Існує народне індійське повір’я, що в гілках ліппали мешкають Божества, які знищують зло та сприяють духовному прозрінню. Мабуть, тому буддійська традиція і посадила принца Сіддхартху під розлогу крону ліппали, щоб зумів він осягнути, нарешті суть буття і шляху до подолання людських страждань. Переказ свідчить, що на 49-ту ніч цей відлюдник з роду шакїв (Шакямуні) після глибоких роздумів і боротьби з Марою, богом смерті знайшов вище знання і став Буддою Просвітленим. У пам’ять про цю легендарну подію, що сталася неподалік від містечка Гая (нині – Бодх Гая в штаті Біхар) дружина царя Індрагнімітри з Магадхі звела храм (I ст. до н. е.) поруч із «історичною» ліппалою відомої як Бодхідрума – Дерево Мудрості.

Головні, східні, ворота – дві різьблені гранітні колони і горизонтальна балка ведуть до цього пірамідальному храму Великої Мудрості (Махабодхи). По кутах храмового цоколя стоять башточки прибудовані в кінці XIX століття, вони повторюють вигляд центральної чотирикутної піраміди, основа якої 14 на 15 метрів. На відміну від інших культових споруд Північної Індії храм Махабодхі не рахуючи його навершя має тільки прямолінійні контури, що дозволяє говорити про унікальність цього архітектурного пам’ятника. Його глухі стіни прикрашені рядами ніш зі скульптурами сидячого або стоячого Будди. У святилищі знаходиться його позолочена статуя – права рука опущена у правого коліна і торкається землі, яку сидячий мудрець немов закликає у свідки свого духовного осяяння. По східцях з обох сторін святилища можна піднятися на другий поверх, де встановлено статую матері Сіддхартхі – Маї Диви.

Ранній буддизм не знав зображень Будди і його оточення. Буддійська іконографія зародилася лише на рубежі старої і нової ери, тобто через п’ять століть після того як виникло філософсько-релігійне вчення покладене в основу буддизму. Канонічні образи Шак’ямуні, на думку ряду дослідників створювалися під впливом прониклих до Північної Індії зразків греко-римської скульптури і у міру поширення махаяни – вчення «великої колісниці». Прихильники цієї гілки буддизму, ратуючи зокрема за спорудження статуй Будди і їх шанування, вкрай містифікувати його вчення.

Круглий рік стікаються в Бодх Гая паломники. Особливо багато їх у місяці Ваісакха (квітень-травень, коли віруючі в тому числі індуси, святкують одночасно народження, просвітлення і нірвану Будди, який вважається дев’ятим втіленням індуїстського бога Вішну. Мандрівні ченці на виконання своїх обітниць побудували в храмовому дворі кілька невеликих ступ з статуями Будди. Грунт навколо цих культових споруд багато століть щедро присмачується залишками від жертвоприношень – квітів і рисових кульок.

Особливим шануванням на території храмового комплексу користується священне Древо Мудрості, зростаюче на захід від Махабодхі. Його родичі (наукова назва цього виду дерев – «фікус священний») швидко розростаються відділяючись від гілок центрального стовбура, коріння – джгути досягають землі, легко вкорінюються в ній і утворюють нові пагони.

Відвідуючи Бодх-Гая, буддійські місіонери і паломники вивозили з собою живці Бодхідруми у найвіддаленіші куточки Азії. Син імператора Ашоки (великого покровителя буддизму) в 288 році до нашої ери завіз священний фікус на острів Шрі-Ланка і посадив у селищі Анурадхапура де, як стверджує місцева традиція, він росте й донині. Коли в 1876 році буря в Бодх-Гая вирвала з корінням Древо Мудрості; з Анурадхапура привезли саджанець і виростили нове дерево Бодхі. А поруч поставили маленьку кумирню – на тому самому місці, де сидів колишній принц.

Автор: Вадим Розов.

P. S. Духи віщують: А ще під покровом древа мудрості надзвичайно чисте та п’янке повітря, яке в наших умовах не багато де зустрінеш. Хіба якщо ви встановите в себе вдома чи офісі очищувач повітря Venta, тоді зможете відчути справжнє чисте повітря, майже таке саме як під древом мудрості, де Будда колись досягнув просвітлення.