Цікавою і таємничою є історія національної релігії індійського народу – індуїзму. Як вже писав у минулій вступній статті – Індія є однією з колисок людської цивілізації, яка налічує на своєму віку щонайменше кілька тисяч років. За такий довгий час релігія, вірування, культура та і сам індійський народ просто не могли не зазнавати значних змін та цікавої історії.

Найдавніша розвинена цивілізація утворилась на індійській землі аж за 3 тисячі років до нашої ери (Себто 5000 років тому!) Її ще назвали “Попелюшкою давнього світу” адже вчені археологи та історики лише недавно дізнались про її існування (У 20-их роках минулого століття). Назвали її Хараппською цивілізацією, бо розкопки під час яких археологи знайшли її, проводились поблизу міста Хараппа у Пакистані. Також цю цивілізацію ще називають Протоіндійською.

Ці давні індійці вже 5000 років тому мали побудовані великі міста, з широкими прямими вулицями, водопроводом та розвиненою санітарно-каналізаційною системою. Про їхню цивілізацію, релігію та культуру, яка в них була в ті давні часи відомо дуже мало, практично нічого. Знаємо лише, що коли до народження Ісуса Христа та початку відліку нової ери залишалось ще, ні багато ні мало – 2000 років, Хараппська цивілізація вже нестримно котилась до занепаду, міста її пустіли, а будівлі та храми руйнувались під невблаганними ударами часу.

В той час на територію Індії прийшла велика хвиля кочівників-завойовників, які називали себе аріями. Звідки прийшли арії точно невідомо, ймовірна територія їхнього походження: від Уралу до західної Європи. Поступово арії завоювали північну, а потім і південну частину Індії, змішуючись з місцевим індійським населенням. Цим можна пояснити такий феномен – в Індії можна зустріти індусів з дуже світлим кольором шкіри, а можна і з дуже темним (тут мабуть залежить від того, хто як встиг змішатись). Завойовники арії разом із собою принесли свою мову, культуру та релігію і зокрема свої релігійні повчання – веди. Веди на протязі багатьох віків передавались аріями з уст в уста. Мова аріїв, на якій передавались веди відома як ведичний санскрит. З часом санскрит багато всього увібрав з мови корінних індусів та став мовою індійського народу. Цей період історії Індії називають ведичним.

Деякі українські вчені історики навіть стверджують, що шановні товариші арії походять з території сучасної України (звісно, що в ті далекі часи України як такої і в спомині не було). Український письменник Ю. М. Канигін написав книжку, яка називається: “Шлях аріїв”. Апологети ідеї про те, що арії походять з наших земель, (а отже індуси та слов’яни – далекі родичі) в докази цієї теорії приводять багато чисельні подібності у давніх слов’янських язичницьких та індійських культах. (хоча таких подібностей повно всюди, у релігіях різних народів, а не лише слов’ян) Також те, що деякі слова нашої мови чимось схожі на відомі санскритські терміни, наприклад давні індійські релігійні писання – веди, відповідають нашому слову відати (себто знати).

Разом з своєю релігією давні арії у Індію принесли ще одну дуже важливу рису, розподіл індійського суспільства на різні соціальні групи, так звані касти. В аріїв касти називались ще варнами і всього є 4 основних касти: брахмани (священнослужителі), кшатрії (воїни), вайші (ремісники, торговці), шудри (робоча сила, або кажучи одним словом – пролетаріат). Про індійські касти буде окрема стаття.

Йшов час, один за одним змінювались віки, змінювалась й Індія, а з нею і релігія індуїзму. З часом мова вед та давніх релігійних гімнів стає незрозумілою і далекою для більшості індійського населення. Виокремилась спеціальна група людей-священнослужителів, які ще володіли тією мовою, вони і отримали монопольні права на істину в індійському суспільстві. А оскільки священнослужителі в Індії належать до вищої касти брахманів, тож наступний період розвитку Індії та індійської релігії став називатись брахманічним. Монополія індійських брахманів сподобалась не всім, навіть дехто, один індійський хлопчик – Сідхарта Гаутама (більше відомий як Будда) заснував свою релігію – буддизм, але то інша історія.

Тим не менше, вчення та авторитет вед потрохи приходили до занепаду, і брахманам не залишалось нічого іншого, як зробити свою ведичну релігію ближчою до простого народу. А простий індійський народ подекуди вперто зберігав віру у своїх давніх індійських богів, яким поклонялися індуси, ще до того як на їхню землю прийшли арії. Від поєднання релігії арійських вед з прадавніми до арійськими віруваннями утворилась така гілка індуїзму як бхагаватізм. (Ця гілка проіснувала ось вже до нашого часу.) А щоб створення цього релігійного напрямку ще більше підкріпити та підсилити були написані нові священні писання. (В наш час вони вже не нові, а старі) Це священний індійський епос: “Махабхарата” (разом з найвідомішою частиною – “Бгавадгітою”) та “Рамаяна”. Зараз ці книжки займають одне з центральних положень у релігійній системі індуїзму, так само як Біблія замає центральне місце у християнстві.

В часи середньовіччя індуси якийсь час перебували під владою цілої низки мусульманських правителів, які силою завоювали індійську землю. Звісно, що мусульманські правителі хотіли насадити в Індії іслам, однак індійській народ по при всі старання залишався вірний своїй рідній національній релігії індуїзму. Залишається вірний він їй по сьогодні і мабуть залишатиметься ще багато тисяч років в майбутньому. А нам лише залишається вивчати цю цікаву та багатогранну релігію сонячної Індії.

В наступній статті індійського циклу піде мова про найвідоміших богів індійського пантеону.

P. S. Духи вещают: древняя харапская цивилизация, которая некогда существовала на территории современной Индии, была весьма технологически продвинутой. В частности у харапов неплохо были развиты такие отрасли промышленности как металлообработка, строительство (что подтверждают остатки больших городов, найденные археологами) сельское хозяйство и много всего другого.