Тут, в західній частині монгольської столиці, на тлі гори Тосгоніобо, білосніжної навіть в теплі весняні дні, розташований буддійський монастир Гандан. Іду повз молінь, жертовних судин, молитовних барабанів, під постійний передзвін дзвіночків, що відповідають на найменший подих вітру, повз бритоголових лам в жовто-помаранчевих шатах, літніх і молодих.

Небагато залишилося в Монголії архітектурних пам’яток старовини. Одні не встояли перед руйнуючим все часом, інші стали жертвою спритних борців проти «релігійного дурману». З безлічі буддійських монастирів дивом збереглися лише столичні храмові споруди, один з найстаріших культових архітектурних ансамблів Монголії Ердене-Дзу, та ще два-три напіврозвалених храми в глибинці…

Бути віруючим в Монголії значить напевно бути буддистом – це традиційна релігія монголів. Тих, хто вирішив стати ламою і присвятити себе служінню Будді, чекає вища духовна школа. Треба мати повну середню освіту, здати конкурсні іспити, які нітрохи не легше, ніж у світських вузах, володіти хорошими голосовими даними і відмінною пам’яттю: лама зобов’язаний пам’ятати напам’ять сотні сутр і вміти без запинки прочитати їх звучним речитативом. Слухачам вищої духовної школи з коштів монастиря виплачується стипендія. Іноземці та іногородні живуть в затишному двоповерховому будинку на території Гандану, поруч зі школою. Чернече вбрання безкоштовне.

П’ять років триває їх навчання. В її програмі буддійські сутри, філософія, теологія, історія буддизму, буддійська логіка та етика, проблеми сучасної буддології… А крім того – іноземні мови, сучасне міжнародне становище, нова і новітня історія, основи держави і права, чимало й інших світських предметів. Монгольські буддисти, які закінчили навчання в Улан-Баторі, можуть продовжити духовну освіту в навчальних закладах Індії, Шрі-Ланки, Непалу. З ними у Гандані тісний контакт.

Образ лами за останні десятиліття помітно змінився. Немає у священнослужителів ні численних табунів і отар, ні монастирських угідь. Змінилося і ставлення до духовенства. Самі священнослужителі стали ближче до земних справ, багато беруть участь в політичному житті країни та світу.

Сучасне життя Гандану пов’язане в першу чергу з діяльністю Азіатської буддійської конференції за мир (АБКМ) – постійно діючої організації. Ідея цього об’єднання буддистів виникла в кінці 60-х років минулого століття, коли народи В’єтнаму, Лаосу і Камбоджі боролися за національну незалежність. Йшла війна. Буддизм вважає, що позбавляти людину життя не дозволено нікому. І ось з ініціативи глави монгольських буддистів, покійного Хамбо-лами С. Гомбожава і одновірців з В’єтнаму, Індії, Непалу і Шрі-Ланки вирішено було об’єднати зусилля релігійних діячів, щоб цілеспрямовано і організовано боротися проти всіх і усіляких воєн. У червні 1970 року в Улан-Баторі відбулася 1-а Конференція азіатських буддистів. На ній і була організована АБКМ.

Зараз вона дуже популярна. Проповідь гуманізму, співчуття, любові до ближнього, неприйняття насильства і воєн залучає до цієї організації не тільки азіатські країни. АБКМ співпрацює з Всесвітньою Радою світу, Женевським комітетом неурядових організацій з роззброєння, Всесвітньою Радою церков, Християнською мирною конференцією, Конференцією європейських католиків. У 1983 році АБКМ отримала консультативний статус при ЮНЕСКО. Видаваний нею журнал «Буддисти за мир» поширюється більш ніж в ста країнах світу.

Автор: В. Ганшин.