Про буддизм в Калмикії мало відомо. Рідко зустрінеш публікації про нього – на відміну від матеріалів по буддизму в Монголії та Бурятії. Що ж являє собою калмицький буддизм? Наскільки сильні були його позиції? Чи справді він повністю зник у останні півстоліття, як нерідко доводилося чути?

Коли в липні 1991 року в Елісту приїхав Далай-Лама XIV, першими його словами на калмицькій землі були теплі спогади про друга-калмика Гебші Вангьяле. У 1910-і роки він відправився разом з іншими калмиками на навчання в Тибет. Доля розпорядилася так, що він більше не повернувся в рідні краї. Довгі роки Гебші Вангьял прожив в США, став вчителем багатьох сходознавців, заснував в Америці перші монастирі тибетського буддизму.

У найближчому оточенні Далай-Лами ХIV також був калмик Шарап Тепкін. Він виконав роль посередника, який передав листи Далай-Лами ХІІІ через хамбо ламу (главу бурятських буддистів) Агвана Доржіева уряду Російської республіки в 1922 році. У 1926 році Тепкін був обраний главою буддистів Калмикії – Ламою калмицького народу. У 1931 році він був репресований. І про його подальшу долю мало відомо: є відомості, що в післявоєнні роки він разом з бурятськими ламами брав участь у створенні духовного управління буддистів країни.

У числі супроводжуючих Далай-Ламу XIV до Калмикії був Діло Тулку Рінпоче (в миру Ерднієв-Басан Омбадіков), родом з калмицької сім’ї в США. Відвідавши Калмикію, молодий Рінпоче оголосив про своє бажання жити і працювати тут, сприяти відродженню буддизму. Але, може бути, це поодинокі приклади буддистів-калмиків? Ні, в Елісті Далай-Ламу XIV зустрічали тисячі людей. І це незважаючи на те, що попередні півстоліття в Калмикії не було жодного буддійського храму…

ВІРА ОЙРАТІВ

Калмики познайомилися з буддизмом багато століть назад. Власне, це були ще не калмики, а їх предки – ойрати, західні монголи, що входили в могутню монгольську імперію. Буддизм в той час був поширений лише серед феодальної знаті, що продовжувала сповідувати його і пізніше, в XIV-XVI століттях. До складу посольств ойратських князів Тогона та Есена (XIV-XV століття) до китайського двору входили буддійські ченці, які, зокрема, набували в Пекіні предмети культу.

На початку XVII століття частина ойратських племен перекочувала з степів Західної Монголії в межі Росії. Тут, на волзьких берегах, сформувався етнос, званий калмиками, і утворилося Калмицьке ханство (1628 — 1771). На цей час припадає і поширення буддизму, коли він став масовою релігією серед ойратів та калмиків. Калмицькі історико-літературні пам’ятки приписують заслугу введення буддизму відомому проповіднику, синові ойратського князя Тенеса Мерген-Тім’яного, Нейджі-Тойн (повне ім’я Цаган Номінальний хан Ваджрадара Манджушірі Хутухту; 1557 – 1653). Здобувши освіту в тибетському монастирі Ташілунпо, Нейджі-Тойн близько 1615 року прибув на запрошення батька в кочовища ойратів. Тут він «… введенням їх (ойратів) у вчення Будди … поширював промені сонця в похмурому тібе (материк в буддійській космології)», сприяв тому, що в духовний сан були посвячені сини кількох князів.

Серед посвячених Нейджі-Тойном був і прийомний син Байбагас хана, глави ойратів – майбутній Зая-Пандіта, укладач ойратського алфавіту «ясне письмо» (1648) на основі монгольської писемності. Зая-Пандіта переклав на ойратську мову 177 творів релігійного характеру.

Цим двом ойратським просвітителям був привласнений Далай-Ламою титул «хутухту» – переродженець високого рангу. Однак в «Біографії Нейджі-Тойна» не говориться про його подальші втілення, описані лише церемонії похоронного обряду: поклоніння, кремація, установка субургану (ступи). У «Біографії Зая-Пандіта» ж вказується, що ще до його кремації виявилися прикмети швидкої появи переродженця. Далай-Лама дізнався, що менш ніж через рік з’явиться хубілган (переродженець) Зая-Пандіта. Цю дитину знайшов Очірту Цецен хан, зведений брат Зая-Пандіта. Однак у відповідь на прохання віддати дитину на виховання ханській сім’ї Далай-Лама заявив, що «… по-перше, дитина занадто мала, по-друге, країна ваша небагата творами, якими можна було б вигодувати дитину». Так хубілган Зая-Пандіта Оггоргуйн Далай залишився в Тибеті.

Однак знайомство з буддизмом ще не означало його повної перемоги. Досить сказати, що на з’їзді монгольських та ойратських феодалів в 1640 році обговорювалися заходи боротьби з шаманізмом, який зберігався і пізніше.

Немає повної ясності в питанні про те, яку форму буддизму сповідували калмики. У Монголії в ХII-XV століттях існували не тільки жовтошапочна школа Гелугпа, а й інші тибетські напрямки. Є підстави вважати, що серед ойратської знаті в цей час був поширений буддизм червоношапочних шкіл Сак’япа або Ньінмапа (давніших, ніж Гелугпа). Можливо, і в XVII-XX століттях в Калмикії поряд з Гелугпою існували інші школи. Один з авторів початку XIX століття писав: «І хоча сперечаються між собою Шара і Улан, або жовта і червона віра … калмики тримаються з’єднаної віри Шараулані».

Проте, в більшості джерел відсутні відомості про червоношапочну школу. Бути може, нові дослідження розкриють цю загадку історії калмицького буддизму? У всякому разі, жовтошапочний буддизм кулі шаджін – «жовта віра» переважав і, якщо будь-яка інша школа і мала своїх прихильників, її вплив був незначним.

Далі буде.

Автор: Е. Бакаєва.

P. S. А загалом сучасні калмики цілком успішно поєднують свою стародавню буддійську віру із сучасним життям з його побутом та проблемами, скажімо купують загально сезоні шини BFGoodrich All Terrain для своїх авто, переглядають сайти в інтернеті, ходять на роботу.