У числі найбільш яскравих відкриттів, зроблених на Укок, було поховання, що належить, ймовірно, скіфській жриці. На користь шаманського положення цієї особи свідчить її головний убір, що представляє собою модель світової осі. Висока, закріплена на поголеній голові каркасна конструкція з волосся жриці, прикрашена золотими лебедями. Передні зуби жінки були стерті, ймовірно, від жування якогось зілля, а серед приладів для ритуальної трапези малася чашечка з насінням коноплі. Геродот повідомляє, що скіфи практикували систематичні очищення душі і тіла в так званих скіфських конопляних лазнях, чим дуже дивували своїх античних сучасників. Тіло жриці, покрите магічними татуюваннями, прекрасно збереглося завдяки не тільки мерзлоті, але й спеціальній предпогребальній обробці.

Техніка муміфікації пазирикців – особливий розділ у вивченні історії шаманства. Вона дозволяла зберегти нормальне людське обличчя покійного і полягала в наступному: спочатку тіло розтинали і звільняли від нутрощів, потім просушували дрібним піском і витертими корінням і частково заповнювали травою. Голова розпечатувалася в двох місцях, через скроню дерев’яним предметом видалявся мозок, через фронтальний отвір – очні яблука і слизова оболонка. Потім заповнювалася збритим волоссям навпіл з кінським (у волоссі, як вважали пазирикці, закладена особлива магічна сила). Далі тіло зашивали, покривали бальзамуючою речовиною і вбирали в святковий одяг.

Муміфікації вимагав звичай прощання скіфів з померлим, який міг тривати багато місяців, поки покійного возили по стійбищах всіх пологів. Тим не менш, одними раціональними міркуваннями сенс деяких маніпуляцій з тілом пояснити неможливо. Наприклад, зіскоблювання всіх м’язів і розламування скелета. Інші тіла буквально розбирали по частинах, а потім збирали назад. Такі дії були пов’язані з універсальними шаманськими уявленнями про переродження в новій якості.

Ініціація полягає в тому, що духи умертвляють свого обранця, ріжуть на шматки, розчленовують, пожирають, вивергають, знову збирають і пожвавлюють наділеним їх надприродною силою. У скіфських похованнях відображено момент болісного переродження людини в круговороті життєвих сил природи.

Енергія, що пронизує космос асоціюється з субстанцією типу сперми, про що говорить сама етимологія цього слова в індоєвропейських мовах: спер (ма) – spir (it) (англ.) – спір (о) – суперечка (а) (укр.) і т.п.

Феномен сексуальної вибраності шамана в 20-х роках минулого століття зафіксував видатний вітчизняний дослідник первісних релігій Лев Штернберг. Шаман з Сахаліну Чукке Онінка розповів йому про «адзамі» – чарівну силу, персоніфіковану містичним статевим партнером жерця: «Адзамі» вчитель шамана. У чоловіка шамана адзамі – завжди жінка, у жінки – чоловік, тому все одно чоловік і дружина. Кажуть, шаман зі своїми духами-помічниками як зі своєю бабою спить».

Інструменти камлання (входження в транс) – бубен і калатало – сприймаються як символи чоловічого і жіночого начал, а ритм музики, що приводить в екстаз подібний пульсації сил Всесвіту, безкінечного чергування життя і смерті. І це властивість будь-якого ритму, будь то мірна мова оповідача, пророчий голос зозулі або пунктир людського пульсу. Той, хто володіє харизмою завжди по обидві сторони буття – він одночасно і живий, і неживий. Тому в Сибірі на шаманському одязі та взутті промальовували скелет, а давні слов’яни вважали, що одна нога у старих шаманок мертва – кістяна. Російський фольклор досі зберігає нетлінний образ Баби-Яги, яка поповнює свої життєві сили близьким спілкуванням з добрими молодцями.

Культура стародавньої Греції зберегла для світової міфології індоєвропейський варіант цієї теми – образ безсмертного бога часу Хроноса, який породжував, а потім пожирав власних дітей.

Минулого літа нам довелось бути присутнім на ритуалі обре, який проводили на березі Байкалу найсильніші шамани Центральної Азії, щоб зміцнити життєві сили чоловіків своїх родів. Спочатку всі помолилися і принесли жертву Господарю острова Ольхон, головного святилища всіх бурят і монголів. Жертовного барана розчленували, нутрощі поклали у відро, а пеніс вивели через край – вийшла умовна модель виробника. Потім шаман підносив це відро по черзі до всіх чоловіків, і кожен, схиляючи голову, руками брав його. Простягнена рука медіума замикала ланцюжок: природа – Бог – жрець – людина – природа.

Енергетичні, ефірні властивості життєвих сил символізує дим жертовного вогнища, а пахощі – їжу безтілесних духів. У деяких сибірських народів є повір’я, що якщо м’ясо годує тіло, то тютюновий дим – душу, тому таку «корисну» звичку як паління кидати не можна, бо духи образяться.

Автор: К. Банніков, етнолог.

P. S. Духи вещают: А еще некоторые шаманы издревле владеют различными секретами изготовления магических изделий, например, колец. Между прочим, такое кольцо купить не просто, ведь оно имеет волшебную силу, не такую конечно как во «Властелине колец», но энергетика кольца обязательно окажет свое влияние на его носителя, хорошее или плохое, уже будет зависеть от шамана, которые это кольцо создал.