино, жінок, веселощі; йому чужі поняття абстрактні. Такі люди добродушні, але можуть бути недалекими. Знамениті циклоїди світової літератури чомусь дуже схожі на Вінні Пуха, зауважує В. Руднєв: Санчо Панса, Фальстаф, містер Піквік.

Порося – «приклад психастеника, реалістичного інтроверта, характер якого насамперед визначається дефензивністю, почуттям неповноцінності». Звідси його постійна тривожність, боягузлива невпевненість у собі, тужливо-нав’язливий страх перед майбутнім. Думки психастеніка гальмують його дії. Він про все думає наперед і схильний передбачати найжахливіший результат подій. Але він дуже совісний, соромиться свого боягузтва і у важку хвилину раптом здатний на чудеса хоробрості. Статура його, по Кречмеру, «лептосомна»: він маленький, худенький.

І-Е: психіатр, на думку В. Руднєва, сказав би, що він страждає «важкою ендогенною депресією, яка цілком опановує особистістю і керує його поведінкою». Характер його деформований цією постійною депресією і внутрішньо суперечливий. З одного боку, він епілептоїд: агресивний і казуїстичний; з іншого – він шизоїд, відірваний від навколишнього. Але все ж він не настільки авторитарний, щоб втратити всяку душевну тонкість і доброту, і не настільки замкнутий на собі, щоб зовсім не бачити своїх друзів та добре в них. Він може витончено знущатися над поросям, але в глибині душі бути вельми до нього розташованим. В. Руднєву все це нагадує характери героїв Достоєвського.

Кролик зате – типовий епілептоїд: авторитарний, прагне підпорядкувати собі оточуючих. Психологічно це пов’язано з механізмом гіперкомпенсації, за допомогою якого він долає власний комплекс неповноцінності. Тип реалістичний, але не тонкий; здібний організатор, але нещирий і недалекий. Його внутрішній світ порожній, тому він постійно потребує оточуючих, щоб використовувати їх як інструмент для задоволення своїх соціально-психологічних амбіцій. Він весь час намагається кимось командувати, але часто потрапляє в халепу, оскільки недооцінює партнерів.

Тіггер інфантильний і демонстративний: класичні властивості істерика. Завжди хоче бути в центрі уваги, неймовірно хвалькуватий, зовсім не в змозі відповідати за свої слова; всім цим нагадує Хлестакова.

Як бачимо, в компанії Вінні Пуха можна знайти класичні характери з підручника з психології. Їх поява там, де найменше очікуєш їх зустріти, – в дитячій казці, викликає посмішку. Можливо, ця посмішка вбереже когось від того, щоб ставитися до будь-яких наукових класифікацій зі звірячою серйозністю і шукати в оточуючих точну і повну відповідність теоретичним концептам, ідеальним типам. Звичайно, у Мілна ці концепти бігають, говорять, сміються і сваряться, але на те й казка, особливо сучасна, в якій завжди велика частка наукової гри. У реальному житті люди завжди виявляються більш складними і суперечливими, ніж характер І-Е.

Але варто задуматися і над іншим. Позбавлені психологічних тонкощів і півтонів, казки виволікають на світ божий найпростіші конструкції, що лежать в основі, в глибині нашої соціальної та психологічної природи. Специфічними методами вони роблять те ж, що і наука, оголюючи скелети повторюваних сюжетів (типів відносин) і характерів. Так що посмішка посмішкою, але науковий аналіз казок виявляється досить продуктивний.

Автор: Ірина Прус.