Серед чисельних ацтекських богів є один, який безсумнівно заслуговує нашої уваги. Це Кетцалькоатль, або ж пернатий змій, саме так зображали цього бога у священних ацтекських хроніках. Взагалі то Кетцалькоатль і не зовсім ацтекський бог, скоріше за все вони запозичили його культ у більш давньої цивілізації тольтеків. Під різними іменами він був відомий у інших індіанських племен – індіанці чоротега (вони мешкали на території сучасного Нікарагуа) звали його Тамахестад, а майя – Ітсамна. Кетцалькоатль – чи не єдиний ацтекський бог якому ніколи не приносилось людських жертвопринесень, лише фрукти та квіти. А ще Кетцалькоатль – це не просто бог, придуманий якимись жерцями, це людська постать, причому, цілком можливо реальна історична постать, яка волею долі стала одним з язичницьких богів ацтекського та майянського пантеону.

У ацтекській міфології Кетцалькоатль наймудріший з усіх богів, символ божественної мудрості. Загалом він шанувався як бог вітру та ацтеки (слідом за тольтеками) саме йому завдячували всіма своїми здобутками та досягненнями – календарем, ремеслам, мистецтвам, культивуванню кукурудзи, тощо. Все це за давніми індіанськими повір’ями прийшло на їх землю завдяки Кецтлалкоатлю.

Давня тольтекська легенда розповідає, що у Х столітті на березі річки Пануко (центральна Мексика) висадились білі бородаті люди на чолі з своїм вождем – Кецтлакоатлем. Вони були добрими та миролюбивими і одразу ж подружились із місцевими аборигенами. Самого історичного Кецтлакоатля індіанські перекази описують як високого білого чоловіка з широким лобом, великими очима, та чорним волоссям. Він був мудрим, справедливим та ввічливим. І це він навчив індіанців обробляти землю та добувати метал. Також Кетцалькоатль проповідував нову дивну релігію, головною чеснотою якої була любов до ближнього, терпіння та смирення. Він закликав всіх індіанців до покаяння та добрих справ.

Однак через деякий час місцеві жерці побачили в Кецтлалкоатлі небезпечного конкурента та почали гоніння проти нього. Після того, як його дім був спалений, Кетцалькоатль втік на Юкатан, де став відомий під іменем Кукулькана.

Загадковий Кетцалькоатль, ким же він був? Адже навіть для того, щоб народилась легенда потрібен герой. Хронологічно поява Кецтлалкоатля на теренах сучасної Мексики співпадає з висадкою вікінгів на чолі з Лейвом Еріксоном у Ньюфаундленді. Але де Ньюфаундленд, а де Мексика! Чимала відстань пролягає між ними. Звісно якщо дати волю фантазії, то можна припустити, що один з кораблів вікінгів «трішки» збився з курсу, і замість Ньюфаундленду потрапив значно південніше. Але це тільки фантазія, адже немає жодних історичних документів, які б свідчили, що Кецтлакоатль та його білі бородаті супутники були саме вікінгами. Також є дослідники, які вважають, що знак хреста, який був нанесений у деяких індіанських храмах ще задовго до іспанської конкісти, був принесений туди Кецтлалкоатлем, який насправді проповідував індіанцям не що інше, але християнство. Якщо це так, то погляньте, яка цікава іронія долі – християнський проповідник сам перетворився на язичницького бога!

А Кецтлалкоатлем (пернатим змієм) його назвали завдяки його особистим чеснотам: мудрості (адже змій – один із символів мудрості), та волелюбності – у Америці водиться така птаха Кецаль, вона у американських індіанців була власне символом волелюбності, оскільки Кецаль не живе в неволі, в будь-якій клітці, навіть золотій, цей птах помирає.

І що ще цікаво, пам’ять про доброго білого Кецтлалкоатля настільки врізалась в індіанську свідомість, що коли там появились вже зовсім не добрі білі іспанські конкістадори зі «стріляючими палицями» та дивними істотами (конями) на чолі з Ернаном Кортесом, аборигени спершу прийняли їх за посланців Кецтлалкоатля. В певній мірі, саме це посприяло іспанцям (фактична чисельність яких була просто смішною у порівняні з військами ацтеків) в такому швидкому та феноменальному завоюванні могутньої та войовничої імперії ацтеків.