Якщо в минулих статтях про грецьких богів, було описано богів з гори Олімп (так званих олімпійців) то зараз піде мова про богів морських та підземельних.

І розпочну з наймогутнішого морського бога, брата Зевса, могутнього Посейдона. (Нептуна) Пригадую, коли я був ще маленький та відпочивав в Криму на Чорному морі, там проводилось цікаве “свято Нептуна” – посвячення людей у водну стихію, з різними конкурсами, забавами, русалками та чортиками.

Посейдон – бог моря, та води, покровитель моряків, править водним світом з глибин морських. Коли Посейдон не в настрої, на морі бушують шторми та здіймаються велетенські хвилі, зате коли він у доброму гуморі, море спокійне та лагідне. Поруч з ним на троні сидить його вірна дружина – Амфітріда.

А це вона і є. Цікаві скульптури Нептуна та Амфітріди у вигляді фонтанів вже кілька віків стоять на площі Ринок старовинного міста Львова.

Третім братом Зевса та Посейдона є похмурий Аїд (він же Плутон) – владика підземного царства мертвих. Окрім керування царством померлих, Аїд полюбляє одягнути свою улюблену шапку-невидимку та ходити собі непомітний серед людей (може він і біля вас десь сидить, хто зна…)

Саме від імені цього бога походить російське слово – “Ад”. За віруваннями греків, в царство Аїда потрапляють душі людей, після смерті. Та царство Аїда дуже різне і велике, має різні відділи та департаменти. Є відділи для грішників, де їм роблять всякі тортури, а праведники потрапляють у райські сади, які теж знаходяться в Аїді, і там насолоджуються блаженством. Дві річки є у царстві померлих: Стікс та Лета. Як тільки людина помирає, щоб потрапити в обитель вмерлих їй доводиться перетинати річку Стікс, для цього треба заплатити за переправу поромщику Харону. (І там теж бізнес роблять)

На картині Харон перевозить душі померлих через Стікс. В давніх греків при похованні померлих існував звичай, класти в труну з померлими, якісь дрібні гроші – плата поромщику Харону за переправу. Часом душі померлих народжуються знову, для цього їм треба перепливти через річку забуття Лету, лиш торкнувшись води якої, душа забуває все що знає, і знов народжується, немов чистий листок. Отакі вірування давніх греків про реінкарнацію.

Поруч з Аїдом сидить на троні його дружина – вродлива Персефона.

Персефона донька Деметри – богині землеробства та плодючості, була викрадена Аїдом, який взяв красуню собі за дружину. Лише четверту частину року перебуває Персефона зі своїм чоловіком у підземному царстві, а решту часу вона гостює на поверхні у своєї матері Деметри. Коли ж Персефона перебуває у царстві Аїда, Деметра, яка втілює природу, сильно сумує, через це, за віруваннями греків, настає зима.

Також в підземному царстві Аїда мешкаю двоє богів-братів: Танатос та Гіпноз. Старший Танатос – бог смерті, молодший Гіпноз – бог сну, що як на мене, дуже символічно.

А ці три панянки відомі як Мойри. Мойри – богині долі, долю кожного з нас, вони прядуть на величезному веретені фатуму. Мойра Клото дає життя, створює нові долі, Мойра Лахесіс пряде нитку наших доль, відміряючи довжину та те якою складеться наша доля. Мойра Атропос (та що з ножицями) обрізає нитку нашої долі, коли настає час, тоді наступає смерть.

Мамою невблаганних Мойр є відома богиня правосуддя та справедливості – Феміда, яку часто зображають сліпою – дуже хороший натяк на те, що справедливість і правосуддя (а особливо на теренах України) не одне і те саме.

Грецька богиня Феміда з зав’язаними очима, вагами в одній руці, та мечем в іншій (караючий меч правосуддя) і по сьогодні лишається символом наших далеко не бездоганних судів. Але може колись ситуація виправиться, будемо сподіватися на краще.

На цьому завершуються оповіді про грецьких богів, дякую за увагу.