Взимку 1240 року opди Батия увірвалися до Києва. Трагічною виявилася доля людей, які шукали порятунку за церковними стінами. Під ударами таранів звалився Десятинний храм – перша кам’яна церква на Русі побудована за Володимира Святославича. У місті, перетвореному на купи руїн і попелу, вистояв лише собор Святої Софії – Премудрості Божої. Його заснування літопис датує 1037 роком.

Тому хто входить в собор насамперед впадає в очі мозаїка, що зображує Богоматір Оранту (та, що молиться). Дослідники пов’язують її з образом «великої богині» родючості Берегині (Землі), яка представлялася древнім слов’янам у вигляді жінки з піднятими руками. Люди бачили в ній заступницю і у важкі для Давньої Русі часи назвали Вівтарну стіну з Орантою «непорушною стіною».

Софія Київська була задумана Ярославом Мудрим як головний храм давньоруської держави. Крім богослужінь у ньому проходили також церемонії «посадження» на княжий престол, прийоми іноземних послів. Тут була перша на Русі бібліотека, майстерня переписувачів книг і художників-мініатюристів.

Будувався Софійський собор за сформованою у Візантії хрестово-купопьною схемою. 12 стовпів ділять приміщення на два хрестоподібно пересічних під куполом і однакових по ширині проходу неф (корабель), що йде від східної вівтарної стіни до входу в храм, і трансепт – поперечний прохід. Зі збільшенням числа стовпів можна подовжити неф або ж розширити храм додатковими бічними «кораблями». Софійський собор у Києві – п’ятинефний.

Вінчають Софію Київську 12 куполів, розташованих навколо 13-гo, найвищого, внутрішній діаметр якого – 7,5 метра, висота від рівня давньої підлоги – 29 метрів. Це багатоголів’я, що створює пірамідально-ступінчасту конфігурацію будівлі також не має аналогії у візантійському зодчестві. До початку XVIII століття після численних перебудов зовнішній вигляд Софійського собору сильно змінився. Колишнім напівсферичним куполам була додана грушоподібна форма в стилі українського бароко. Над двома рядами відкритих галерей, що оточували храм з трьох сторін, було надбудовано другі поверхи. У східній частині північних галерей перебувала великокнязівська усипальниця. Вцілів в ній лише мармуровий саркофаг Ярослава Мудрого.

Краще збереглося первісне оздоблення інтер’єру. 260 квадратних метрів мозаїк 177 колірних відтінків і близько 3 тисяч квадратних метрів фрескових розписів прикрашають стіни, склепіння, стовпи собору. Таке поєднання двох видів монументального живопису в архітектурному пам’ятнику – явище споконвічно руське.

Стародавні фрески Софії Київської були виявлені випадково, коли в 1843 році в одній з церковних прибудов відвалилася частина штукатурки. Незважаючи на протидію духовенства був створений спеціальний комітет з розкриття та відновлення фресок. Однак ця справа потрапила в руки чиновників, які погано розбиралися в мистецтві. У гонитві за «благоліпністю» собору фрески XI – XII століть варварськи «оновлювалися» малограмотними іконописцями-поденниками. Лише після організації Софійського заповідника в 1934 році почалися систематичні роботи фахівців з відродження древнього архітектурного та живописного вигляду храму.

Розписи Софії Київської прославляли не тільки влада небесну. Фрески веж, що ведуть на княжі хори, зображували константинопольський іподром. Імператорське подружжя на трибуні як би уособлювало київського князя і княгиню. Зображення мисливських сюжетів, ігор скоморохів, музикантів разом з фресковими портретами членів сім’ї Ярослава Мудрого в головному нефі – єдині збережені до нас пам’ятки світського монументального живопису Київської Русі.

Автор: Вадим Розов.

P. S. Духи вещают: А вообще София Киевская удивительное и уникальное место, по которому можно часами гулять и при этом ноги одетые в удобные кеды конверс даже не устанут.