Міфологія свідчить про те, що прагнення осмислити навколишнє, вивести закономірності існування людини, природи і суспільства було споконвіку притаманне людям. Одним з перших філософських пошуків первісності було звернення до генезису, походження. Питання «звідки ми?» хвилювало людей на зорі історії не менш, ніж воно хвилює нас зараз.

Звідки виник наш світ? Звідки ми самі? Звідки труднощі і складності нашого життя? Для того щоб дати відповідь на ці питання, необхідно припустити щось окреме від нашого світу, від нас самих, від нашого життя. В іншому випадку відповідь буде тавтологічна. Так, реальному світу людей, чиє існування означено ланцюгом народжень і смертей, засноване на важкій праці, сповнене небезпек і постійної протидії з природою і один з одним, первісний чоловік протиставив вигаданий світ сакрального, священного існування, дзеркального по відношенню до повсякденного, профанного. У рамках протиставлення сакрального і профанного міфологічна свідомість і розглядала питання про сутність життя – вічне питання, яке мучить людей з моменту їх появи на землі і донині.

Сакральне існування, згідно міфологічної логіки, передує профанному і розгортається в особливому міфологічному просторі і часі – хронотопі. Для хронотопу властива єдність простору і часу. Хронотоп наповнений подіями, що мають величезне значення для світу профанного. Це – першоподії, що викликають саме існування Всесвіту, Землі, початок архітектоніки світобудови, появу людини. Все, що є в профанному світі, колись з’явилося в результаті якоїсь дії або події в сакральному світі. Можна сказати, що сакральна сфера виправдовує все профанне існування. Її призначення в тому, щоб встановити форму і закони сущого, викликати звичайне людське життя і створити умови, в яких воно повинно розвиватись.

Тому основна подія сакрального часу є не тільки навіть поява Всесвіту або створення світу тим чи іншим способом, скільки поява профанного життя. З цього моменту міфологічна свідомість починає історію звичайного людського суспільства.

Про цю першоподію, першу безпосередньо пов’язану з життям профанної людини, розповідається в численних міфах різних країн і народів. Вони не отримали поки ще специфічного найменування, але за змістом їх можна було б назвати «вітогонічними», тобто міфами про походження життя.

Автор: М. Членів.

P. S. Духи вещают: А еще можно нашу вселенную, разделенную на сакральное и профанное, представить словно это некая экологическая лаборатория, только в огромном размере, а вся жизнь вселенной – грандиозный эксперимент.