Терн, або терен – чагарник з сімейства розоцвітих, з роду слив. В сприятливих умовах він розвивається в дерево, що досягає восьми метрів висоти. У квітні – травні терен цвіте дрібними білими квітами; плоди у нього теж невеликі, чорно-сині. Терн поширений в Середземномор’ї, на Кавказі; можна його зустріти і в Західній Сибірі. Ботанічна назва терну – prunus silvestris, лісова слива. У латинській мові є слова, схожі на цю назву; цікаво, що їх значення протилежні: pruna – палаюче вугілля, жар; pruina – іній, паморозь, зима. Стародавні любили гру лінгвістичних паралелей, зближення понять через їх співзвуччя і цілком могли сприймати терен як символ єдності протилежностей, холоду і спеки.

В грецькій мові словом akavda називали різні колючі чагарники, і це слово в українській справедливо перекладають як «терня», без точної вказівки на видову приналежність. Рослини з колючками вважалися досить важливими в магії чи не всіх народів давнини, виконуючи захисні функції.

Стародавня орфічна школа пов’язує терен з Юноною – римською богинею материнства та шлюбу, дружиною Юпітера. Головним святом Юнони були Матроналії (свято заміжніх жінок), які припадали на 1 березня – через десять днів після закінчення місяця Водолія: у нас він символізований терном, деревом Юнони. Точного збігу немає, але і така близькість може мати певний сенс.

В друїдичному календарі терну немає, але кельти знали його. Терн у них був символом зими і темряви. Якщо вірно припущення про зв’язки кельтської культури з містеріями Центральної Азії то я пошукаю на Сході символи, родинні терну? Такий символ дійсно є, причому він дозволяє підступити до вирішення найцікавішого питання про взаємини рослинних календарів Заходу і Сходу. У Китаї та Японії з місячним буддійським календарем співвідносяться дванадцять квітів, і перша з них – слива мейхуа. Буддійський новий рік зазвичай починається в лютому – у місяці Водолія. Але ж наш терен – дерево Водолія – відноситься до роду слив! Як не згадати льодисто-полум’яні античні асоціації слова prunus, християнське осмислення тернового вінка як символу великої жертви в ім’я добра? І повітряно-біла, подібно снігу, квітка мейхуа відзначає своїм цвітінням кордон зими і весни, пітьми і світла …

Автор: Е. Лазарев.