Продовжую тему, розпочату у попередній статті, про традицію дзен. У 20-му столітті вчення дзен разом з модою на все східне потрапило на захід, у Європу та Америку. Велику роль у популяризації дзен-буддизму на заході відіграв сучасний майстер дзен – Дайсэцу Тайтаро Судзукі (або просто Судзукі, в Японії це прізвище надзвичайно популярне, як у нас Іванов, чи Рабінович у євреїв). Майстер Судзукі (1870-1966) за своє довге життя (96 років) зробив величезний внесок у поширення традиції дзен на заході.

У 1936 році Судзукі відвідав Великобританію, де читав лекції про дзен-буддизм, багато часу він прожив в Америці та Європі, виступаючи з лекціями про дзен у всесвітньо відомих західний університетах, таких як Гарвард, Кембридж, Колумбійський університет. Пише англійською мовою книжки про дзен. А оскільки вчення дзен самим тісним чином переплетене з психологією, Судзукі багато спілкується з західними психологами, і навіть з одним з них, Еріхом Фроммом¹ спільно написав книжку під назвою “Дзен-буддизм та психоаналіз”

Надзвичайну цікавістю дзен користувався у 50-тих, 60-тих роках минулого століття, в часи руху хіпі, зрештою тоді цікавитись всім східним було просто модно. І дзен з буддійського езотеричного вчення про досягнення просвітлення, перетворився на популярний бренд, торгову марку. (така сама доля спіткала індійську йогу). Дзен стали тулити всюди, де тільки можна і не можна.

Полички книжкових магазинів наповнені книгами з різноманітними назвами: Дзен для чайників, Дзен-бізнес, Дзен-гітара, Дзен-успіх, Дзен-кохання (Як познайомитись з дівчиною використовуючи дзен), Дзен-психологія. На мою думку, основна маса цих книжок, написана некомпетентними західними авторами (за якими просто плаче палка дзенського майстра) які чули дзвін, але не знають де він, почули модне словечко дзен і давай книжки писати. (То саме стосується практикувальників йоги яко фітнесу) Хоча і серед таких книжок можуть траплятись дуже цікаві, наприклад, мені якось попалась надзвичайно хороша книжка про дзен-психотерапію (там дуже гарно показано, якби на місці класичного ввічливого психолога поводив би себе дзенський майстер). Поєднання дзен-буддизму та західної психології є вельми цікавим.

А ось так виглядає оголошення сучасного дзен-буддиста.

Деякі великі японські компанії, найвідомішою з який є автомобільний концерн “Тойота”, взяли певні принципи рідної їм японської традиції дзен у свою корпоративну культуру. Бачив навіть книжку, яка так і називалась “Принципи дзен у корпоративній політиці компанії Тойота”. А оскільки “Тойота” компанія поважна, то багато фірм, навіть не з Японії, вирішили перейняти її корпоративний досвід.

Я свого часу мав честь працювати на одній великій українській торговій фірмі, і одним з елементом її корпоративної політики був так званий принцип Кай дзен, очевидно запозичений від тої ж Тойоти. Не знаю в чому конкретно полягав дзен компанії Тойота, але дзен (точніше кай дзен) нашої української фірми трактувався як зміни до кращого, навіть був переклад: кай – зміни, дзен – на краще. Очевидно мав місце ефект зламаного телефону, який викривив значення слова дзен. (Хоча певна логіка в цьому є, якщо дзен з японської перекладається як медитація, а медитація якщо її правильно практикувати неодмінно приведе до змін на краще) Ідея методу кай дзен (змін на краще) полягала в тому, що кожний співробітник компанії (від топ менеджменту до комплектувальників на складі) мав придумувати ідеї для покращення роботи компанії. Однак як показала практика, що японцю добре, то українцю смерть, принцип Кай дзен на фірмі не прижився і вже його там більше не має.

І на завершення, якщо хтось зацікавився філософією та традицією дзен, то найкращою книжкою про це є збірник дзенських оповідань, притч та коанів під назвою “Кость и плоть дзен” Звісно краще всього читати прямий переклад з китайської мови на російську, ніж переклади з англійської. (Українських перекладів нажаль не має, але все попереду)